Цикли росту часнику

Часник – технологія вирощування

Часник досить поширений в усіх ґрунтово-кліматичних зонах країни. Його вирощують у відкритому та іноді в закритому ґрунті. Таке поширення пов’язане з тим, що часник широко використовують для споживання у свіжому вигляді, у м’ясоконсервній, овочеконсервній промисловості та як лікувальний засіб.

Ботанічні та біологічні особливості часнику

Часник — однорічна, трав’яниста, холодостійка культура. Надземна частина рослин після закінчення вегетації відмирає. Розмножується часник вегетативно. У культурі розрізняють два його підвиди — стрілкую-чий і нестрілкуючий. Стрілкуючі сорти лише озимі, а нестрілкуючі — озимі та ярі. Як товарну продукцію використовують цибулини підземні та молоді листки. Стрілкуючі сорти часнику розмножують зубками та повітряними цибулинами, а нестрілкуючі — лише зубками. Підхчас розмножування зубками товарну продукцію (цибулини з поділом на зубки) одержують впродовж одного року, а повітряними цибулинами — у перший рік утворюються дрібні однозубкові цибулини (сіянка), а в наступний — крупні цибулини з поділом на зубки. Лише окремі крупні повітряні цибулини в перший рік формують досить розвинені рослини, які стрілкують та утворюють невеликі підземні цибулини (6-15 г) з поділом на 2-4 зубки. За тривалістю вегетаційного періоду (від з’явлення сходів до настання біологічної стиглості — збору врожаю) сорти часнику поділяють на ранні (до 100 діб), середньостиглі (101-120) та пізньостиглі (понад 120 діб). При вирощуванні з повітряних цибулин з однорічним циклом розвитку вегетаційний період визначають від початку відростання пера навесні. Коренева система мичкувата. У період інтенсивного росту рослин вона складається з 30-60 і більше струно-подібних корінців. Основна маса кореневої системи розміщається в орному шарі ґрунту в діаметрі 50-70 см, а окремі корінці проникають на глибину до 100-120 см. У міру росту корінці розгалужуються, утворюючи їх першого та другого порядку. Корінці вкриті кореневими волосками. Проростання зубків та однозубки відбувається навколо денця. В озимих сортів до входження в зиму, залежно від крупності зубків та строку сівби, в них формується від 10 до 60 корінців, які проникають у ґрунт на глибину 15-30 см. При сівбі повітряними цибулинами в першій половині липня рослини утворюють до 40-50 струноподібних корінців, які проникають у ґрунт на глибину 50-60 см, а при сівбі у вересні-жовтні — 3-8 корінчиків, які заглиблюються лише на глибину 3-5 см. Корінці з повітряних цибулин виходять від основи бруньки пучком. Коренева система взимку не відмирає. Особливістю її є здатність при зниженні температури перед замерзанням ґрунту скорочуватися на 2-3 см і в ґрунт затягувати стебло (денце), що є захисною функцією проти вимерзання. Зразу за розмерзанням ґрунту коренева система продовжує рости і заглиблюватися в нього. Зубки ярого часнику висаджують рано навесні з виходом у поле. Через 5-10 діб зубки вкорінюються, а на 15-20 добу на поверхню ґрунту з’являються сходи. Стебло. Основною частиною рослини є видозмінене вкорочене стебло, яке називається денцем. Розміщене воно в нижній частині цибулини розміром 2-3 см у діаметрі та 0,8-1,3 см заввишки. При настанні біологічної стиглості цибулини стебло дерев’яніє. За формою воно плескате з невеликою опуклістю у верхній частині. На ньому в пазухах листків формуються бруньки, з яких виростають зубки. З нижнього боку відростають корінці. У стрілкуючих сортів, як правило, з донця виростає стрілка без листків, яка є продовженням стебла. Висота стрілки залежить від сорту і досягає від 40 до 180 см і більше. Вона тонка, дерев’яниста, у деяких сортів закручена, і закінчується куле- або списоподібним суцвіттям. При формуванні повітряних цибулин вирівнюється. Листки. На донці формуються листки. Вони складаються з трубчастої основи та листкової частинки лінійної форми. Листкова пластинка почергово відходить на дві протилежні сторони. Трубчасті листки утворюють несправжнє стебло. За забарвленням листки світло-зелені, зелені та темно-зелені з восковим нальотом або без нього. Ширина і довжина листків залежить від сорту. У стрілкуючих сортів ширина листків становить 1,5-2,0 см і довжина — 20-30 см, а в нестрілкуючих — 0,8-1,5 та 15-25 см відповідно. В середньому на рослині буває від 6 до 12 листків. Від кількості листків залежить і маса цибулин та кількість зубків. Суцвіття (зонтик) вкрите ковпачком з хоботком 3-12 см завдовжки. Воно складається з недорозвинених квіток із білим або рожевуватим віночком та повітряних цибулин різної величини. У суцвітті, залежно від сорту, нараховується від 2 до 500 і більше штук повітряних цибулин. Розмір їх та форма нагадує зерно ячменю або горошини чи ягоди вишні. Покривні луски за забарвленням бувають соломистого, червонуватого, червоно-фіолетового або темно-фіолетового кольору. Квітки лілові, пелюсток і тичинок шість. Якщо з суцвіття видалити повітряні цибулини на початку їх утворення, то інколи можна одержати насіння. Воно чорне, дрібніше за насіння цибулі та щупліше. Наявність або відсутність у рослин часнику стрілок у багатьох сортів не постійна. Вона залежить також від умов вирощування (перезво-ложення ґрунту, підвищена його кислотність тощо). У цьому випадку стрілка може не виходити з несправжнього стебла (піхви), а на різній висоті вона здувається, і там утворюється декілька повітряних цибулин, які нагадують форму зубків. Особливо часто це спостерігається у нестрілкуючих озимих форм часнику. Цибулина. Цибулини вкриті 2-4 покривними лусками. Забарвлення їх залежить від сорту і буває білим, білувато-попелястим із рожевим та фіолетовим відтінками. При запізненні зі збиранням врожаю, особливо після дощу, покривні луски тріскають, і зубки оголюються. Чим більше покривних лусок на цибулині, тим вона краще зберігається. У нестрілкуючих сортів часто спостерігається утворення під однією плівкою всередині цибулини 2-3 зубків. У цьому випадку з несправжнього стебла ще виходить 2-4 невеликих листки, які обгортають ці зубки. Цибулина часнику складається з 2-30 зубків і більше (у стріл-куючих сортів їх менше, ніж у нестрілкуючих). Зубки у стрілкуючих сортів часнику крупніші, розташовані переважно в одне коло і мають спільні покривні луски, у нестрілкуючих — у кілька несправжніх кіл, тому крім спільних лусок у них є ще й групові, які обгортають 2-5 зубків. Зовнішні зубки, як правило, крупніші, ніж внутрішні. Середня маса цибулини 20-50 г і більше. В озимих сортів вони нещільні, тому це значно зменшує їх лежкість. Використовують зубки їх для споживання переважно в осінньо-зимовий період. Зубки крупні, мають короткий період спокою і швидко проростають. Ярі форми часнику формують щільні цибулини, які добре зберігаються аж до нового врожаю. Зубки дрібніші та мають триваліший період спокою. Зубок та однозубка часнику складається з сухої та потовщеної соковитої плівки, денця і центральної бруньки, яка розміщується на денці. Інколи під однією лускою формуються 2-3 зубки. На відміну від насіння, зубки мають достатню кількість вологи для проростання. Покривні (обгорткові) луски часнику захищають цибулини від висихання та проникнення в них збудників хвороб. Повітряні цибулини мають тривалий період спокою, і при сівбі восени вони проростають лише навесні. Щоб вони дружно проростали при сівбі навесні, їх потрібно зберігати протягом зимового періоду за температури 5-6°С. При вищій температурі вони висихають.

