✅Вогонь – роль вогню в житті людини

Важко уявити життя сучасної людини без використання вогню. Завдяки йому люди живуть в комфортних умовах – в теплих будинках, освітлених приміщеннях, харчуються смачною їжею і щодня користуються предметами, створеними за допомогою полум’я. Процес видобутку та підпорядкування вогню був дуже складним і довгим. Завдяки давній людині, ми можемо користуватися цим ресурсом.

Роль вогню в житті первісної людини

Півтора мільйона років тому людина змогла підкорити собі вогонь. Старовинні люди змогли створити себе освітлення, теплий будинок, смачну їжу і захист від хижаків.

Приборкання вогню людиною – досить довгий процес.

За легендами перший вогонь, якому зумів скористатися людина, був небесний вогонь. Птах фенікс, Прометей, Гефест, бог Агні, жар-птиця – вони були богами і істотами, які приносять людям вогонь. Людина обожнювала природні явища – блискавку і виверження вулканів. Він здобував вогонь, підпалюючи факели від інших, природних загорянь. Перші спроби видобутку вогню дали людині можливість зігріватися в зимову пору, висвітлювати території в нічний час і оборонятися від постійних атак хижих тварин.

Після тривалого використання природного вогню, у людини з’явилася необхідність самостійного видобутку цього ресурсу, адже природний вогонь був доступний не завжди.

Першим способом видобутку полум’я стало висікання іскри.

Людина довгий час спостерігав, як зіткнення деяких предметів викликає маленьку іскорку, і вирішив знайти їй застосування. Для цього процесу у людей були спеціальні пристосування з призматичних каменів, що були вогнивищами. Людина била по вогневищам шорсткими призматичними ножами, викликаючи іскру. Пізніше вогонь добувався трохи іншим способом – використовували кремінь і кресало. Займистими іскрами підпалювали мох і пух.

Тертя було ще одним способом видобутку вогню. Люди швидко обертали між долонями сухі гілки і палиці, вставлені в деревний отвір. Таким способом видобутку полум’я користувалися у народів:

• Австралії;
• Океанії;
• Індонезії;
• в племенах кукукуку і мбовамбів.

Пізніше людина навчилася добувати вогонь свердлінням за допомогою цибульки. Цей метод спростив життя стародавній людині – більше не доводилося прикладати багато зусиль, обертаючи палицю долонями. Займання вогнищем можна було користуватися 15 хвилин. Від нього люди підпалювали:

• тонкий берест;
• сухий мох;
• клоччя;
• тирсу.

Таким чином вогонь зіграв головну роль у розвитку людства. Крім того, що він став джерелом світла, тепла і захистом, також він відбився і на інтелектуальному розвитку древніх людей.

Завдяки використанню вогню, у людини з’явилася потреба і можливість постійної діяльності – їй потрібно було добувати і підтримувати його.

При цьому треба було стежити за тим, щоб він не перенісся на будинку і не був загашений раптовою зливою. Саме в цей момент почало формуватися розподіл праці між чоловіками і жінками.

Вогонь служив незамінним засобом при виготовленні і обробці зброї і посуду. А головне – він дав людині можливість освоєння нових земель.

Роль вогню в житті сучасної людини

Життя сучасної людини неможливо уявити без вогню. Практично всі, чим користуються люди засноване на вогні. Завдяки йому в будинках тепло і світло. Людина щодня використовує енергію вогню в побуті. Люди готують, перуть, прибирають. Світло, електрику, опалення і газ – всього цього не було б без маленької іскри.

На різних підприємствах також використовується енергія вогню. Для того, щоб виготовити машину, літак, тепловоз і звичайну вилку, необхідний метал. Саме за допомогою вогню людина здобуває його – плавить руду.

Звичайна запальничка горить за допомогою трохи зміненого методу древніх людей – вдосконаленого вогнива. У газових запальничках використовується механічна іскра, а в електричних – електрична.

