Розкислювання грунту вапном, доломіновим борошном, крейдою, гіпсом

Кислотність грунту можна виміряти за допомогою спеціальних тестів або за допомогою аналізів грунту. Варто зазначити, що на кислому грунті полюбляють рости мохи та мокриця, вони покривають кожен вільний сантиметр грунту, якщо ви помітили ці рослини, знайте у вас кислий грунт. Не впадайте у відчай – у цій статті ми розповімо, як розкислювати грунт на городі весною і восени.

Надто кислий грунт для деяких рослин непридатний, в першу чергу, тим, що деякі елементи живлення стають недоступні рослинам. Тому навіть своєчасне внесення добрив не дасть бажаного результату. Крім того, в кислому грунті не можуть жити корисні мікроорганізми, що також негативно позначається на родючості грунті.

Як визначити кислотність грунту

Для визначення кислотності грунту не потрібно їхати до фахівців чи в лабораторію- існують прості і недорогі методи, які під силу кожному.

Кислотність грунту можна визначити за допомогою:

Визначити рівень кислотності грунту допоможе звичайний буряк: на кислому грунті він виростає з червоним листям, на слабо кислому грунті – з червоними прожилками на листі, а на нейтральному грунті – з зеленим листям і червоними стеблами.

Коли розкислювати грунт

Проводити розкислення грунту потрібно весною і восени, проте, для різних сезонів підходять різні розкислювачі.

У якості розкислювачів грунту можна використовувати рослини сидерати: люпин, люцерну, фацелію, овес, жито, бобові рослини. Змінюючи реакцію грунту в нейтральний бік, вони на додаток збагачують грунт органікою.

Чим розкислювати грунт

Розкислювання груту вапном

Вапнування це спеціальна обробка грунту з додаванням до її складу певної дози вапняних речовин. Найбільша кількість кальцію в складі є — у вапняках, доломітовому борошні, порошку крейди, туфі вапняному, гашеному та негашеному вапні. Цементному пилі і торф’яному попелі. Вапнування – досить популярний і корисний агротехнічний прийом в умовах сильного й середнього закислення. Результати дають значного збільшення росту і розвитку садових і сільськогосподарських культур.

Для чого вапнувати грунт

Головними завданням вапнування грунту є зменшення кислотності субстрату і збільшення концентрації кальцію. Але крім цього відбувається і ряд інших, не менш цінних для присадибної ділянки змін у грунті:

• збагачення у грунті макро і мікроелементами, особливо магнієм;

• структура грунту стає більш пухкою;

• грунтовий родючий шар краще утримує вологу;

• швидко розмножується і підвищує свою активність корисна ґрунтова мікрофлора;

Як вапнувати грунт

Перш ніж робити вапнування, необхідно визначити ступінь кислотності грунту. Саме ці показники враховуються при розрахунку дози засобу.

Приблизні витрати вапна на один квадратний метр:

• рН менше 4 – 0,5-0,6 кг;

• рН 5-6 – 0,25-0,3 кг.

Коли вапнувати грунт

Існує два строки вапнування грунту: ранньою весною, до першого розпушування грунту, і восени під час підготовки ґрунтів до майбутнього сезону Вапняні і органічні добрива рівномірно розподіляють по поверхні ґрунту, а потім перекопують. Якщо осінь дощова, то додаткового поливу не потрібно.

Застереження при вапнуванні грунту

Надмірне внесення вапняного матеріалу може призвести до негативних наслідків.

1. кальцій погано вимивається з грунту, і робить субстрат твердим. Що в свою чергу гальмує розвиток підземних органів. Рослини із слабкою кореневою системою можуть постраждати.

2. результат розкислення грунту може бути видний не відразу, а лише один, два, а то й три роки тому. Тому щорічне вапнування може спричинити за собою зміну властивостей ґрунту в гіршу сторону.

3. не для всіх культур вапнування корисне. Деяким рослинам до вподоби кислий грунт: картопля, люпин, азалія, гортензія, тощо.

Порада: після удобрення грунту гноєм або пташиним послідом, то вносити відразу після них вапняні добрива небажано. Крім того, при внесенні великих доз кальцію в грунті зменшується частка доступного калію. Тому при вапнуванні необхідно збільшувати дозу калійних добрив.

Розкислення грунту доломітового борошном

Доломітове борошно це порошкоподібне добриво, вироблене з мінералу доломіту, що відноситься до класу карбонатів, шляхом розмелювання до борошна (білувато-сіруватий порошок, може бути з темним відтінком). До складу входить кальцій (55%), магній (40%), залізо, фосфор, цинк, свинець, марганець.