Вимоги рослин часнику до умов навколишнього середовища

Вимоги до тепла. Добре укорінені зубки озимого часнику успішно перезимовують під снігом навіть у найбільш суворі зими, коли температура повітря знижується до мінус 25-30°С, а в безсніжні — при мінус 20°С гинуть. Тому на зиму рекомендується рядки часнику вкривати соломою, листям дерев, соломистим гноєм тощо. Сходи озимого часнику, як правило, з’являються зразу після сходу снігового покриву, а при весняному висаджуванні — через 10-16 днів, залежно від температури ґрунту. Це пов’язано з тим, що рослини його є досить холодостійкими, коренева система починає розвиватися вже за температури 1-2°С, а оптимальна для початку росту рослин настає при 8-10°С. Ось чому, в роки з ранньою і затяжною прохолодною весною врожайність часнику завжди буде вищою, ніж за пізньої весни з різким підвищенням температури. Кращою температурою для росту та формування врожаю є 16-20 С. За вищої температури ріст і розвиток рослин сповільнюється. В кінці вегетації для доброго визрівання цибулин кращою температурою є 22-27°С. Вимоги до світла. Часник — культура довгого дня. Довжина дня визначає строки формування та дозрівання цибулин. Під впливом короткого дня спостерігається інтенсивне наростання листкового апарату та слабке формування цибулин. Так, при скороченні денного освітлення до 10-11 годин цибулина і зубки не формуються, донце не галузиться, а наростають лише листки і збільшується несправжнє стебло. Це спостерігається при сівбі повітряних цибулин у липні, коли рослини формують листковий апарат в осінній період. В умовах часткового затінення рослин при вирощуванні в садах, забур’яненні та загущенні їх цибулини формуються дрібними, що призводить до зниження врожайності та якості продукції. За інтенсивного освітлення та збільшення тривалості дня період вегетації рослин скорочується і продуктивність рослин знижується. Вимоги до вологості ґрунту та повітря. Рослини часнику досить вимогливі до вологості ґрунту, тому його краще вирощувати на достатньо зволожених площах. Особливо підвищену потребу у волозі рослини виявляють у період інтенсивного утворення та росту кореневої системи і формування цибулин. Оптимальна вологість ґрунту в період вегетації становить 80-85% НВ, а відносна вологість повітря — 65-70%. За недостатнього зволоження ґрунту в період вегетації листки починають жовтіти з нижнього ярусу і поступово відмирають, внаслідок чого знижується врожайність. У період дозрівання цибулин бажано, щоб вологість ґрунту та відносна вологість повітря були дещо знижені. У цей період кращою є вологість ґрунту 70-80% НВ і відносна вологість повітря 60-65%. Це сприяє утворенню щільних головок та кращому визріванню цибулин. У разі підвищеної вологості ґрунту в цей період швидко руйнуються покривні луски та оголюються зубки. Це призводить до розсипання цибулин на зубки під час збирання врожаю, зниження врожайності та її якості. Часник також не переносить затоплення рослин. Вимоги до елементів живлення. На 10 т врожаю часник із ґрунту виносить 40 кг азоту, 12 — фосфору і 30 кг калію. Тому високий урожай його можна одержати лише на пухких, структурних, високородючих ґрунтах. Це пов’язано з тим, що коренева система рослин хоч і велика, однак слабо розгалужена та вкрита малою кількістю кореневих волосків, внаслідок чого вбирна здатність її знижена. Посіви часнику краще розміщати на супіщаних, легко- та середньосуглинкових ґрунтах. Важкі та слабокислі ґрунти, а також ті, що запливають, непридатні для його вирощування. На таких ґрунтах листки швидко жовтіють, передчасно відмирають, головки та зубки формуються дрібними та знижується врожай і його якість. Крім того рослини уражуються шийковою гниллю, фузаріозом та пошкоджуються нематодою. Під час вирощування часнику потрібно враховувати, що в період інтенсивного росту кореневої системи та листкового апарату рослини виявляють підвищену вимогливість до азотного живлення, а в період формування цибулин — до фосфорного та калійного. При його вирощуванні з органічних добрив краще вносити перегній. Свіжий гній можна вносити тільки під попередник. З мінеральних добрив вносять легкорозчинні форми. Часник, як жодна овочева культура дуже реагує на зміну природних умов і погано до них пристосовується. Тому перевезення садивного матеріалу в інші ґрунтово-кліматичні умови часто неефективне, оскільки впродовж кількох років такий часник вироджується.