Вогонь використовується практично в будь-якій людській діяльності:

• керамічному виробництві;
• металургії;
• сталелитті;
• парових машинах;
• хімічній промисловості;
• транспорті;
• ядерній енергетиці.

Що ми дізналися про вогонь – роль вогню в житті людини?

1. Історія:

• Вогонь використовується людьми з давніх часів.
• Спочатку люди добували вогонь за допомогою тертя або удару.
• Згодом люди навчилися розводити вогонь штучно.
• Вогонь відіграв важливу роль у розвитку людської цивілізації.

2. Використання:

• Вогонь використовується для приготування їжі.
• Вогонь використовується для обігріву житла.
• Вогонь використовується для освітлення.
• Вогонь використовується для виготовлення інструментів і зброї.
• Вогонь використовується для виробництва енергії.

3. Символізм:

• Вогонь символізує тепло, світло і життя.
• Вогонь використовується в ритуалах і церемоніях.
• Вогонь є символом людської цивілізації.

4. Небезпека:

• Вогонь може бути небезпечним.
• Необережне поводження з вогнем може призвести до пожежі.
• Пожежі можуть завдати шкоди майну і людському життю.

5. Заходи безпеки:

• Необхідно дотримуватися правил пожежної безпеки.
• Необхідно мати вдома вогнегасник.
• Необхідно знати, як правильно діяти при пожежі.

Висновок

Вогонь – це одне з найважливіших відкриттів людства. Він відіграв важливу роль у розвитку людської цивілізації. Вогонь використовується для приготування їжі, обігріву житла, освітлення, виготовлення інструментів і зброї, виробництва енергії. Вогонь також символізує тепло, світло, життя, людську цивілізацію.

Однак вогонь може бути небезпечним. Необережне поводження з вогнем може призвести до пожежі, яка може завдати шкоди майну і людському життю. Тому важливо дотримуватися правил пожежної безпеки, мати вдома вогнегасник і знати, як правильно діяти при пожежі.

✅Як людина навчилася добувати вогонь?

Вогонь був відомий людині з найдавніших часів. У деяких печерах в Європі, де давні люди жили сотні тисяч років тому, серед каміння були знайдені вуглинки й обпалені кістки, що вказує на те, що в цих місцях розводили вогонь.

Але як люди навчилися розводити багаття? Ми можемо про це тільки здогадуватися. Первісна людина, можливо, спочатку навчився використовувати вогонь, а вже потім дізнався, як його добувати. Наприклад, блискавка могла запалити сухе дерево, і деревина могла почати тліти. Від нього людина могла розпалити багаття і підтримувати його протягом декількох років.

Ми можемо тільки здогадуватися, як печерна людина навчився розводити вогонь. Блукаючи серед каменів в темряві і натикаючись на них, первісна людина, мабуть, помітив іскри, які з’являлися при ударі одного каменя про іншу. Але, мабуть, змінилося кілька поколінь первісних людей, поки у одного з них не виникла ідея вдарити каменем по каменю для того, щоб отримати вогонь!

Є ще один спосіб, щоб дізнатися, як первісна людина навчилася добувати вогонь. Ми можемо поспостерігати, як це роблять примітивні люди зараз. Деякі з них перебувають на такій стадії розвитку, на якій наші далекі предки перебували тисячі років тому.

Розгляньмо деякі примітивні способи отримання вогню. На Алясці індіанці деяких племен натирають сіркою два камені і вдаряють один про інший. Коли сірка загоряється, вони кидають палаючий камінь у суху траву або на інший сухий матеріал.

У Китаї та в Індії шматок розбитої глиняного посуду вдаряють про бамбукову паличку. Зовнішня оболонка бамбука дуже тверда і має всі властивості гніту. Ескімоси ударяють звичайним шматком кварцу про шматок піриту (залізного колчедану), який дуже поширений в місцях, де вони живуть. Індіанці Північної Америки зазвичай труть дві палички між собою, щоб отримати вогонь.