Користь доломітового борошна

Доломітове борошно покращує природні властивості грунту і створює умови для отримання багатих врожаїв. При її застосуванні спостерігаються такі позитивні результати:

– нейтралізується кислотність грунту;

– грунт стає більш пухким, структурним;

– краще поглинаються і утримуються вода і поживні речовини в грунті;

– знижується розчинність шкідливих для рослин елементів – алюмінію і марганцю;

– активізується життєдіяльність корисних мікроорганізмів;

– зростає ефект від внесених мінеральних і органічних добрив.

Крім того, з доломітового борошном в грунт потрапляють такі поживні речовини, як кальцій, магній, і необхідні для рослин мікроелементи.

Важливою властивістю доломітового борошна є здатність протистояти проникненню в овочі і ягоди нітратів, важких металів і радіонуклідів. А якщо радіоактивні елементи все ж потрапляють в клітини рослин, кальцієво-магнієве добриво прискорює їх виведення.

Доломітове борошно володіє ще цілим рядом важливих властивостей і якостей:

– пригнічує інфекційні захворювання, такі як парша;

– посилює опірність рослин до хлорозу, коричневої плямистості;

– покращує утворення хлорофілу і активізує процеси фотосинтезу;

– сприяє нарощуванню зеленої маси і збільшує врожайність;

– підвищує засвоюваність кореневою системою рослин фосфорних добрив;

– сприяє продовженню цвітіння овочів і фруктових дерев;

– роз’їдає хітиновий панцир таких комах, як жуки-листоїди, бронзовки, личинки дротяники і хруща.

– сприяє розпушування грунт на глинистих грунтах, покращуючи не тільки склад, але і структуру грунту

Коли використовувати доломінове борошно

Доломітове борошно можна вносити в будь-який час року і при будь-якій погоді. Однак найкраще це робити це весною (за два тижні до висіву рослин і закрити його на глибину 10-12 см) або восени на чистих грядках. Або восени під час перекопування, оранки грунту.

Доломітове борошно вносять в таких пропорціях:

на кислих грунтах – 0,5 – 0,9кг на 1 кв.м;

на грунтах середньої кислотності – 0,4 кг на 1 кв.м;

на грунтах слабкою кислотності – 0,3-0,4 кг на 1 кв.м.

Сумісність доломітового борошна з іншими добривами

Найкраще доломітове борошно використовувати окремо від інших добрив з інтервалом 2 – 3 тижні з такими добривами, сечовина, аміачна селітра, суперфосфат, сульфат амонію, нітрофоска.

Розом з бордоською рідиною залізним купоросом, борною кислотою, компостами і торфом можна використовувати доломітове борошно.

Внесення доломітового борошна під рослини

Дерева.

При посадці плодових дерев в посадкову яму вносять: під зерняткові культури – 600-1000 г, кісточкові – 300 г, ягідні чагарники – 100 г доломітового борошна. Надалі кісточкові (вишня, слива) можна підгодовувати доломітового борошном кожен сезон: після зняття врожаю під кожне дерево вносите по 1-2 кг (кількість залежить від віку і розміру дерева). Яблуні та груші не вимагають частого застосування доломітового борошна. Досить робити це раз в 4-5 років, вносячи розрахункову дозу добрива (дані в таблиці) на всю площу пристовбурного кола (по проекції крони).

Суниця.

Під садову суницю доломітове борошно найкраще вносити за 1-2 року до посадки.

Кущі.

Під смородину, малину, ожину – рекомендовані дози становлять до 0,5 кг під кожен кущ (під великі і старі кущі можна збільшувати до 1 кг). Робиться це раз на два роки. Не варто вносити доломітове борошно під агрус.

Овочі.

Капуста, ріпа добре відгукнуться урожаєм, якщо при посадці внести це добриво в рекомендованих дозах (200-300 г на кв. М). Інші овочі добре поставляться до поливу «доломітовим молоком»: треба розвести борошно з водою 8 співвідношенні 1: 10-15. Цим розчином поливайте овочі навесні. Досить одного разу на 7-10 днів.

Квіти та інші декоративні рослини

Доломітове борошно слід засипати в лунку, добре перемішати із землею, а потім садити рослини. Найбільші «шанувальники» цього добрива серед квітів – орхідеї, чорнобривці, гіацинти і фіалки.

Під які рослини непотрібно вносити доломітове борошно

лохина, щавель, журавлина.