Особливості вирощування часнику у відкритому ґрунті

Озимі форми часнику в центральних і західних районах висаджують у першій декаді, а в південних — у другій декаді жовтня. Спосіб висаджування — широкорядний (45 см) або стрічковий (50+20, 50+20+20 см). Зубки (одно-зубку) в рядку розміщають на відстані 6-8 см, залежно від їх крупності. Глибина сівби 6-8 см. Норма висіву зубків залежить від їх крупності та становить від 6 до 30 ц/га. Восени перед замерзанням ґрунту часник вкривають листям дерев, вологою соломою тощо. Ярі форми часнику висаджують рано навесні, як тільки можна вийти в поле. Норма висіву зубків 6-18 ц/га. Глибина сівби 4-6 см. У рядку зубки розміщають на відстані 4-6 см. Рано навесні ще по тало-мерзлому ґрунту на посівах озимого часнику згрібають мульчу, а як тільки ґрунт піддається обробітку, розпушують міжряддя. Догляд за рослинами полягає у 2-3-разовому розпушуванні міжрядь, знищенні бур’янів, боротьбі зі шкідниками та хворобами і 3-4 поливах у південних районах. На товарних посівах стрілкуючих сортів зрізають (виривають) стрілки. Це сприяє підвищенню врожайності головок часнику на 20-25%. Нестрілкуючий часник збирають на початку вилягання несправжнього стебла, а стрілкуючий — на початку розтріскування ковпачків та пожовтіння нижніх листків. На площах, де зрізані стебла з повітряними цибулинами, – на початку пожовтіння нижніх та вилягання листків. Запізнюватися із збиранням часнику не можна, оскільки покривні луски цибулин швидко тріскають і зубки розсипаються. Зібраний часник просушують, очищають та використовують за призначенням. Урожайність озимих сортів часнику за належної технології становить до 7,0-10,0 т/га, а ярих — 5,0-7,0 т/га.

Особливості вирощування сіянки (однозубки) часнику

Для одержання сіянки повітряні цибулини висівають під зиму або рано навесні широкосмуговим (45 см, ширина смуги — 5-8 см) або стрічковим (60-70 см, у стрічці — 6-12 рядків із відстанню між ними 7,5-15-20 см) способами. Норма висіву повітряних цибулин залежить від їх крупності та способу сівби і в середньому становить 160-400 кг/га. Глибина сівби — 3-5 см. При весняній сівбі, до неї та після, ґрунт ущільнюють котком. Догляд за рослинами полягає у розпушуванні широких міжрядь та знищенні бур’янів у смугах та стрічках при їх з’явленні. У південних районах посіви 1-3 рази поливають при потребі. Збирають сіянку на початку вилягання пера. Запізнюватися із збиранням не можна, оскільки листки швидко відмирають і сіянку з ґрунту важко вибрати. Потім цибулини просушують, очищають, калібрують за розміром та зберігають до висаджування. Урожайність сіянки становить 4,0-5,0 т/га.

Особливості вирощування стрілкуючих сортів часнику з повітряних цибулин

Для сівби використовують повітряні цибулини, які зберігалися протягом 11-12 місяців. Кращим строком висіву їх є 1-5 липня. При такому строку сівби до замерзання ґрунту рослини утворюють 6-8 і більше листків заввишки 40-50 см та до 40-50 корінців завдовжки 50-60 см. Від такого строку до замерзання ґрунту до 2% рослин може формувати одно-зубку. При запізненні з сівбою на 10-15 діб різко сповільнюється ріст рослин в осінній період, що значно впливає на перезимівлю та знижує їх продуктивність. Схема сівби та густота рослин такі, як і при вирощуванні із зубків. В зиму рослини входять у фазі листків. Норма висіву дрібних повітряних цибулин 40-60 кг/га, а крупних (понад 5,5 мм)- 100-150 кг/га і більше. В середньому на 1 погонний метр потрібно висівати 70-80 шт. повітряних цибулин. Рано навесні по тало-мерзлому ґрунту відростаючі рослини підживлюють азотними добривами з розрахунку 2 ц/га, щоб вони не жовтіли. Після цього формують густоту рослин. Подальший догляд за рослинами і збирання врожаю такі ж, як при вирощуванні із зубків. При вирощуванні часнику таким способом рослини на 7-10 діб раніше формують квітконосні стрілки та дозрівають. Урожайність товарного часнику за такого способу вирощування досягає 10,0-14,0 т/га.