У Стародавній Греції і Стародавньому Римі був зовсім інший спосіб. Тоді використовували спеціальні лінзи, які називалися «спалює скло», щоб зібрати в одну точку промені сонця. Коли жар променів збирався в одну точку, він запалював суху деревину.

Цікаво також дізнатися, що в давні часи багато народів підтримували «вічний вогонь». Майя і ацтеки в Мексиці підтримували вічно палаюче вогнище. Греки, єгиптяни і римляни також зберігали вічний вогонь у своїх храмах.

Таблиця з поясненнями на тему “Як людина навчилася добувати вогонь”

Підсумок: Процес засвоєння людиною навичок добування вогню включав в себе цікавість, випробування різних методів, розвиток технік та використання вогню у повсякденному житті. Цей еволюційний процес сприяв не лише виживанню людства, але й розвитку цивілізації та технологій.

Хто спричинив вогонь на себе

аж вогню́ дава́ти. Дуже гніватися, обурюватися і т. ін. з якогось приводу. А жінка аж вогню дає .. Нічого. Най там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський).

аж вогню́ дає́. Хто-небудь сильно гнівається, дуже сердиться з якогось приводу. — А жінка аж вогню дає .. Нічого, най (нехай) там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський).

аж вогню́ кре́ше. Дуже, надто сердиться. Жінка була така лиха, що часом аж вогню креше, як не по ній (М. Коцюбинський).

(аж) паші́ти вогне́м (по́лум’ям). Бути дуже розгарячілим, рум’яним і т. ін. через сильне збудження, хвилювання тощо. Сьогодні бачив я в церкві три дами, — почав Леонід Семенович, — вони усі три чогось були червоні, аж пашіли огнем (І. Нечуй-Левицький); Припухлі гарячі губи, дотик яких ще кілька хвилин тому Юрко відчував на своїх щоках, пашіли вогнем, чутливі ніздрі нервово здригались, а в глибоких темних очах — і радість якась, і туга (І. Цюпа); Схилився (Чіпка) біля неї трохи на лікоть та скоса поглядав на її личко, що від такої несподіваної тривоги зашарілось .. — пашіло полум’ям (Панас Мирний).

(аж) си́пати вогне́м. Дуже сердито, гнівно розмовляти. Відійшов (Короп), не зважаючи, що Михайло аж вогнем сипав (Л. Мартович).

без вогню́ вари́ти кого і без додатка. Докоряти кому-небудь чимсь, не давати спокою настирливими доріканнями. Без вогню варить (Укр.. присл..); Батько не міг простити синові марнування часу, дорікав весь час, без вогню варив його (З газети).

в вого́нь і (в) во́ду, перев. зі сл. іти́, гото́вий і под. Куди завгодно; на все. Від тебе не одстану зроду, З тобою рад в огонь і в воду, На сто смертей піду з тобой (тобою) (І. Котляревський); — От чоловічина. Для своєї наживи готовий у вогонь і воду, а для загального добра і пальцем не ворухне (В. Кучер); — Ситі гості напідпитку ладні були кинутися в огонь і воду за ласкаву посмішку Потоцького (З. Тулуб).

(вдень) з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не знайти́ кого, чого. 1. Важко чи неможливо щось відшукати. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутив головою Ярошенко.— Побачите, половину скарбів запахторить так, що і з свічками не знайдеш (В. Речмедін). 2. Що-небудь дуже рідкісне, виняткове. Цієї книжки сьогодні вдень з вогнем не знайти (З усн. мови). хоч уде́нь із сві́чкою шука́й — не зна́йдеш. — Я й справді робітник, яких хоч удень зі свічкою шукай — не знайдеш (Є. Гуцало).

виклика́ти / ви́кликати вого́нь на се́бе. Свідомо, навмисне брати на себе всю складність, чиюсь вину або відповідальність за щось. — Може, й справді ми бездарний колектив, а я його безталанний керівник. — Навіщо така сувора й нищівна самокритика? Колись це звалося “викликати вогонь на себе”. Зараз не воєнний час, такі надзвичайні заходи не потрібні (В. Собко); Спаський (шахіст) сміливо викликає вогонь на себе, хоча це іноді ставить його в скрутне становище (З газети).

