Як один британський острів позбувся пацюків

У світі не так багато ссавців, які в змозі вижити практично в будь-яких кліматичних умовах – від Арктики до тропіків, від мало кому відомих островів до найвищих гір.

На таке здатні люди (гомо сапієнс) і пацюки. Особливо сірі, яких учені називають Rattus norvegicus – тобто норвезький, або мандрівний пацюк.

І ті, й інші живуть практично скрізь. І ті, й інші мало не тисячоліття тому разом проникли в усі куточки світу, навіть на нікому не відомі острови.

Але не на Південну Георгію. Принаймні, зробили вони це не відразу.

Автор фото, Getty Images

Острів Південна Георгія відкрили 1675 року

Цей острів у південній частині Атлантичного океану, за сотні кілометрів від найближчого материка, вперше помітив 1675 року британський капітан Ентоні де ля Роше.

Але першим висадився на нього рівно 100 років по тому інший британець – капітан Джеймс Кук, який і назвав острів Південною Георгією на честь короля Георга III, який тоді правив.

Автор фото, Getty Images

До того, як на Південну Георгію прибули люди і гризуни, окрім тюленів, ссавців там не було

До чого тут Норвегія або пацюки, запитаєте ви.

А хто жив тоді на кораблях, окрім матросів і блощиць? Так-так, пацюки. Сірі пацюки.

І хто спустився на берег разом із капітаном Куком? Rattus norvegicus, звісно. Між іншим, дуже допитливі тварини.

Автор фото, Getty Images

Пацюки давно облюбували кораблі

І ось тут цим пацюкам неймовірно пощастило. Життя вдалось.

Справа в тому, що острів настільки далекий від будь-якого материка, що, окрім тюленів, ссавців тут не було. А значить, не було й хижаків.

Морські птахи відсутність хижаків помітили і гніздилися там десятками мільйонів.

Автор фото, Huw Evans picture agency

Альбатроси на Південній Георгії влаштовують свої гнізда прямо у траві

Яких птахів тут тільки не було – від великого коника (єдиного співочого птаха Субантарктики) до качурки Вільсона. Від жовтоклювого шилохвоста (різновид качок) до альбатросів, від південних гігантських буревісників до пінгвінів.

І ось на острові з’явилися пацюки й почали тут займатися двома справами, які їм чудово вдаються: розмножуватися і поїдати все, що вони можуть знайти. Особливо – пташенят і пташині яйця. І смачно, і жировий шар росте, що добре у Субантарктиці.

Добре для пацюків, але вельми погано для популяцій усіляких птахів.

Автор фото, Getty Images

Багато птахів вижили завдяки тому, що навколо Південної Георгії розташовано безліч острівців, до яких пацюки не змогли дістатися

Птахів на Південній Георгії залишилося мало. На 90% менше, ніж було за капітана Кука. Багато вижили лише завдяки тому, що навколо Південної Георгії безліч дрібних острівців, до яких пацюки (та й завезені тими ж людьми миші) так і не змогли дістатися.

Але далі стало гірше.

Аж до другої половини XIX століття світ не знав електрики. Для освітлення приміщень були потрібні свічки або масляні лампи. І для одного, і для іншого чудово підходять китовий і тюленячий жир.

Китів і тюленів у прибережних водах Південної Георгії було більш ніж достатньо. Цей факт помітили китобої – американьскі, британські, але в основному норвезькі.

Всі вони кинулися до Південної Атлантики, щоб добути жир. Як можна більше жиру. І тут же зіткнулися з практичною проблемою.

Холодильників і рефрижераторних суден тоді ще не було і бути не могло. А як тоді везти через півсвіту видобутий китовий або тюленячий жир?

Його треба було варити до певної консистенції на прилеглому березі.

Автор фото, Getty Images

У цих чанах у минулому варили китовий жир

На Південній Георгії норвезькі китобої побудували одразу кілька таких жироварень, територія навколо яких незабаром виявилася завалена напіврозпатраними тушами тварин.

В архівах зберігаються листи очевидців, які описували неймовірний сморід, який ішов від них.

І хто прибував на Південну Георгію на цих норвезьких судах? Так, пацюки та миші.