Особливості вирощування часнику у закритому ґрунті

У закритому ґрунті часник вирощують рідко за допомогою вигонки. Для вигонки використовують в основному озимі сорти, які дають багато зелені. Здорові цілі цибулини висаджують на грядки теплиць мостовим або напівмосто-вим способами. Листки відростають через 40-45 діб. Урожайність зеленого пера становить 10-12 кг/м².

Технологія вирощування часнику

Часник — ц е чудове рослина, яку можна знайти практично на кожному городі. Поряд з цибулею, часник займає важливе місце на нашому столі. Його використовують не тільки у свіжому вигляді, але і додають до різних страв, використовують при засолюванні. А вже про його корисних властивостях і говорити не доводиться. Найчастіше городники висівають його навесні, щоб восени зібрати хороший урожай. Але висівається він і під зиму. Зимовий часник, звичайно, не зрівняється з річним, оскільки умови вирощування абсолютно різні. Однак, якщо правильно підійти до справи, то і врожай озимого часнику можна отримати потім досить хороший.

Часник ( Allium sativum L.) — дворічна трав’яниста рослина родини цибулинних. Батьківщиною його вважають Середню Азію, де він з’явився ще 5000 років тому і поширився у Єгипет, Західну і Центральну Європу. У Древній Греції і Римі відігравав певну роль у жертвоприношеннях. Піфагор назвав часник королем усіх приправ. Греки й римляни давали його своїм воїнам перед походом у бій.

Хімічний склад

До складу часнику, крім води, входять клітковина, білки, жири, карбогідрат, зола, аскорбінова кислота, а також мікроелементи: кальцій, натрій, залізо, фосфор, калій, алюміній, кремній, хром, молібден, сірка. Учені нараховують у часнику до 100 сірковмісних компонентів. Саме сульфіди надають часниковому соку величезну силу в боротьбі проти стафілококів, дизентерійних і тифозних бактерій, грибків. Сульфіди часнику «склеюють» вільні молекули будь-яких отрут, під їхньою дією вони стають інертними, пасивними, і організм виводить їх без найменших негативних наслідків для себе. Те ж саме відбувається і з широко розповсюдженими зараз харчовими добавками хімічного походження.

У часнику є такі речовини, як аденозин, алліцин, аліксин, ейхоен, пектини, диаліл-трисульфід, які успішно нейтралізують інфекції, мають яскраво виражену протипухлинну дію, знижують рівень цукру в крові, нормалізують холестерин в організмі людини, знімають шкідливі наслідки стресових станів. Часник має таку велику бактерицидну дію.

Він володіє протиглисною й антисклеротичною дією, використовується як потогінний і відхаркувальний засіб, при шлункових і шкірних захворюваннях, стенокардії й склерозі, дизентерії й рахіті. Часник розширює судини й знижує кров’яний тиск, запобігає метеоризму, підвищує виділення жовчі й знижує рівень цукру в крові, його використовують при астмі, захворюваннях очей, запаленнях ротової порожнини і цинзі. Часник викликає апетит і підсилює секреторну діяльність стравоходу, має протимікробну й протигрибкову дію.

Корисні властивості часнику вже сторіччями використовується народною медициною для профілактики й лікування великої кількості захворювань. У наші дні із часнику готують медичні препарати, до складу яких входить його екстракт.

Біологічні особливості часнику

На відміну від інших цибулинних рослин часник утворює складну цибулину, що складається з окремих часточок (від 4 до 30 і більше), що називаються зубками.

Розмножується часник зубками або повітряними цибулинками — бульбочками, які висаджують під зиму. Щоб виростити більші цибулини, потрібно постійно видаляти зачатки стрілок для того, щоб залишалася тільки необхідна їх кількість для формування повітряних цибулин. При розмноженні повітряними цибулинками, які висівають звичайною зерновою або овочевою сівалкою, у перший рік формуються невеликі цибулини з одним зубком — однозубки. Вони залишаються зимувати в землі й на наступний рік формують повноцінні цибулини. Рослина, вирощена із зубків, дає урожай восени того ж року. У порівнянні з ріпчастою цибулею часник більш зимостійкий. Зубки його проростають при 3–5°С.

Вирощуються 3 форми часнику: озимий, що стрілкується, озимий, що не стрілкується, ярий, що не стрілкується. Назви «озимий» і «ярий» визначають строки висадження посівного матеріалу.

У форм, що стрілкуються, стрілки висотою до 1,0–1,5 м, на яких формуються повітряні цибулинки діаметром 3–10 мм.