вогне́м і мече́м, книжн. Нещадно; з великою жорстокістю. — Повернемо (хлопців) огнем і мечем, пане канцеляр! — вигукнув Єремія Вишневецький і вибіг на трибуну (П. Панч).

вогне́м (огне́м, по́лум’ям) горі́ти. 1. Дуже червоніти (про обличчя). Річенко увесь піднявся: огнем горіло його обличчя, і на все був тепер спосібний (здатний) (Г. Хоткевич); Єлька стояла перед ним і відчувала, як полум’ям горить її лице (О. Гончар). 2. Мати високу температуру тіла, відчувати жар. Гена лежав змучений .. від учора ще більше схуд, спав з лиця. Цілу ніч горів вогнем, хоча не чхає і не кашляє (О. Гончар).

вогне́м (по́лум’ям, пе́клом і т.ін.) ди́хати на кого, рідше проти кого, чого і без додатка. Дуже сердитися, гніватися, виявляти недоброзичливість до когось. (Харитина:) Серцем чую, що тут всі проти мене вогнем дишуть (І. Карпенко-Карий); — В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише (І. Нечуй-Левицький); — Треба тікати звідси! — говорив Остап Соломії… — Раду на мене пеклом дише за свою — цур їй! — носату циганку (М. Коцюбинський); Він (Козак Мамай) чортом дихав проти всякого панства, проти кривди, проти горя людського (О. Ільченко); — Як бачу, що хтось до мене з щирим серцем, так я до його (нього); ну, вже коли я бачу, що злом дихає, так і я не кохатиму… (В. Винниченко); // Бути дуже розлюченим, роздратованим і т. ін. Бісом дише Агамемноненко Галес І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес (І. Котляревський); (Цокуль:) Ну, Мелашка, то прямо чортом дише. Треба і її чим-небудь загодить

гра з вогне́м. Дуже небезпечні дії без урахування можливих наслідків; великий ризик. Він вважає, що наші літературні забавки — це небезпечне хлоп’яцтво, гра з вогнем, і така гра до добра не доведе (О. Гончар); Такі непродумані дії — гра з вогнем (З газети).

гра́тися (рідше гра́ти, ба́витися і т. ін.) з вогне́м, несхв. Поводитися необережно, займатися чимось небезпечним, не думаючи про наслідки; ризикувати. — Я прийшов попередити, щоб ви .. покинули гратися з вогнем, бо потім пізно буде! (М. Стельмах); — Ой, хлопче, хлопче,— довірливо каже Роман,— не грайся з вогнем. І незчуєшся, як десь в капкан попадеш (О. Гончар); Він за ганебне діло взявся: з вогнем шпигун небесний грав (В. Сосюра); Пам’ять коротка у ворогів, грають з вогнем… (І. Цюпа); —Не грай, Оксано, з вогнем, бо ти, здається, й досі не знаєш, що таке життя (М. Стельмах); — Коли скажеш йому, щоб забув стежку до твого подвір’я? Бавишся, Марійко, з вогнем (А. Хорунжий). огне́м гра́ти. Почув, що Жука вже нема і не буде.— Таки здобувся свого… А й огнем же грав! — вимовив він, зітхнувши (Панас Мирний).

з во́гником (з вогне́м). 1. зі сл. працюва́ти, роби́ти і т. ін. Захоплюючись, натхненно. З трибуни дедалі частіше звучать слова похвали, заклики рівнятися .. на молодого, перспективного спеціаліста-інженера, що працює з вогником,— Надію Очеретну (В. Козаченко); До праці Дмитро взявся з вогнем (М. Колесников). 2. Сповнений завзяття, енергії; палкий. Хороший чоловік Кузьма Петрович, душевний, з вогником у серці (М. Зарудний); Краще жінка з вогнем, перцем і жадобою, аніж якась покірна розмазня (М. Стельмах).

