Скільки років Миколаєву?
У Центральній міській бібліотеці ім. М. Л. Кропивницького відбулося друге засідання громадського форуму «Сторінками історії Миколаєва». Форум створено для привернення уваги громадськості до історичного спадку Миколаєва, вивчення ролі місць, подій, людей в історії міста. Організаторами форуму виступила група миколаївських істориків і краєзнавців. Другу зустріч у межах громадського форуму було присвячено встановленню точного віку Миколаєва, оприлюднено маловідомі факти з історії його заснування.
Наступного року місто відзначатиме 230-річчя, проте існують інші точки зору. Дехто навіть пов’язує початок відліку історії міста з 1399 роком та пов’язує з особою великого князя литовського Вітовта. Існує багато міфів про заснування міста. На форумі відбулося жваве обговорення питання, звідки бере початок Миколаїв, — зі стародавнього городища, яке виникло на території Дикого саду, з давнього поселення Вітовка (нині Корабельний район) чи козацьких поселень 1789—1790 років.
У дискусії взяли участь кандидат історичних наук заступник директора з наукової роботи миколаївського обласного краєзнавчого музею «Старофлотські казарми» Валерій Чернявський, доктор історичних наук завідувач кафедри історії Чорноморського національного університету ім. П. Могили Юрій Котляр, голова Миколаївської міської громадської організації «Вітовське українське товариство» Віктор Мних, член правління організації Георгій Савченко, краєзнавець Юрій Шевченко. Усі ці версії мають право на існування і їх досліджуватимуть історики та краєзнавці.
Шановні читачі! Звертаємо вашу увагу на правила коментування матеріалів на сайті видання «Урядовий кур’єр».
Коментарі з’являються на сайті тільки після їх перевірки модератором, а не відразу після того, як ви їх розмістили.
У коментарях заборонено антисемітські висловлювання, спонукання до расизму, заклики до насильства, тероризму, збройного повалення чинної конституційної влади.
Просимо вас утриматися від нецензурних слів та виразів, лайок тощо, які ображають людську честь і гідність, а також від комерційних пропозицій, реклами, посилань на інші сайти та ін.
Редакція видання не несе відповідальності за образи, висловлені на адресу інших осіб.
Чому Київ називається Києвом та скільки йому років?
Давайте розберемося, що ми маємо. А маємо ми декілька версій: легендарну, літописну, археологічну версії, а також перше писемне джерело.
В легенді точної дати заснування Києва у нас немає. В радянський час припустили, що легенда про трьох братів відноситься десь до кінця 5 – початку 6 століття.
Датована частина «Повісті минулих літ» починається з 852-го року. Все до цього року у Повісті недатовано і неточне. Скоріше за все повість подає все абстрактно, мовляв «колись прийшли три брати з сестрою». У стилі жили-були. Тому дата заснування – 852-й рік – не зовсім вірна.
6360 рік від створення світу, або, як вважають, 852-й рік від Різдва Христового, є важливою датою в історії українських земель. Саме з того часу можемо вести мову про існування Русі-України. У «Повісті минулих літ» від цієї дати ведеться літочислення й сказано, що з того часу наша земля почала називатися землею Руською.
Завдяки дендрохронології, ми маємо дату 887-й рік, після якої можна прослідкувати безперервність життя міста Києва з усіма атрибутами: торгівля, ремесло, кам’яна архітектура. До цього на території сучасного Києва було декілька городищ, поселень, часом навіть представників різних археологічних культур.
За першим писемним джерелом Київ існує з 930-го році. А за хронікою Стрийковського Київ заснували в 430-му році.
Мацей або Матвій Стрийковський – один із перших істориків Білорусі, автор «Хроніки польської, литовської, жмудської та всієї Русі». Так от на думку Матвія, який жив у 16-му столітті, Київ заснований взагалі у 430-му році. Але ця дата тільки в нього одного і він ні на кого не посилається. Тобто доказів такої гипотези немає.
В радянському союзі вирішили спиратися на дату заснування Києва – 482 рік. Тим паче, що як раз в той час археолог Петро Толочко під час розкопок на Старокиївській горі знайшов житла, датовані кінцем 5-го початком 6-го століття. А також тоді в радянському союзі почалася мода на святкування дня міста. Плюс під це можна було «вибити» фінансування на книжки, а також різні наукові роботи та культурні заходи.
Так і вирішили, що будуть святкувати 1500-річчя Києва.«Ми зараз відсвяткуємо, а якщо ми помиляємося, то хай нас потім поправлять наступні покоління», – так сказав Володимир Щербицький.
На цю честь встановили пам’ятник засновникам Києва, зробили музей Золоті ворота.
До речі на Старокиївській горі копають ще з початку 20-го ст. Капище знайшов Вікентій Хвойка 1907-1908 років. Потім знаходили окремі захоронення в 1930-х та пізніше. Так що багато знайшли до Толочка, головне, що він знайшов житла кін. 5 поч. 6. ст. і в нього були ще масштабні розкопки на Подолі.