Популярні сорти часнику

Мереф’янський білий. Заявник — Інститут овочівництва і баштанництва НААН. Цибулина велика. Зубки розміщені компактно, радіально, їх мало. За розміром великі. Луски зубка коричневого кольору. На лусці наявна антоціанова смужка. Колір м’якоті — жовтуватий. Рослина починає плодоносити пізно. Товарний урожай — 115 ц/га. Маса однієї цибулини — 51 г. Кількість зубків у цибулині — 4–6 шт. Тривалість вегетаційного періоду — 105 діб. Вміст сухої речовини — 45%, вітаміну С — 7,5 мг%. Напрям використання — універсальний. Рекомендована грунтово-кліматична зона — Степ, Лісостеп, Полісся.

Тройка. Заявник — Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоальянс». Цибулина середнього розміру. Колір сухих лусок цибулини червонувато-білий. Зубки компактні, розміщені радіально, їх багато. Зубок середнього розміру. Луски білого кольору. Антоціанова смужка відсутня. Колір м’якоті білий. Рослина починає рано плодоносити.

Товарний урожай — 90–110 ц/га. Маса 1 цибулини — 60–75 г. Кількість зубків у цибулині — 9–12 штук. Лежкість — 96%. Тривалість вегетаційного періоду — 90–110 діб. Вміст вітаміну С — 6,2 мг%. Напрям використання — універсальний. Рекомендовані грунтово-кліматичні зони — Степ, Лісостеп, Полісся.

Любаша. Заявник — Захаренко Іван Іванович. Середня маса цибулини — від 80 до 120 г. Колір цибулини білий з легкими прожилками синьо-фіолетового забарвлення. Форма — округло-плоска. Кількість зубків — 4–7 шт. Середня вага зубка — 15–20 г.

Вміст сухої речовини — 43%. Аскорбінова кислота (вітамін С) — 34 мг%. Амінокислоти і білки — 8% від свіжої маси.

Кращими сортами, придатними для вирощування в умовах західного регіону України, вважаються Донецький фіолетовий, Старобільський місцевий, Харківський фіолетовий, Софіївський та Спас.

Способи вирощування часнику

Часник, що стрілкується, вирощують у дво-, трирічній культурі. У перший рік сіють повітряні цибулини (або бульбочки) восени відразу по дозріванню або на наступний рік рано навесні. Посів роблять густий, на широких грядах. Влітку наступного року проводять проріджування посівів, вибираючи великі однозубки для реалізації, інші — зимують на місці. На третій рік часник стрілкується й утворює бульбочки, які збирають для подальшого розмноження, а цибулини реалізують у літньо-осінній період. Для одержання більших товарних цибулин стрілки видаляють.

Часник, що не стрілкується, вирощують в однолітній підзимовій або ярій культурі. У товарних цілях висаджують великі зубки: озимих сортів — восени (для реалізації часнику в літньо-осінній період), ярих — навесні (з метою продажу у зимово-весняний період).

Великі однозубки (народні назви — яблучко, кругляки, целушка, москалик) одержують при весняній розрідженій посадці великих бульбочок, дрібних однозубків, дрібних зубків цибулин ярих сортів, що не стрілкуються, дрібних і великих зубків підзимових сортів, що стрілкуються і не стрілкуються.

Місце в сівозміні

Часник — одна з найбільш вимогливих рослин до родючості ґрунту й, що особливо важливо, до рівня ґрунтових вод.

Його варто розміщувати на місцях, добре захищених від північних і північно-східних холодних вітрів, а також від пануючих вітрів і суховіїв; на легких схилах — у їхній нижній частині. Найбільш придатні незаливні заплави або заплави річок, що пересихають у літню пору; гарні також чорноземи: для ярих часників — більше суглинисті, для озимих — супіщані грунти. Ярий часник добре росте й на легких солонцюватих ґрунтах.

У вологих низинних місцях, особливо при підзимовій посадці часник випріває; на високих місцях, де сніг видувається, й важко провести снігозатримання — вимерзає; на ділянках із низьким рівнем ґрунтових вод часник без поливу швидко дозріває («вигорає») або засихає.

В овоче-травопільній сівозміні часник висаджують на другий або третій рік після пару; можна розміщувати його в одному полі з цибулею.

Кращі попередники для часнику — культури, що рано звільняють поле: ранні огірки, диня, кабачки, патисони, рання капуста, коноплі, помідори, рання картопля. Відмічено, що хоча часник добре росте після картоплі, він згодом легше уражується фузаріозом. Він гарний попередник для всіх овочевих культур, за винятком цибулинних, які уражуються однаковими з ним шкідниками й хворобами.

Обробіток ґрунту

Найпоширенішим способом посадки є рядковий на вирівняній поверхні. У посушливій зоні й зоні поливного овочівництва часник саджають на невисоких гребенях і поливають по борознах. Гарні результати дає посадка на рівній поверхні стрічками шириною 1 м, відділеними валиками (поглиблені гряди), де добре зберігається волога, й рослини захищені від суховіїв; полив у цьому випадку проводять напуском, заливаючи часник.

Часник — культура трудомістка, посадку й збирання проводять вручну. Механізований тільки передпосівний обробіток ґрунту й розпушування міжрядь.

Часник дуже чутливий до органічних добрив, але при посадці по свіжому гної затягує вегетацію й не визріває. Тому свіжий кінський і коров’ячий гній вносять під попередню культуру з розрахунку 60–80 т/ га.