Розкислення грунту гіпсом і крейдою

Гіпс або крейда, також добре розкислює грунт, до того ж має одну важливу перевагу – для його розчинення в грунті потрібна кислота, а не вода. Відразу після внесення він вступає з кислим грунтом в реакцію, знижує її pH до норми і припиняє свою дію, довгий час залишаючись в пасивному стані. Як тільки грунт знову закислюється, гіпс “оживає” і продовжує роботу.

Крейда або вапно, вносять в грунт восени, попередньо ретельно подрібнивши. При зберіганні крейди потрібно уникати вологих місць, щоб він не злежувався в грудки, а грунт ретельно перемішувати, намагаючись домогтися однорідності.

Гіпс вносять з розрахунку:

на кислих грунтах – 0,4 кг на 1 кв.м;

на грунтах середньої кислотності – 0,3 кг на 1 кв.м;

на грунтах слабкою кислотності – 0,1-0,2 кг на 1 кв.м.

Крейда вноситься з розрахунком

на кислих грунтах – 0,5-0,7 кг на 1 кв.м;

на грунтах середньої кислотності – 0,4 кг на 1 кв.м;

на грунтах слабкою кислотності – 0,2-0,3 кг на 1 кв.м.

Які рослини люблять кислий грунт

Якщо всі запропоновані варіанти розкислення вам з якихось причин недоступні, завжди можна посадити рослини, які люблять кислий грунт. Звичайно, овочів в цьому списку буде не так вже й багато, а ось квітів, хвойних та ягід вистачить на цілком пристойний сад.

Отже, на ділянці з помірно кислим грунтом можна вирощувати:

Азалії, брусницю, чорницю, верес, лохину, гортензії, суницю, картопля, журавлину; морква; папороті; редьку, ріпу, рододендрони, томати, гарбуз, хвойні, цикорій, щавель, еріка.

Візьміть скло, покладіть його на темну поверхню. На скло насипте 1 ч.л. землі і налийте невелику кількість оцту. Якщо утвориться багато піни – грунт лужний, якщо піна є, але її дуже мало – нейтральний, а якщо реакція зовсім не відбулося – грунт кислий.

Визначити рівень кислотності грунту допоможе звичайний буряк: на кислому грунті він виростає з червоним листям, на слабо кислому грунті – з червоними прожилками на листі, а на нейтральному грунті – з зеленим листям і червоними стеблами.

Коли розкислювати грунт

Проводити розкислення грунту потрібно весною і восени, проте, для різних сезонів підходять різні розкислювачі.

У якості розкислювачів грунту можна використовувати рослини сидерати: люпин, люцерну, фацелію, овес, жито, бобові рослини. Змінюючи реакцію грунту в нейтральний бік, вони на додаток збагачують грунт органікою.

Чим розкислювати грунт

Розкислювання груту вапном

Вапнування це спеціальна обробка грунту з додаванням до її складу певної дози вапняних речовин. Найбільша кількість кальцію в складі є — у вапняках, доломітовому борошні, порошку крейди, туфі вапняному, гашеному та негашеному вапні. Цементному пилі і торф’яному попелі. Вапнування – досить популярний і корисний агротехнічний прийом в умовах сильного й середнього закислення. Результати дають значного збільшення росту і розвитку садових і сільськогосподарських культур.

Для чого вапнувати грунт

Головними завданням вапнування грунту є зменшення кислотності субстрату і збільшення концентрації кальцію. Але крім цього відбувається і ряд інших, не менш цінних для присадибної ділянки змін у грунті:

• збагачення у грунті макро і мікроелементами, особливо магнієм;

• структура грунту стає більш пухкою;

• грунтовий родючий шар краще утримує вологу;

• швидко розмножується і підвищує свою активність корисна ґрунтова мікрофлора;

Як вапнувати грунт

Перш ніж робити вапнування, необхідно визначити ступінь кислотності грунту. Саме ці показники враховуються при розрахунку дози засобу.

Приблизні витрати вапна на один квадратний метр:

• рН менше 4 – 0,5-0,6 кг;

• рН 5-6 – 0,25-0,3 кг.

Коли вапнувати грунт

Існує два строки вапнування грунту: ранньою весною, до першого розпушування грунту, і восени під час підготовки ґрунтів до майбутнього сезону Вапняні і органічні добрива рівномірно розподіляють по поверхні ґрунту, а потім перекопують. Якщо осінь дощова, то додаткового поливу не потрібно.