Літопис Нестора Літописця ділиться на дві частини: датовану та недатовану. Датована, відповідно, вказує дати, недатована частина, яка описує події до 940-го року, спирається виключно на легенди.
Літопис «Повість минул літ» був написаний на початку 12-го століття, але він переписувався та до нас дійшов оригінал вже тільки 14-го століття. Тобто багато чого просто могло загубитися дорогою. У літописі, який називається Лаврентіївський літопис, чіткої дати немає. 852 рік – це перша чітка дата у Повісті, але там взагалі йдеться про Візантійського імператора.
Є такий метод, як дендрохронологія – коли досліджують коріння дерев та встановлюють вік місцевості, на якій воно росте.
Так от під час розкопок на Житньому ринку по кількості кілець на дереві було встановлено, що Київ заснований у 887 році. Тобто це дендрохронологічна дата.
Не зрозуміло, чому по віку дерева можна сказати вік Києва? Тут йдеться про культурний шар. Він був безперервний з певного періоду і там відкладалися речі, які свідчать про розвиток саме міста. Початок цього шару найточніше можна прослідкувати за річними кільцями дерев. Археологи зібрали багато зразків дерев і склали детальну хронологію і дійшли до цієї дати. Теоретично місто могло існувати і раніше, але підтверджену точну дату маємо таку.
Отже існує дві версії археологів: що безперервне життя в Києві почалося з кінця 5-го на початку 6-го століттящо безперервне життя в Києві почалося з другої половини 9-го століття.
З одного боку розкопки Толочка, які свідчать про 5-6 століття. З іншого відчення про те, що з другої половини 9-го – 10-го століття в Києві з’являється перша кам’яна споруда – Десятинна церква. З’являється такий матеріал, як плінфа – з неї побудовані Золоті ворота та Софія Київська.
Пізніше на Старокиївській горі, там, де проводив розкопки Толочко, знайшли дві знахідки: могильник та капище. Знайдені захоронення у могильнику були датовані 8-9 століттям. Також були знайдені захоронення там, де зараз МЗС. І знайшли капище – де приносили в жертву. І ось це дивно, що місце Київ вирішили побудувати на могильнику, адже тоді не можна було жити поруч з ним. Могильники були поза містом.
Але є версія, що Ольга рве із традицією язичництва і на місці старих захоронень будують Десятинну церкву, а отже тут починає жити князь Володимир. Це співвідноситься із однієї з археологічних дат: друга половина 9-го, початок 10-го століття.
Причому поселення є не тільки на Старокиївській горі, але й на Замковій горі та на Щекавиці. Але там знайшли тільки горщики Розмови і сперечання щодо віку Києва йдуть вже близько 40 років.
До речі, щодо київського Подолу.
Чи можемо ми сказати, що тоді жили на Подолі?
Скоріше за все ні, тому що Дніпро розливало, були повені. Тому Поділ був скоріше за все літнім майданчиком, щоб торгувати. Восени вже всі піднімалися на гору і жили там.
Повені здебільшого були весняними і торгівля налагоджувалася ближче до літа. Очевидно, що Поділ був літньо-осіннім осередком торгівлі, але середньовічна торгівля це завжди ризик: для чого будувати, які серйозні будівлі, якщо на них легко напасти і пограбувати і вони часто затоплюються. Коли великих повеней стало менше, десь в 11-12 ст. і торгівля стала цивілізованішою, то і Поділ розвився, та і Київ ріс, збільшувалося населення, всім треба було десь жити.
Поділ обжився пізніше – за даними археології у 11-12 столітті – змінився клімат і відрегулювалася течія Дніпра. Люди жили у двоповерхових теремах.
А ось писемні джерела нам говорять про те, що Київ існує з 930-го року. Тому що князь Ігор при походах на Візантію вказував свою адресу так: Київ.
Уявляєте, є приблизно такий запис у візантійські хроніці. Що на Константинополь напав Ігор, князь з Києва і з ним підписали мирну угоду, що Візантія платить гроші, а Ігор не нападає.
Є ще одна доволі давня писемна згадка про Київ, це – київський лист, документ, який було знайдено в Каїрській генізі (місці, де зберігаються усі священні тексти, написані на івриті). Лист датується 10-м віком і там дійсно згадується Київ, як Qiyob. Але є одне але.
В цьому листі є еквівалент міри (сорок монет, шістдесят монет), а міряти масово почали вже пізніше, десь в 12-му столітті. Тому скоріше за все цей лист 11-го – 12-го століття.
До речі саме київському листу в проєкті Шукай присвячена мініскульптура, що встановлена на стіні синагоги Бродського на Шота Руставелі, 13.
Є монети римського часу, але вони нам не скажуть, коли точно заснувалося наше місто Київ. Але вони нам можуть сказати, коли активізувалася торгівля і з якого напрямку.
Златник Володимира (монета) цікава нам з точки зору держави і прагнення мати свої гроші як візантійські імператори. Бо гроші: чи то арабські чи візантійські, мали статус доларів чи євро. Більшість племен і народів з периферії не мали свого карбування монет.
А що думаєте ви? Скільки Києву років?