Перед основною оранкою або передпосадковою культивацією під часник вносять перегній, який напівперепрів, гній або торфокомпости з розрахунку 30–40 т/га по обороті шарі грунту й 45–50 т на третій-четвертий рік після трав.

Добре реагує часник на свинячий гній, що вносять у кількості до 40 т/га, фекалії 5–6 т, пташиний послід 3–4 ц/га. Ці добрива вносять під ярий часник під час ранньої осінньої зяблевої оранки.

Дуже ефективне внесення під часник при основній оранці 1–1,5 ц/га калійної солі, 1,5–2 ц суперфосфату в суміші з 30 т перегною.

Часник добре реагує на добрива, внесені в перші 30–40 днів після посадки. Мульчування перегноєм, торфом у кількості 5–7 т/га збільшує урожай на 15–20%. Мульча не дає утворитися кірці, зберігає вологу й сприяє гарному газообміну в ґрунті.

Зрошення посівів часнику ефективне не тільки в посушливих районах, де часник культивують на поливних землях, але й у всіх зонах.

У підзимовій культурі часник, укоренившись з осені, добре використовує запаси ґрунтової вологи, накопичені в осінньо-зимовий і ранньовесняний періоди. У цьому випадку на часник менше впливає літня посуха, тому що в перші 1,5–2 весняних місяці в нього закінчується наростання асиміляційного апарату, що забезпечує ріст зубків.

У суху осінь часник при підзимовій посадці необхідно полити. За посушливої весни бажаний другий полив у фазі інтенсивного росту листя-наприкінці першого місяця після сходів. Третій полив роблять у фазі інтенсивного росту зубків і стрілки, через 10–15 днів після початку їхнього утворення. Подальші поливи небажані, тому що затримують дозрівання цибулин.

У ярій культурі часник більше вимогливий до вологи, ніж у підзимовій. Критичних періодів у нього мало, а саме: проростання й початок посиленого збільшення-розгалуження кореневої системи (у перші два тижні після посадки); посилений ріст листя (через місяць після посадки); початок утворення зубків (через два місяці після посадки) і фаза інтенсивного їхнього росту. При нестачі вологи в ґрунті у разі настання критичних періодів часник необхідно поливати 4–5 разів.

Найбільш чутливі до поливу широколисті крупноцибулинні сорти. Поливна норма — 350–400 м³ води на 1 га.

Підготовка до посадки

Перед посадкою варто провести два сортування: перше — за зовнішнім виглядом, друге — по зубках, після розбору цибулин. У перший раз відбирають однозубки й цибулини, що стрілкують, від тих, що не стрілкують, дрібні й хворі цибулини.

Друге сортування проводять при поділі цибулин на зубки, відбираючи хворі й дрібні зубки. Дрібні зубки реалізують, а у випадку нестачі посадкового матеріалу висаджують окремо, тому що з них виходять придатні для споживання однозубки. Бульбочки й однозубки сортують за крупністю. Варто врахувати, що посадка несортованими зубками приводить до неодночасного дозрівання часнику, що ускладнює збирання й збільшує втрати.

Часник, уражений нематодою, саджати не можна.

При ураженні фузаріозом основи зубкової луски забарвлюються у більш рожевий або коричневий колір.

Поділ цибулин на зубки — процес трудомісткий. Цибулини озимого часнику відносно пухкі, розпадаються при здавлюванні в руці. В ярого часнику цибулини щільні. Опукле денце відривають ножем, у цибулин з увігнутим денцем зрізають і зривають сухі луски.

Підготовку часнику варто починати за 2–3 дні до посадки. Чим коротше строк від розбирання до посадки, тим краще, тому що зубки, відділені від денця, швидко висихають.

Для прискорення проростання зубки поливають чистою водою (з лійки) або додають до неї гноївку (1:6), потім накривають мішковиною чи рогожами.

Перед посадкою часник провітрюють, тому що мокрі зубки липнуть один до одного. Щоб прискорити дозрівання, часник перед посадкою витримують за температури близько 0 °C. Для цього цибулини насипають у мішки й поміщають на 10–15 днів у льодник або закопують у сніг.

Передпосадкове весняне прогрівання часнику за температури 20–25 °C протягом трьох тижнів трохи затримує дозрівання, але збільшує урожай.

Строк посадки й глибина закладення

Часник саджають восени, під зиму й навесні. Кращий строк посадки буде той, котрий відповідає біологічному типу сорту. Осіння (озима) посадка поширена на Чорноморському узбережжі. Строк посадки — серпень-вересень, щоб до зими часник встиг утворити 4–5 дійсних листків.

Підзимову посадку проводять за 2–3 тижні до настання стійких заморозків, аби часник добре вкоренився, але листки не проросли. Підзимову посадку застосовують у тих зонах і районах, де наприкінці літа випадає достатня кількість опадів, часник може добре прорости й укоренитися.

Бульбочки крупнобульбочкових сортів сіють у строки підзимової посадки часнику. Дрібні бульбочки сіють під зиму або навесні. Однозубки будь-якого походження саджають під зиму або восени.

Глибина закладення має дуже велике значення. Дрібна посадка, особливо на важкому ґрунті, призводить до «випирання» часнику; зубки піднімаються на швидко зростаючому компактному пучку корінців і засихають. При глибокій посадці затримується ріст цибулини, погіршуються товарні якості й знижується урожай.