Для них там був рай земний. Піди наліво – напівзогнила китова туша. Смачно.

Піди направо – напівзогнилі тюленячі туші. Теж смачно.

Піди світ за очі – і всюди пташенята і яйця. Ще смачніше.

Оскільки на Південній Георгії немає жодного дерева, птахи облаштовують там гнізда або у траві, або у норах.

За що пацюки їм були дуже вдячні.

Автор фото, Getty Images

На Південнії Георгії норвежці залишили після себе церкву

Але з часом електрифікація призвела до падіння попиту на жир, і в підсумку китобої та мисливці на тюленів забули про Південну Георгію, залишивши пацюків і мишей наодинці із місцевими пернатими. І оленями.

Норвезькі китобої завезли на Південну Георгію північних оленів, щоб харчуватися олениною під час перебування на острові.

Недоїдені олені стали розмножуватися, поїдати і витоптувати всю наявну на острові траву, завдяки чому тут почалася ерозія ґрунту і, знову ж таки, постраждали місцеві птахи. Адже вони, як уже було відмічено, влаштовували у цій траві гнізда.

Не минуло й століття, як уряд Південної Георгії почав переймалися долею місцевих птахів.

Автор фото, Getty Images

Існують навіть поштові марки Південної Георгії

Так, вам не почулося – хоча на Південній Георгії немає постійного населення, там є уряд, який видає свої закони, друкує поштові марки і намагається робити все, що належить уряду.

І ось влада Південної Георгії (яка проживає на Фолклендських островах) вирішила врятувати місцевих птахів і позбутися норвезьких завойовників-гризунів.

План був сміливим і несподіваним, так як досі за всю історію людства нікому не вдалося очистити скільки-небудь велику територію від пацюків. Це живучі тварі.

Але у людей, що живуть на островах південної частини Атлантичного океану, є здатність мислити неординарно.

З оленями впоратися було просто: достатньо було привезти на острів кількох скандинавських мисливців, які благополучно їх усіх перестріляли. Влада навіть трохи заробила на продажу оленини круїзним суднам, що проходили повз.

Кількох оленів зловили і відправили на ферми на Фолклендських островах.

Автор фото, Getty Images

Один з останніх північних оленів на Південній Георгії перед масовим відстрілом цих тварин

Але пацюків ані перестріляти, ані переловити фізично неможливо. Залишається лише один варіант – отрута.

Але як отруїти всю популяцію щурів і мишей на острові площею понад 4 тис. кв. км, покритому горами і льодовиками? Як?

Просто. Найняти три вертольоти із дуже, дуже досвідченими пілотами, які вміють літати у будь-яку погоду, у будь-яких умовах і які не бояться гористої місцевості та сильних вітрів.

Завантажити вертольоти таблетками бродифакуму – родентициду, що відрізняється двома особливостями: пацюки вважають цю приманку неймовірно смачною, а крім того, вона смертельна для гризунів навіть при разовому вживанні.

Потім скидати цю отруту на кожен (так-так, кожен!) квадратний метр Південної Георгії. GPS тут на допомогу: якщо пілоти пропускали хоч один метр, вони поверталися, щоб рясно посипати його бродифакумом.

Пілоти навчилися рівномірно обсипати отрутою навіть схили гір, так що де б пацюки й миші не знаходилися, вони неминуче знайдуть отруйну смакоту.

На всі ці килимові бомбардування бродифакумом пішло кілька років. Жоден вертоліт не розбився, попри вельми складний рельєф і важкі погодні умови.

Автор фото, Getty Images

Отрутою покрили кожен квадратний метр острова

Щоб не було сумнівів у тому, що всі гризуни були знищені до останнього, вчені регулярно перевіряють, чи не з’являються десь на снігу відбитки мишачих і щурячих лап.

У 2016 році, незабаром після того, як острів відвідав науково-дослідницький корабель, були знайдені відбитки лап одного пацюка.

Весь той район був знову усипаний таблетками отрути, і пацюк більше не показував ознак життя.

Крім того, по всьому острову розклали приманки з арахісового масла, за якими легко визначити, чи намагався хтось їх гризти.

Досі не гриз ніхто.