Застереження при вапнуванні грунту

Надмірне внесення вапняного матеріалу може призвести до негативних наслідків.

1. кальцій погано вимивається з грунту, і робить субстрат твердим. Що в свою чергу гальмує розвиток підземних органів. Рослини із слабкою кореневою системою можуть постраждати.

2. результат розкислення грунту може бути видний не відразу, а лише один, два, а то й три роки тому. Тому щорічне вапнування може спричинити за собою зміну властивостей ґрунту в гіршу сторону.

3. не для всіх культур вапнування корисне. Деяким рослинам до вподоби кислий грунт: картопля, люпин, азалія, гортензія, тощо.

Порада: після удобрення грунту гноєм або пташиним послідом, то вносити відразу після них вапняні добрива небажано. Крім того, при внесенні великих доз кальцію в грунті зменшується частка доступного калію. Тому при вапнуванні необхідно збільшувати дозу калійних добрив.

Розкислення грунту доломітового борошном

Доломітове борошно це порошкоподібне добриво, вироблене з мінералу доломіту, що відноситься до класу карбонатів, шляхом розмелювання до борошна (білувато-сіруватий порошок, може бути з темним відтінком). До складу входить кальцій (55%), магній (40%), залізо, фосфор, цинк, свинець, марганець.

Користь доломітового борошна

Доломітове борошно покращує природні властивості грунту і створює умови для отримання багатих врожаїв. При її застосуванні спостерігаються такі позитивні результати:

– нейтралізується кислотність грунту;

– грунт стає більш пухким, структурним;

– краще поглинаються і утримуються вода і поживні речовини в грунті;

– знижується розчинність шкідливих для рослин елементів – алюмінію і марганцю;

– активізується життєдіяльність корисних мікроорганізмів;

– зростає ефект від внесених мінеральних і органічних добрив.

Крім того, з доломітового борошном в грунт потрапляють такі поживні речовини, як кальцій, магній, і необхідні для рослин мікроелементи.

Важливою властивістю доломітового борошна є здатність протистояти проникненню в овочі і ягоди нітратів, важких металів і радіонуклідів. А якщо радіоактивні елементи все ж потрапляють в клітини рослин, кальцієво-магнієве добриво прискорює їх виведення.

Доломітове борошно володіє ще цілим рядом важливих властивостей і якостей:

– пригнічує інфекційні захворювання, такі як парша;

– посилює опірність рослин до хлорозу, коричневої плямистості;

– покращує утворення хлорофілу і активізує процеси фотосинтезу;

– сприяє нарощуванню зеленої маси і збільшує врожайність;

– підвищує засвоюваність кореневою системою рослин фосфорних добрив;

– сприяє продовженню цвітіння овочів і фруктових дерев;

– роз’їдає хітиновий панцир таких комах, як жуки-листоїди, бронзовки, личинки дротяники і хруща.

– сприяє розпушування грунт на глинистих грунтах, покращуючи не тільки склад, але і структуру грунту

Коли використовувати доломінове борошно

Доломітове борошно можна вносити в будь-який час року і при будь-якій погоді. Однак найкраще це робити це весною (за два тижні до висіву рослин і закрити його на глибину 10-12 см) або восени на чистих грядках. Або восени під час перекопування, оранки грунту.

Доломітове борошно вносять в таких пропорціях:

на кислих грунтах – 0,5 – 0,9кг на 1 кв.м;

на грунтах середньої кислотності – 0,4 кг на 1 кв.м;

на грунтах слабкою кислотності – 0,3-0,4 кг на 1 кв.м.

Сумісність доломітового борошна з іншими добривами

Найкраще доломітове борошно використовувати окремо від інших добрив з інтервалом 2 – 3 тижні з такими добривами, сечовина, аміачна селітра, суперфосфат, сульфат амонію, нітрофоска.

Розом з бордоською рідиною залізним купоросом, борною кислотою, компостами і торфом можна використовувати доломітове борошно.

Внесення доломітового борошна під рослини

Дерева.

При посадці плодових дерев в посадкову яму вносять: під зерняткові культури – 600-1000 г, кісточкові – 300 г, ягідні чагарники – 100 г доломітового борошна. Надалі кісточкові (вишня, слива) можна підгодовувати доломітового борошном кожен сезон: після зняття врожаю під кожне дерево вносите по 1-2 кг (кількість залежить від віку і розміру дерева). Яблуні та груші не вимагають частого застосування доломітового борошна. Досить робити це раз в 4-5 років, вносячи розрахункову дозу добрива (дані в таблиці) на всю площу пристовбурного кола (по проекції крони).