Глибина посадки повинна змінюватися також залежно від зони, ґрунту й строків. Навесні саджають мілкіше, приблизно на глибину 3–5 см, під зиму — на 5–7 см.

Бульбочки зашпаровують при весняній посадці на 2–4 см, при підзимовій — на 4–5 см.

Хмиз, покладений для снігозатримання, навесні виносять із поля. Солому й гній скидають у борозни.

Норма висадки

Норму висіву варто встановлювати залежно від величини посадкового матеріалу, ступеня родючості ґрунту й рівня механізації (табл. 1).

Таблиця 1. Норми висіву часнику залежно від величини посадкового матеріалу й площі живлення

При весняній посадці зубків по вазі потрібно менше, ніж при підзимовій, тому що в період зберігання часник природно всихає і легшає.

Якщо бульбочки для господарства не потрібні, то стрілку видаляють. Обрізати її необхідно на рівні виходу з піхв листків, як тільки вона починає закручуватися.

Після видалення стрілки зубки починають посилено рости, цибулини стають крупнішими, урожай збільшується. Підвищення кількості зубків, тобто утворення нових точок росту, не відбувається.

В окремих місцевостях в Україні (Сумська область) і в Казахстані замість обрізування застосовують витягування стрілок, тому що при цьому часник легше плести у вінки.

Збирання врожаю

Ознаками готовності до збирання однозубок і рослин, що не стрілкують, є початок підсихання крайніх листів і полягання; у тих, що стрілкують, — пожовтіння кінчиків листків і стрілки в місці її виходу з несправжнього стебла, а також дозрівання бульбочок. У часників, що стрілкують, спочатку обрізають стрілки, а потім збирають цибулини.

Не слід чекати, коли часник повністю дозріє. Якщо ріст зубків закінчився, й почалося полягання, то часник дозріває й після видалення його із землі необхідно тільки його добре просушити.

Залежно від способу культури часник дозріває неодночасно. Раніше всіх дозрівають однозубки, вирощені з бульбочок і з дрібних зубків. Їх збирають через 60–80 днів після сходів. Часник, що не стрілкується, при озимій культурі дозріває через 70–95 днів після сходів, у ярій культурі — на 105–115-й день. Серед стрілкуючих сортів часників є ті, що дозрівають рано (через 90–100 днів) і пізно (за 125–135 днів від сходів).

Скоростиглість — одна з важливих ознак. Часник найбільш ранніх сортів дозріває у червні-липні, середньостиглий — у серпні, пізньостиглий — у вересні. При тому самому строку посадки часники, що не стрілкують, дозрівають раніше тих, що стрілкують.

До збирання бульбочок приступають, коли обгортка суцвіття тільки починає розкриватися. Стрілки зрізають у місці виходу з несправжнього стебла, зв’язують у пучки й досушують під навісами. Дозрілі бульбочки легко обсипаються.

Цибулини часнику, що стрілкується і не стрілкуються, збирають у суху теплу погоду, підкопуючи лопатами або виорюючи підгортальниками, картоплекопачами, бурякопідйомниками.

Вибраний часник обережно обтрушують від землі й розкладають у валки для просушки. Зубки часнику в період збирання соковиті й ніжні, від ударів вони легко ушкоджуються. Забиті місця жовтіють, чорніють, цибулини стають нестандартними, кількість відходів збільшуються.

Однозубки висмикують, підкопуючи корінь; вибірка таких цибулин із землі трудомістка.

При пізньому збиранні, особливо в вологу погоду, сухі луски перегнивають, корінці бруньок починають проростати. Цибулина стає нещільною, зубки розходяться верхівками. Такі цибулини не придатні для зберігання.

У південних зонах часник сушать під навісом; якщо ж підсушують у полі, то для захисту цибулин від сонячних опіків і позеленіння складають валок так, щоб листям їх закрити.

У північних зонах часник обрізають, залишаючи несправжнє стебло довжиною 3–5 см, потім досушують вогневим сушінням.

Цибулини часнику, що стрілкується, на півдні в’яжуть у вінки за корінь або бадилля (якщо стрілки висмикнуті). На півночі залишають стрілку довжиною 8–10 см і в’яжуть у коси за стрілки за допомогою шпагату. При зберіганні насипом стрілку обрізають на 1,5–2 см над шийкою цибулини.

В умовах виробництва при правильній агротехніці урожай часнику становить 40–60 ц/га.

Зберігання часнику

Часник може зберігатися тільки цілою цибулиною. Лежкість його залежить від сорту, кількості загальних сухих лусок цибулини і їхньої щільності.

На міцність і лежкість цибулини дуже впливає строк збирання. У вчасно зібраного часнику цибулина оточена декількома щільними сухими лусками. Великі бульбочки й однозубки нележкі, їх зберігають за температури 0 + 1 °C і відносній вологості повітря 75–80%. Добре зберігаються вони й у снігу. Дрібні бульбочки зберігаються і при більш високій температурі: до + 15 °C. Встановлено, що часник всіх сортів добре зберігається при –1 до + 1 °C і вологості повітря 65–75%; проростання, усихання й захворювання цибулин при цьому найменші.

За температури зберігання нижче 0 °C вологість повітря може бути підвищена до 85%, при +16 °C, +20 °C вологість, навпаки, має бути знижена до 50–60%. З підвищенням температури до 20–25 °C втрати від всихання й захворювань зростають.