з вогню́ (рідше із жа́ру) (та) в по́лум’я. З однієї неприємності в іншу, ще гіршу. — Ой, гляди! Коли б ти не попала з огню та в полум’я. (Панас Мирний); — Випаде ж людині така доля — вічно стрибати з вогню та в полум’я. Правда, досі Андрієві щастило (Я. Стецюк); З вогню він потрапив у полум’я. Втікав з баржі, щоб не бути розстріляним у Ванні, і ось примандрував сам до цього проклятого Ванну (П. Загребельний); Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився. Із жару в полум’я попав (І. Котляревський).

о́чі запала́ли чиї, у кого, кому. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття (гнів, рішучість і т. ін.); хтось обурений, сердитий і т. ін. Енея очі запалали. Ввесь зашарівсь, мов жар в печі (І. Котляревський); — За що ти мене в’яжеш? — визвірився на голову Чіпка. Соцькі з вірьовкою до Чіпки. Запалали в його (у нього) очі (Панас Мирний); Йому запалали очі, він нервово притиснув рушницю, поціляючи в табунець… (Олесь Досвітній). о́чі мов запала́ли. Бачить, що се Трохим, як заскрегоче зубами, а очі мов запалали (Г. Квітка-Основ’яненко). о́чі запала́ли (гаря́чим) вогне́м. — Ба, не пущу! — й собі крикнула Олександра; очі її запалали вогнем, як у голодної вовчиці (М. Коцюбинський); — Я українець! — При тім слові його гарні очі запалали гарячим вогнем.— Заінтернаціоналізований українець, котрому були всі краї родичами (О. Кобилянська).

пали́ти вогне́м. 1. Викликати жар, значне підвищення температури тіла (про хворобу). Пропасниця тіпала ним, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду (М. Коцюбинський). 2. Завдавати моральних страждань; дуже мучити. Я думаю про те, що я навік нещасна: поки живе кохання, воно палить вогнем (Леся Українка).

пали́тися вогне́м. 1. чого. Дуже непокоїтися, страждати від чогось. Пішов блукать по світу молодик І паливсь огнем розлуки цілий вік (А. Кримський). 2. Виражати сильні почуття (про очі, погляд і т. ін.). Тадик рветься до батька, кричить, очі його паляться вовчим вогнем (Григорій Тютюнник).

піддава́ти / підда́ти жа́ру (вогню́, ду́ху і т. ін.) кому і без додатка. Спонукати кого-небудь до інтенсивнішої дії, виклика́ти, посилювати запал у когось і т. ін. Бідкалися тільки жінки, а чоловіки навіть піддавали жару: — Нехай горить. Отак би всіх панів за димом пустить (П. Панч); У нашім повіті надто люди запалюються до кожної спільної роботи, але як нема кому далі піддавати вогню, то ціла робота поволі затихає (В. Стефаник); Поспішають (прочани), щоб до клечальної суботи прибуть на прощу. Тарасик налягає на ноги і духу піддає усім (Д. Косарик); А тут ще піддала жару й Педоря; з грюкотом відчинивши двері, вона .. кинулась до самовару (самовара) (Панас Мирний).

піддава́ти / підда́ти жа́ру у вого́нь. Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, суперечку, ворожнечу. — Володимире, я прошу тебе! — морщилась шокована тітка Ніна і цим тільки піддавала жару в вогонь (А. Дімаров).

підклада́ти / підкла́сти вогню́ (хми́зу, дров і т. ін.). Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, переживання, суперечку і т. ін. — Злодіїв, розкрадачів .. хочеш узяти під захист! — підкладає хмизу Степан Оксентійович (Ю. Мушкетик).