Суниця.

Під садову суницю доломітове борошно найкраще вносити за 1-2 року до посадки.

Кущі.

Під смородину, малину, ожину – рекомендовані дози становлять до 0,5 кг під кожен кущ (під великі і старі кущі можна збільшувати до 1 кг). Робиться це раз на два роки. Не варто вносити доломітове борошно під агрус.

Овочі.

Капуста, ріпа добре відгукнуться урожаєм, якщо при посадці внести це добриво в рекомендованих дозах (200-300 г на кв. М). Інші овочі добре поставляться до поливу «доломітовим молоком»: треба розвести борошно з водою 8 співвідношенні 1: 10-15. Цим розчином поливайте овочі навесні. Досить одного разу на 7-10 днів.

Квіти та інші декоративні рослини

Доломітове борошно слід засипати в лунку, добре перемішати із землею, а потім садити рослини. Найбільші «шанувальники» цього добрива серед квітів – орхідеї, чорнобривці, гіацинти і фіалки.

Під які рослини непотрібно вносити доломітове борошно

лохина, щавель, журавлина.

Розкислення грунту гіпсом і крейдою

Гіпс або крейда, також добре розкислює грунт, до того ж має одну важливу перевагу – для його розчинення в грунті потрібна кислота, а не вода. Відразу після внесення він вступає з кислим грунтом в реакцію, знижує її pH до норми і припиняє свою дію, довгий час залишаючись в пасивному стані. Як тільки грунт знову закислюється, гіпс “оживає” і продовжує роботу.

Крейда або вапно, вносять в грунт восени, попередньо ретельно подрібнивши. При зберіганні крейди потрібно уникати вологих місць, щоб він не злежувався в грудки, а грунт ретельно перемішувати, намагаючись домогтися однорідності.

Гіпс вносять з розрахунку:

на кислих грунтах – 0,4 кг на 1 кв.м;

на грунтах середньої кислотності – 0,3 кг на 1 кв.м;

на грунтах слабкою кислотності – 0,1-0,2 кг на 1 кв.м.

Крейда вноситься з розрахунком

на кислих грунтах – 0,5-0,7 кг на 1 кв.м;

на грунтах середньої кислотності – 0,4 кг на 1 кв.м;

на грунтах слабкою кислотності – 0,2-0,3 кг на 1 кв.м.

Які рослини люблять кислий грунт

Якщо всі запропоновані варіанти розкислення вам з якихось причин недоступні, завжди можна посадити рослини, які люблять кислий грунт. Звичайно, овочів в цьому списку буде не так вже й багато, а ось квітів, хвойних та ягід вистачить на цілком пристойний сад.

Отже, на ділянці з помірно кислим грунтом можна вирощувати:

Азалії, брусницю, чорницю, верес, лохину, гортензії, суницю, картопля, журавлину; морква; папороті; редьку, ріпу, рододендрони, томати, гарбуз, хвойні, цикорій, щавель, еріка.

Лакмусовий папір — це фільтрувальний папір, просочений розчином лакмусу. Застосовується як індикатор на кислоти і луги. Для того щоб дізнатися pH грунту, вам потрібно взяти кілька чайних ложок землі з різних частин ділянки, купити в аптеці універсальний лакмусовий папірець і провести тест. Кожну грудочку грунту загорніть в щільну тканину, покладіть в склянку і залийте дистильованою водою у співвідношенні 1: 1. Через 5 хвилин візьміть лакмусові папірці і занурте кожну в окремий стакан на 1-2 секунди. Папір змінить колір, а на шкалі кислотності ви зможете дізнатися pH і зрозуміти, які діяти далі.

Візьміть скло, покладіть його на темну поверхню. На скло насипте 1 ч.л. землі і налийте невелику кількість оцту. Якщо утвориться багато піни – грунт лужний, якщо піна є, але її дуже мало – нейтральний, а якщо реакція зовсім не відбулося – грунт кислий.

Визначити рівень кислотності грунту допоможе звичайний буряк: на кислому грунті він виростає з червоним листям, на слабо кислому грунті – з червоними прожилками на листі, а на нейтральному грунті – з зеленим листям і червоними стеблами.

Коли розкислювати грунт

Проводити розкислення грунту потрібно весною і восени, проте, для різних сезонів підходять різні розкислювачі.

У якості розкислювачів грунту можна використовувати рослини сидерати: люпин, люцерну, фацелію, овес, жито, бобові рослини. Змінюючи реакцію грунту в нейтральний бік, вони на додаток збагачують грунт органікою.