З птахів трохи постраждали місцеві поморники, що їли отруєних пацюків, але їхня популяція за два роки відновилася.

Автор фото, Getty Images

Від боротьби з пацюками постраждали антарктичні поморники

І ось тепер окрилена успіхом влада Південної Георгії одержима новою ідеєю – очистити острів від усіх сторонніх тварин і навіть рослин.

Всі, хто приїздить на острів – а там працюють експедиції вчених, туди іноді заходять круїзні кораблі – повинні сходити з трапу в абсолютно чистому взутті та одязі.

Кожен сантиметр будь-якого вантажу, що прибуває на берег, уважно перевіряють у спеціальному карантині. У разі необхідності це приміщення може бути повністю ізольовано від навколишнього світу.

Йде також боротьба зі щипавками – всеїдними комахами, які іноді проникають на острів у вантажі овочів.

Кожен овоч, кожну картоплину ретельно оглядають, а ввезення брокколі або зеленої цибулі категорично заборонено, адже щипавкам у них зручно ховатися.

Екологи намагаються знищити й чужорідні для цього острова рослини, поливаючи їх гербіцидом.

Поки ніхто не придумав, як позбутися завезених сюди кульбаб.

Але якщо вдалося зробити, на думку фахівців, неможливе – позбутися щурів і мишей, кульбабам варто почати переживати за свою долю.

А птахи, тим часом, починають повертатися на Південну Георгію, де зараз, окрім кульбаб і негоди, їм ніщо не загрожує.

Боротьба з пацюками

Боротьба з щурами має досить вражаючу історію. До цього виду гризунів входить багато представників, але «найяскравішим» у житті людини є сірий пацюк. Вид цей дуже давній, але широко відомим він став тоді, коли економічні умови дозволили йому оселитися поруч з людиною там, де можна було знайти найбільшу кількість корму.

Найулюбленішими місцями проживання сірого пацюка (щура) у міських умовах Києва та Одеси стали житлові будинки, харчові підприємства і системи видалення харчових відходів, різноманітні підземні споруди і комунікації. Саме там пацюк почувається сито, задоволено і комфортно, чого зовсім не скажеш про людину, у якої з’явився такий сусід.

Кращий захист від пацюків!

Розсипати золу або отруту, розставити пастки, накупити новомодних приладів або все ж викликати фахівців — способів безліч, обирай будь-який. Найпершим і найбільш перспективним, ефективним та екологічно безпечним способом боротьби з пацюками є будівельно-технічна профілактика (наявність умов пацюконепроникності). Іншими словами, прагнення зробити все для того, щоб не допустити появи пацюків, а не винищувати їх, коли вони уже остаточно у вас оселилися. Підтримуйте належний технічний стан об’єкта, і пацюкам проникати на нього не вдасться.

Вони до нас уже прийшли

Якщо пацюки у вас все ж оселилися, майте на увазі: оскільки сірі пацюки є особливо небезпечними, поріг високого ризику по даному виду встановлений за наявності навіть однієї особини на будь-якій категорії об’єктів. Сміливо керуйтеся правилом: якщо пацюки пробралися у приміщення, без радикальних заходів не обійтися. Будь-які способи відлякування у даному випадку будуть потрібні, як собаці чобіт улітку.

Ми розумні, але вони — розумніші?

Людина звикла вважати себе істотою, яка апріорі стоїть на найвищому щаблі еволюції. То чому ж ми до цих пір страждаємо від проблеми шкоди від гризунів, якщо настільки розумні? Можливо, тому, що звикли багато що недооцінювати і часто пускаємо ситуацію на самоплив (що може зробити маленький гризун, який живе у мене у підвалі, я вас благаю!). А потім за це розплачуємося.

Чим у першу чергу керується спеціаліст із дератизації, чого не бере що уваги «звичайна людина»? Знанням поведінки і психіки гризуна.

Саме на основі цих знань вибудовується оптимальний вибір застосовуваних засобів та правильність їх використання. Вивчення поведінки пацюків показує, що вони здатні вирішувати досить складні завдання, які потребують елементів розрахунку, логіки, оцінювання причин і наслідків. Знаходячись серед людей, вони безперервно вдосконалюються, і недооцінювати їхні «інтелектуальні здібності» не варто, особливо враховуючи те, що людині доводиться мало справу не лише з індивідуальним, а й з колективним досвідом звірків.