підклада́ти (приклада́ти) / підкла́сти (прикла́сти) вогню́ до пече́ного. Погіршувати становище, ускладнювати що-небудь чимсь. — Казала ж тобі: не вір, не йди .. А таки поліз. Хома невірний! До печеного та ще огню підкладаєш! (Панас Мирний); До лиха — та ще лихо; до печеного — та ще вогню прикладають… (Панас Мирний).

підлива́ти (долива́ти) / підли́ти (доли́ти) ма́сла (олі́ї, заст. оли́ви, ло́ю і т. ін.) у вого́нь (до вогню́). Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, переживання, суперечку і т. ін. — Товаришу Грак. Я вас попереджую,— суворо глянув на нього Палагутенко.— Не буду більше… Не буду масла в огонь підливати (А. Хижняк); — Поява тут Калашника для нас надто небажана,— зумисне підливав олії в огонь ксьондз (І. Головченко і О. Мусієнко); Сидять (спекулянти) зараз у нашій хаті за столом та підливають лою у вогонь твоїй рідній матері (В. Кучер); Цей оклик вояків долив оливи до огню. Обличчя ключника набігло кров’ю, зуби заскреготали (І. Франко); // Посварити між собою кого-небудь. — А як же Дмитро з Полею? Якщо ти їх не помириш, то не приходь і додому. Ти ж підлив масла у вогонь (П. Автомонов).

прийня́ти (на се́бе) уда́р (рідше вого́нь). Прикрити, уберегти кого-небудь від небезпеки, неприємностей, ганьби і т. ін.; заступитися за когось. (Богушова:) Певно, Марійка прийняла на себе удар, який мав упасти на Ганю (В. Собко); Артем залишився один, прийнявши на себе вогонь, щоб дати можливість Миколі вислизнути з пастки і донести до своїх карту (М. Ю. Тарновський); Довелося йому прийняти на себе вогонь критики (З газети).

приклада́ти / прикла́сти вогню́ до жа́ру, перев. чим. Дошкуляти чим-небудь комусь, посилювати біль, переживання тощо. Якби Василь знав, що в ці роки коїлося в серці Лукії, то співанкою не прикладав би до жару вогню (С. Чорнобривець).

пройти́ (крізь) вого́нь і во́ду (і мі́дні тру́би). Зазнати всіляких випробувань, виявитися дуже спритним, мужнім, витривалим. (Кость:) Страх не люблю отих “глибокорозумних”, надто спритних, що пройшли вогонь і воду (З. Мороз); Навіть він, Пушкарьов, що пройшов, як говориться, крізь вогонь, воду і мідні труби, не зміг би заробити собі на прожиток (Ф. Бурлака). ого́нь і во́ду пройти́. А візьміть ось Корнелюка, начальника нашого, спитайте, де тільки не буває чоловік. Огонь і воду пройшов! (М. Олійник).

промете́їв вого́нь, книжн. Незгасне прагнення до досягнення високої та благородної мети. Людство ніколи не було байдужим до видатних наукових відкриттів і технічного прогресу. Людину вабить і лякає прометеїв вогонь (З журналу).

пусти́ти (з) ди́мом ((з) вогне́м, з ві́тром і ди́мом). Знищити вогнем; спалити. (Стась:) Він (Кармелюк) ще, кажуть, нахвалявся перепороть різками всю комісію і димом пустити всі їх папери (С. Васильченко); Пустили з димом вони (повстанці) панські маєтки (Нар. опов.); Проклятий фашист все село під небо з вогнем пустив (О. Копиленко); Дорош обкульгав згарище .. і зняв кашкет. “Невже самі люди, що це творили, пустили з вітром і димом?” (Григорій Тютюнник). ди́мом за ві́тром пусти́ти. — Та йому (панові) й ногою на нашу землю не дати ступити. Кубло димом за вітром пустити! (А. Головко).

скака́ти (і) у вого́нь і в во́ду за кого. Бути готовим на будь-який самовідданий учинок заради кого-небудь; робити будь-що для когось. Всякий Прокопові сват, І всякий Прокопові брат, За Прокопа усякий рад І в воду, і в огонь скакать (Л. Боровиковський).