Чим розкислювати грунт

Розкислювання груту вапном

Вапнування це спеціальна обробка грунту з додаванням до її складу певної дози вапняних речовин. Найбільша кількість кальцію в складі є — у вапняках, доломітовому борошні, порошку крейди, туфі вапняному, гашеному та негашеному вапні. Цементному пилі і торф’яному попелі. Вапнування – досить популярний і корисний агротехнічний прийом в умовах сильного й середнього закислення. Результати дають значного збільшення росту і розвитку садових і сільськогосподарських культур.

Для чого вапнувати грунт

Головними завданням вапнування грунту є зменшення кислотності субстрату і збільшення концентрації кальцію. Але крім цього відбувається і ряд інших, не менш цінних для присадибної ділянки змін у грунті:

• збагачення у грунті макро і мікроелементами, особливо магнієм;

• структура грунту стає більш пухкою;

• грунтовий родючий шар краще утримує вологу;

• швидко розмножується і підвищує свою активність корисна ґрунтова мікрофлора;

Як вапнувати грунт

Перш ніж робити вапнування, необхідно визначити ступінь кислотності грунту. Саме ці показники враховуються при розрахунку дози засобу.

Приблизні витрати вапна на один квадратний метр:

• рН менше 4 – 0,5-0,6 кг;

• рН 5-6 – 0,25-0,3 кг.

Коли вапнувати грунт

Існує два строки вапнування грунту: ранньою весною, до першого розпушування грунту, і восени під час підготовки ґрунтів до майбутнього сезону Вапняні і органічні добрива рівномірно розподіляють по поверхні ґрунту, а потім перекопують. Якщо осінь дощова, то додаткового поливу не потрібно.

Застереження при вапнуванні грунту

Надмірне внесення вапняного матеріалу може призвести до негативних наслідків.

1. кальцій погано вимивається з грунту, і робить субстрат твердим. Що в свою чергу гальмує розвиток підземних органів. Рослини із слабкою кореневою системою можуть постраждати.

2. результат розкислення грунту може бути видний не відразу, а лише один, два, а то й три роки тому. Тому щорічне вапнування може спричинити за собою зміну властивостей ґрунту в гіршу сторону.

3. не для всіх культур вапнування корисне. Деяким рослинам до вподоби кислий грунт: картопля, люпин, азалія, гортензія, тощо.

Порада: після удобрення грунту гноєм або пташиним послідом, то вносити відразу після них вапняні добрива небажано. Крім того, при внесенні великих доз кальцію в грунті зменшується частка доступного калію. Тому при вапнуванні необхідно збільшувати дозу калійних добрив.

Розкислення грунту доломітового борошном

Доломітове борошно це порошкоподібне добриво, вироблене з мінералу доломіту, що відноситься до класу карбонатів, шляхом розмелювання до борошна (білувато-сіруватий порошок, може бути з темним відтінком). До складу входить кальцій (55%), магній (40%), залізо, фосфор, цинк, свинець, марганець.

Користь доломітового борошна

Доломітове борошно покращує природні властивості грунту і створює умови для отримання багатих врожаїв. При її застосуванні спостерігаються такі позитивні результати:

– нейтралізується кислотність грунту;

– грунт стає більш пухким, структурним;

– краще поглинаються і утримуються вода і поживні речовини в грунті;

– знижується розчинність шкідливих для рослин елементів – алюмінію і марганцю;

– активізується життєдіяльність корисних мікроорганізмів;

– зростає ефект від внесених мінеральних і органічних добрив.

Крім того, з доломітового борошном в грунт потрапляють такі поживні речовини, як кальцій, магній, і необхідні для рослин мікроелементи.

Важливою властивістю доломітового борошна є здатність протистояти проникненню в овочі і ягоди нітратів, важких металів і радіонуклідів. А якщо радіоактивні елементи все ж потрапляють в клітини рослин, кальцієво-магнієве добриво прискорює їх виведення.

Доломітове борошно володіє ще цілим рядом важливих властивостей і якостей:

– пригнічує інфекційні захворювання, такі як парша;

– посилює опірність рослин до хлорозу, коричневої плямистості;

– покращує утворення хлорофілу і активізує процеси фотосинтезу;

– сприяє нарощуванню зеленої маси і збільшує врожайність;

– підвищує засвоюваність кореневою системою рослин фосфорних добрив;

– сприяє продовженню цвітіння овочів і фруктових дерев;

– роз’їдає хітиновий панцир таких комах, як жуки-листоїди, бронзовки, личинки дротяники і хруща.

– сприяє розпушування грунт на глинистих грунтах, покращуючи не тільки склад, але і структуру грунту

Коли використовувати доломінове борошно

Доломітове борошно можна вносити в будь-який час року і при будь-якій погоді. Однак найкраще це робити це весною (за два тижні до висіву рослин і закрити його на глибину 10-12 см) або восени на чистих грядках. Або восени під час перекопування, оранки грунту.

Доломітове борошно вносять в таких пропорціях:

на кислих грунтах – 0,5 – 0,9кг на 1 кв.м;

на грунтах середньої кислотності – 0,4 кг на 1 кв.м;

на грунтах слабкою кислотності – 0,3-0,4 кг на 1 кв.м.

Сумісність доломітового борошна з іншими добривами

Найкраще доломітове борошно використовувати окремо від інших добрив з інтервалом 2 – 3 тижні з такими добривами, сечовина, аміачна селітра, суперфосфат, сульфат амонію, нітрофоска.

Розом з бордоською рідиною залізним купоросом, борною кислотою, компостами і торфом можна використовувати доломітове борошно.

Внесення доломітового борошна під рослини

Дерева.

При посадці плодових дерев в посадкову яму вносять: під зерняткові культури – 600-1000 г, кісточкові – 300 г, ягідні чагарники – 100 г доломітового борошна. Надалі кісточкові (вишня, слива) можна підгодовувати доломітового борошном кожен сезон: після зняття врожаю під кожне дерево вносите по 1-2 кг (кількість залежить від віку і розміру дерева). Яблуні та груші не вимагають частого застосування доломітового борошна. Досить робити це раз в 4-5 років, вносячи розрахункову дозу добрива (дані в таблиці) на всю площу пристовбурного кола (по проекції крони).

Суниця.

Під садову суницю доломітове борошно найкраще вносити за 1-2 року до посадки.

Кущі.

Під смородину, малину, ожину – рекомендовані дози становлять до 0,5 кг під кожен кущ (під великі і старі кущі можна збільшувати до 1 кг). Робиться це раз на два роки. Не варто вносити доломітове борошно під агрус.

Овочі.

Капуста, ріпа добре відгукнуться урожаєм, якщо при посадці внести це добриво в рекомендованих дозах (200-300 г на кв. М). Інші овочі добре поставляться до поливу «доломітовим молоком»: треба розвести борошно з водою 8 співвідношенні 1: 10-15. Цим розчином поливайте овочі навесні. Досить одного разу на 7-10 днів.

Квіти та інші декоративні рослини

Доломітове борошно слід засипати в лунку, добре перемішати із землею, а потім садити рослини. Найбільші «шанувальники» цього добрива серед квітів – орхідеї, чорнобривці, гіацинти і фіалки.

Під які рослини непотрібно вносити доломітове борошно

лохина, щавель, журавлина.

Розкислення грунту гіпсом і крейдою

Гіпс або крейда, також добре розкислює грунт, до того ж має одну важливу перевагу – для його розчинення в грунті потрібна кислота, а не вода. Відразу після внесення він вступає з кислим грунтом в реакцію, знижує її pH до норми і припиняє свою дію, довгий час залишаючись в пасивному стані. Як тільки грунт знову закислюється, гіпс “оживає” і продовжує роботу.

Крейда або вапно, вносять в грунт восени, попередньо ретельно подрібнивши. При зберіганні крейди потрібно уникати вологих місць, щоб він не злежувався в грудки, а грунт ретельно перемішувати, намагаючись домогтися однорідності.

Гіпс вносять з розрахунку:

на кислих грунтах – 0,4 кг на 1 кв.м;

на грунтах середньої кислотності – 0,3 кг на 1 кв.м;

на грунтах слабкою кислотності – 0,1-0,2 кг на 1 кв.м.

Крейда вноситься з розрахунком

на кислих грунтах – 0,5-0,7 кг на 1 кв.м;

на грунтах середньої кислотності – 0,4 кг на 1 кв.м;

на грунтах слабкою кислотності – 0,2-0,3 кг на 1 кв.м.

Які рослини люблять кислий грунт

Якщо всі запропоновані варіанти розкислення вам з якихось причин недоступні, завжди можна посадити рослини, які люблять кислий грунт. Звичайно, овочів в цьому списку буде не так вже й багато, а ось квітів, хвойних та ягід вистачить на цілком пристойний сад.