Виняткова здатність сірих пацюків пристосовуватися до умов, які створює людина, зробила їх майже «домашніми» тваринами, але озброєними усім арсеналом здібностей як домашніх, так і диких тварин. Пацюки часто пошкоджують кабелі, вузли автоматичної сигналізації, зв’язку, телебачення, гризуть промислові товари. Велика і ще одна роль цих звірків: їхня присутність, а іноді й агресивність по відношенню до людини і домашніх тварин завдає людям багато клопоту.

Способи і методи боротьби з щурами

Боротьба з щурами починається з прилеглої до об’єкта території, що є невіддільною від самих будівель. Цим правилом слід керуватися як житлово-комунальним службам, так і комерційним об’єктам у технічному завданні модних сьогодні тендерів, конкурсів, аукціонів і враховувати у дератизаційних заходах площу будівель разом із прилеглими територіями.

Досвід в організації боротьби з пацюками демонструє, що найбільш ефективними в Киеві є дератизація хімічнми та механічними засобами або їх комбінація. Найбільш економічним є хімічний метод. Однією із розповсюджених причин низької ефективності знищення пацюків є нерозуміння повної ситуації на об’єкті та недостатня інтенсивність застосовуваних заходів. Отже, боротьба з пацюками закінчиться успішно, якщо виконувати роботу буде фахівець, який має практичний досвід у вирішенні таких завдань.

Коли я приходжу на первинне обстеження за заявкою на проведення дератизації пацюків (до речі, безкоштовне), я проводжу бесіди-опитування із деякими співробітниками і спочатку оглядаю прилеглу території об’єкта, а вже потім власне об’єкт.

Розкрию вам секрет: у більшості випадків одномоментні дератизаційні заходи у зовнішньому і внутрішньому периметрах набагато ефективніше звільняють від пацюків всередині будівлі, ніж аналогічні заходи лише у внутрішньому периметрі зараженого об’єкта.

Пацюки, як і інші «шкідливі» види, є об’єктом моєї діяльності. Однак хочу вам сказати дещо важливе: моєю метою є не зниження гризунів, а убезпечення вас від їхнього негативного впливу, а це далеко не одне і те ж саме.

Хочу спробувати САМ

Найважчий момент у будь-якій роботі — переробляти її після когось. Так от, після ваших самостійних безуспішних робіт зі знищення щурів у останніх виробляється аверсія — вторинне уникнення засобів дератизації (у тому числі родентицидних приманок і родентицидних покриттів) після нюхового, смакового і тактильного контакту з ними. Відповідно, деякі не дуже компетентні дешеві організації, які ви наймаєте, після вашого «самолікування» об’єктів не можуть впоратися із пацюками.

Пам’ятайте, що дотримання застережних заходів під час робіт зі знищення пацюків потребують підвищеної уваги і не терплять недбалості. Особливо хочеться підкреслити, що наявність у вас проблем із гризунами не дає вам права на використання засобів і технологій, які можуть піддавати високому ризику людину, домашніх тварин, корисну фауну та інші складові навколишнього середовища, наприклад, в результаті отруєння родентицидами або забруднення ними. Завдяки неправильному трактуванню сенсу і складу робіт зі знищення пацюків з боку населення можна відмітити, що спроби самостійно вивести пацюків у 9 із 10 випадків закінчуються невдало або ефективні лише наполовину.

Ваші ризики

Пацюки — надзвичайно небезпечні для здоров’я людини ссавці. Чим довше вони біля вас знаходяться, тим на більшу небезпеку ви наражаєтеся. Ця проблема завжди була і залишається однією із найсерйозніших і складних. Навіть у розвинених країнах зниження їх кількості пов’язане з великими витратами і малоефективне. Не відкладайте рішення проблеми на потім, оскільки запущена форма зараження об’єкта потребуватиме екстремальних фінансів.

У вас виникли додаткові запитання щодо того, як вивести пацюків? Зв’яжіться з нами!