Часник підзимних сортів, що стрілкуються і не стрілкуються, зберігають у невеликих ящиках, постановлених штабелями з перешаруванням снігом. Цибулини ярих сортів, що не стрілкуються, зберігають у цибулесховищах, у підвішених вінках, у ящиках, встановлених штабелями в шаховому порядку висотою 2–2,5 м, і розсипом на стелажах шаром 15–20 см. Просвіт між стелажами повинен бути 70–80 см.

У сильні морози часник укривають соломою. Зберігають його також у підвалах із перешаруванням піском або в саманних приміщеннях без опалення. Перевозять у твердій тарі — решетах, бочках, ящиках, кошиках. У м’якій тарі у часнику ушкоджуються найцінніші в харчовому й насінному відношенні крайні, великі зубки.

Юрій НОСЕНКО, канд. с.-г. наук

Секрети вирощування часнику

Технологія вирощування часнику, на перший погляд, доволі проста, але є нюанси, які потребують особливої уваги, і їх ігнорування може мати дуже згубні наслідки. Саме на ці нюанси ми й хочемо детально розглянути у матеріалі «Секрети вирощування часнику ».

Часник – рослина, що доволі спокійно переносить холод та не боїться заморозків. Проростати часник починає при температурі 3-5 градусів вище нуля. Часник, як і багато інших культур, поділяється на два підвиди: ярий та озимий. Яровий часник зупиняється у своєму розвитку на утворенні цибулини, а озимий, ще й формує стрілку, що містить у собі суцвіття, в якому утворюються бульбочки. Головна відмінність вирощування озимого часнику від ярого – розміри зубчиків. Озимі сорти дають зубчики більші і якісніші, але ярі сорти дають кількісно більший врожай, та краще зберігаються.

Технологія вирощування часнику – вибір ділянки та попередники

Часник не рекомендовано вирощувати на тому ж самому місці частіше аніж раз на чотири роки. Якщо йдеться про озиме вирощування часнику – поле потрібно звільнити до початку серпня. Оптимальними попередниками для часнику є гарно удобрені гарбузові чи бобові культури, ранні зелені. Дуже обережно потрібно бути зі свіжим гноєм, адже часник після його внесення дуже легко і часто піддається ураженню хворобами та шкідниками.

Оскільки часник має досить слабку кореневу систему, потрібно потурбуватись про вдалий підбір ділянки для його вирощування. Бажано уникати заглиблень, де весною може накопичуватись вода, та підвищень, де взимку може бути дефіцит снігу, і є загроза вимерзання. Досить актуальним та неоднозначним питанням потреби захисту посіві часнику шляхом мульчування. Тут все залежить від погоди у кожен конкретний рік, аби одночасно уникнути і вимерзання рослин і їх підпрівання.

Технологія вирощування часнику – посів

Для посадки часнику відбирають зубки масою не менше 4-5 грам. Один раз у три-чотири роки потрібно оновлювати посівний матеріал, аби очиститись від збудників багатьох хвороб. Рекомендовано щорічно близько 30% посівного матеріалу замінювати однозубками, вирощеними з повітряних цибулин. Перед посівом посівний матеріал за 12 годин до посадки потрібно замочити у відсотковому розчині мідного купоросу. Можна також прогріти рослини у вентильованому приміщені, при температурі 40-45 градусів на протязі 8-10 годин.

Посів озимого часнику здійснюють тоді, коли середньодобова температура на глибині 5 см впаде до позначки 10-12 градусів. Календарно це доволі широкий проміжок часу від кінця вересня до середини листопада. Вирощування часнику посадженого у такі терміни дуже ефективним за рахунок потужного розвитку кореневої системи, що значно підвищує зимостійкість.

Глибина посіву часнику восени повинна складати 6-9 см, весною – 5-6 см. Сама така глибина вважається оптимальною, оскільки може повністю забезпечити вимоги до вологи. Відстань між рослинами у рядку повинна складати 6-8 см. Норма висіву часнику – 350-430 тис./га, якщо зубки дрібні (менше 3 г), то норму збільшують до 500-600 тис./га.

Технологія вирощування часнику – удобрення та підживлення

Озимий часник потрібно підгодувати азотом на початку весни, грядки варто проборонити. Далі потрібно максимально очистити посіви від бур’янів. Щодо рихлення часнику, то його потрібно здійснювати часто, але не глибоко аби не пошкодити кореневу систему. Якщо повітряні цибулини не потрібно, варто її прищепити на відстані 5-10 см від суцвіття. Видалення стрілок – збільшить врожаю на третину, але висмикувати їх ні за яких умов не можна, адже це спричинить жахливий стрес для рослин.

Збирають часник у другій половині липня, у суху погоду. Аби його можна було довго й без втрат зберігати – необхідно добре просушити урожай.

Related Post

Чи можна зняти частину натяжної стеліЧи можна зняти частину натяжної стелі

Втрата висоти приміщення Підвісна стеля – в залежності від конструкції забирає від 8 см до 15 см висоти приміщення. В середньому втрачається 10 см житлового простору по всьому периметру квартири

Скільки росте австралійський ракСкільки росте австралійський рак

Зміст:1 Вирощування австралійських раків як перспективний напрямок бізнесу2 Як розводити австралійського раку – одну з найбільш вигідних аквакультури для бізнесу?2.0.1 Реклама2.0.2 Популярные новости3 Разведение австралийских раков как перспективное направление бизнеса