Отже, на ділянці з помірно кислим грунтом можна вирощувати:

Азалії, брусницю, чорницю, верес, лохину, гортензії, суницю, картопля, журавлину; морква; папороті; редьку, ріпу, рододендрони, томати, гарбуз, хвойні, цикорій, щавель, еріка.

Розкислення ґрунту восени – доступні та ефективні способи

Порушена кислотність ґрунту негативно позначається на вирощуванні садових і городніх рослин, погіршує засвоєння внесених добрив і знижує врожайність культур. Розкислення ґрунту восени допомагає коригувати кислотно-лужний баланс і підвищити родючість вирощуваних овочів, фруктів і ягід.

Зміст матеріалу

Визначення кислотності ґрунту

Перед тим як приступити до розкислення ґрунту восени необхідно переконатися в підвищеному рівні кислотності.

Для цієї мети можна скористатися кількома способами:

• Лакмусовий папір – для проведення тесту загорніть у щільну тканину кілька грудок ґрунту і розкладіть їх по декількох пластикових склянках. Влийте дистильовану воду і залиште на 5 хвилин, потім опустіть в кожну склянку лакмус на 2 секунди. Червоний колір лакмуса вказує на підвищений рівень кислотності.
• Столовий оцет – розташуйте шматок скла на темній поверхні, а зверху грудку ґрунту. Полейте на нього оцет і оцініть реакцію – шипіння свідчить про високу кислотність, невелику кількість піни про нейтральність.
• Вишневе або смородинове листя – залийте кілька листків склянкою води і проваріть. Опустіть у цей відвар грудку землі. Якщо рідина потемніє, це вказує на високу кислотність. Фіолетовий і блакитний – на нейтральну.
• рН-метр – це прилад, який допомагає виміряти кислотність ґрунту. При показниках рН більше 5,5 потрібно розкислення ґрунту.
• Буряк – рівень кислотності ґрунту можна визначити за цим коренеплодом, що росте на грядці. Чим червоніше і насиченіше колір бурякової ботви, тим вище закисленість грунту.

На необхідність розкислення ґрунту восени вказує стрімке збільшення кількості бур’янів на присадибній ділянці. Мокриця, подорожник, кінський щавель, одуванчики і хв. «воліють» саме закислені грунти.

Розкислення ґрунту восени – ефективні способиПерше, що потрібно робити восени з кислим ґрунтом – визначитися, за допомогою якого засобу буде вирішуватися проблема відновлення кислотно-лужного рівня. Нормалізувати кислотність ґрунту допоможуть як домашні засоби, так і спеціальні промислові препарати.

Розкислення ґрунту восени на дачі можна провести використовуючи:

• вапно;
• доломітове борошно;
• мел;
• цемент;
• золу;
• гіпс;
• цемент;
• соду;
• рослини-сидерати.

Оптимальним часом для проведення цих агротехнічних заходів є осінь. До настання весни дія реакції нейтралізації закінчиться. У разі недостатнього зниження рівня кислотності навесні можна провести повторну процедуру, враховуючи норми і терміни внесення розкислювачів ґрунту.

Розкислення звісткоюНайчастіше дачники і городники використовують вапно для розкислення ґрунту, оскільки цей засіб відрізняється доступністю і високою ефективністю. Єдине правило – заборона на використання гашеної вапна, інші різновиди відмінно підходять для нормалізації кислотно-лужного балансу ґрунту.

Дозування вапна залежить від особливостей ґрунту. Чим вищий рівень кислотності, тим більше потрібні кошти:

• в середньому використовується дозування 350-550 г на 1 кв. м;
• для суглинистих і супесочних ґрунтів дозування зменшують до 250-400 г;
• для важкого ґрунту кількість вапна збільшується до 400-650 г.

Вапно необхідно розсипати на поверхні ґрунту і зачепити вглиб на глибину до 12-15 см за допомогою перекопування.

При вапненні ґрунту потрібно враховувати, що вапняк може вступати в агресивні хімічні реакції, знищувати коріння рослин і гальмувати засвоєння фосфору рослинами. Саме тому внесення вапна найкраще проводити восени, безпосередньо після збирання врожаю.

Розкислення доломітовим борошномДоломітовим борошном називається продукт подрібнення мінералу доломіту, що містить високу концентрацію кальцію і магнію. Розкислення ґрунту доломітовим борошном восени – один з найбільш доступних і дієвих способів нормалізації кислотності ґрунту. Она не уступает по эф. ?