таки́х уде́нь з вогне́м (та ще зі сві́тлом, при со́нці і т. ін.) пошука́ти, жарт. Немає подібного до кого-небудь; хтось особливий, надзвичайний. Торохтів Шаблистий, розливаючи портвейн.— Із Закриниччя хлопець, таких у районі удень з огнем пошукати (Є. Гуцало); Такий був син, що пошукати таких удень, та ще з світлом (М. Коцюбинський). тако́го пошука́ти уде́нь, при я́сно́му со́нцеві та ще із свіче́ю. Смільчака такого .. пошукати удень, при ясному сонцеві та ще із свчею (Марко Вовчок).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) (ясни́м вогне́м (по́лум’ям)) гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув (Карпець) скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хоч на вогні́ (вогне́м) печи́ кого. Що не роби кому-небудь. Такий уже чоловік був той Назар: усе йому жарти. Здається, хоч його на огні печи, він жартуватиме (Марко Вовчок); — І годі! Ні слова не скажу більш, Хоч ти мене вогнем печи (А. Головко).

хоч ріж (рі́жте) кого. Уживається для вираження впертості, непоступливості чи стійкості кого-небудь. — Не встає (верблюд)? — Спитав (чоловік). — Хоч ріж його, проклятого. (С. Олійник); — Не дам, каже, розписок, хоч ріжте, а то ще й на суді покажу, що нікому нічого не позичав (М. Старицький). хоч би рі́зали. — От мовчав би! — озвався Корній до Семена тремтячим здавленим голосом, — і чого ти заводиш, як тая баба? Хоч би мене різали, я б не плакав (Леся Українка). хоч ріж і печи́ на вогні́. Кожен уповноважений у Веселоярську тепер заявляв, що не старший за тридцять років, хоч ти його ріж і печи на вогні (П. Загребельний).

як вогне́м, зі сл. пекти́. Дуже сильно. — Чогось мені коло серця пече як огнем,— каже Ганна,— і встояти не можу. Ледве до ниви доплелася (Марко Вовчок); Старий Пруденко й не дивився на Докійку: чуже щастя жалило його, як кропивою, пекло, як вогнем (М. Лазорський).

як вогню́, зі сл. боя́тися. Дуже, сильно. Кавун чоловік добрий, та зате Кавуниха дуже лиха.. І я боюсь його ласкавого слова як огню (І. Нечуй-Левицький); — Петербург боїться наших депутатів як вогню, бо ті депутати тільки й просять закріпити за козацьким народом старожитні права та вольності (М. Лазорський); Вона боїться Манжоса як вогню (Є. Гуцало).

як (мов, нена́че і т. ін.) вогню́ вхопи́ти, зі сл. прийти́, приї́хати, ірон. На дуже короткий час. Та посидьте ще! Приїхали — неначе огню вхопили чи позичили (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) вогне́м пече́ кого. Хто-небудь дуже страждає морально; хтось занепокоєний чимсь. — Розкажи ж нам, Одарочко, усі пригоди свої, любко,— кажу їй.— Та розкажи ж бо, розкажи! Нехай послухають! — каже брат та й вийшов з хати, мов його огнем пекло (Марко Вовчок).

як (мов, ні́би і т. ін.) вого́нь на суху́ соло́му, зі сл. ки́нутися, наки́нутися і т. ін. Дуже швидко, жадібно. Нимидора кинулась на жито з серпом, як огонь на суху солому (І. Нечуй-Левицький). мов ого́нь до сухо́ї соло́ми. А нас і впрохувати не тра (треба) було, ми взялись до напоїв та наїдків мов огонь до сухої соломи (Є. Гуцало).

як у вогні́. У нестерпних фізичних або моральних муках. Він (Чіпка) лежав як у вогні. Душа мліла й боліла — помстою (Панас Мирний).

Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВОГОНЬ