Верес: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 13 лютого 2019 Перша редакція: 13 серпня 2015 🕒 12 хвилин 👀 96768 разів 💬 3 коментарі

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за вересом
• Рослина верес – опис
• Вирощування вересу з насіння
  • Посів насіння вересу
  • Саджанці вересу
  • Де і коли висаджувати верес
  • Як саджати верес
  • Вирощування вересу
  • Хвороби та шкідники вересу
  • Розмноження вересу

  Із вересового квіту
  Пікти варили давно
  Трунок, за мед солодший,
  Міцніший, аніж вино.

  Трава верес звичайний (лат. Calluna vulgaris) – вічнозелена рослина, єдиний вид роду Верес родини Вересові, що нараховує сьогодні близько 500 сортів, багато з яких мають високі декоративні якості. Верес росте в Європі, простягаючись від тундри до зони хвойно-широколистяних лісів, у Гренландії, Північній Африці, на Азорських островах, у помірному поясі Азії і на Атлантичному узбережжі Північної Америки, полюбляючи ліси, торф’яні болота і згарища.

  Старовинна шотландська легенда розповідає, що верес виявився єдиною рослиною, котра погодилася на прохання Творця рости на голих скелястих пагорбах, які продуваються вітром, в нагороду за що був наділений витривалістю, невибагливістю, приємними пахощами і скромною, але вабливою чарівністю. І по сьогоднішній день там, де росте верес, не росте більше нічого – великі площі, охоплені вересом, заведено називати вересовими пустками.

  До речі, саме верес дав назву вересня в українській, білоруській та польській мовах – вересень, верасень, wrzesien.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за вересом

  • Посадка: посів насіння на розсаду проводиться в кінці березня (або на початку квітня), а через два роки підрослі саджанці висаджують у ґрунт у другій половині квітня (або на початку травня), але все ж краще це зробити в кінці вересня (або на початку жовтня).
  • Цвітіння: липень-серпень.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло або легкий притінок.
  • Ґрунт: вологі торф’яні або сухі піщані ґрунти з pH 4,5-5,5. У вапнованих ґрунтах верес не вирощують.
  • Полив: один раз на півтори або два тижні.
  • Вологість повітря: вища за звичайну. У спеку рослина вимагає вечірніх обприскувань.
  • Підживлення: у квітні або травні повним мінеральним добривом.
  • Розмноження: поділом куща, верхівковими живцями, відсадками й насінням.
  • Шкідники: практично не уражається.
  • Хвороби: сіра гниль, борошниста роса, іржа, вірусні інфекції.
  • Властивості: трава вересу заживляє рани, має очищувальну, протизапальну, сечогінну, відхаркувальну, дезінфікуючу, антикислотну та заспокійливу властивості.

  Рослина верес – опис

  Рослина верес – сильно розгалужений, сланкий вічнозелений чагарник заввишки від 30 до 70 см із маленькими тригранними листочками, ніби згорнутими в трубочку, і дрібними, запашними, схожими на дзвіночки рожево-ліловими квітками, зібраними в однобокі китиці. Зацвітає верес у середині літа, а піку своєї краси досягає після перших заморозків, коли його листя набуває жовтих та бордових відтінків. Верес оспівано в баладі Роберта Льюїса Стівенсона «Вересовий мед», яку ми знаємо з дитинства. І нехай хтось вважає, що історія, описана у віршах, художній вимисел, але те, що верес – прекрасний медонос, і мед із нього перевершує за цілющими якостями будь-який інший – щира правда. Ландшафтні дизайнери вважають за краще висаджувати верес уздовж садових доріжок, на альпійських гірках, у бордюрах, на тлі карликових хвойників.

  Вирощування вересу з насіння

  Посів насіння вересу

  Вирощування вересу з насіння процес досить тривалий і трудомісткий, але оптимізм вселяє високий ступінь прорісності насіння – близько 90 %. Насіння вересу розміщують у мисочці поверх зволоженого субстрату тонким шаром, не присипаючи, і тримають під склом доти, доки не з’являться сходи. Найкращий субстрат для пророщування насіння – суміш хвойної землі, піску і торфу у співвідношенні 1:1:2. Утримувати посіви потрібно при температурі близько 20 ºC, причому перший тиждень необхідно створювати для насіння високий рівень вологості. Паростки починають з’являтися за місяць. Як тільки з’являться сходи, їх починають загартовувати, ненадовго піднімаючи скло для провітрювання. Як тільки сіянці розростуться і почнуть один одному заважати, їх пікірують у контейнери або горщики.

  Саджанці вересу

  З настанням літа розсаду виносять до саду і поміщають у притінок, поливаючи за необхідності, а з настанням холодів контейнер вносять у приміщення, де температура повітря підтримується в межах 10-12 ºC. На постійне місце саджанці вересу висаджують за два роки. Слід пам’ятати, що верес із насіння не успадкує батьківських характеристик, зате в результаті ваших зусиль може з’явитися новий сорт, який, цілком можливо, стане вашим особистим досягненням.

  Посадка вересу у відкритий ґрунт

  Де і коли висаджувати верес

  Найкращий час для посадки вересу у відкритий ґрунт – часові відрізки з кінця вересня до початку жовтня і з другої половина квітня до початку травня, однак весняна посадка вересу краща за осінню. Верес любить відкриті сонячні ділянки, хоча може рости і в притінку. Не любить верес вапнованих ґрунтів, віддаючи перевагу сухим піщаним або вологим торф’янистим ґрунтам. Верес не претендує на родючість ґрунту, однак водневий показник ґрунту на ділянці повинен бути зрушений у кислотну сторону – рН приблизно 4,5-5,5. Оптимальний склад ґрунту для вересу – торф, пісок, хвойний ґрунт або компост деревної кори у співвідношенні 3:1:2. Ділянка, де росте верес, має бути захищеною від сильного вітру. Для підкислення ґрунту в нього вносять рудий верховий торф.

  Як саджати верес

  Посадка вересу здійснюється зі щільністю приблизно 6-10 екземплярів на 1 м², залежно від сорту. Глибина посадки вересового кущика 25-35 см, коренева шийка повинна бути врівень із поверхнею ділянки. Якщо ґрунт на ділянці глинистий, в кожну ямку потрібно помістити шар дренажу з битої цегли або піску шаром 5-10 см. При посадці вересу внесіть у ямки по 20-30 г нітрофоски і по 30-50 г рогового борошна. Після посадки полийте саджанці вересу з розрахунку 5-6 літрів води під кожен кущик і обов’язково замульчуйте ділянку торфом або тріскою хвойних порід. Залишилося додати, що верес погано зносить пересадку, тому постарайтеся продумати всі дії і дотримати всіх вимог агротехніки, щоб верес не довелося пересаджувати.

  Догляд за вересом

  Вирощування вересу

  Коріння вересу коротке і не в змозі добувати вологу з глибини ґрунту, тому при відсутності регулярних опадів верес потребує поливу підкисленою водою – ґрунт на ділянці має весь час перебувати в дещо вологому стані. Саме ця причина і робить необхідним мульчування ґрунту у посадках вересу. Крім того, мульча оберігає ґрунт на ділянці від перегріву в спекотні дні. Полив здійснюють один раз на півтора-два тижні. Після зволоження бажано провести розпушування ґрунту на глибину 10-15 см із одночасним видаленням бур’яну. Розпушування і прополювання здійснюють крізь мульчу. У спекотну пору верес може потерпати від занадто сухого повітря, тому чудово відгукується на щовечірнє обприскування. Що ж до підживлень, то щорічно навесні (у квітні-травні) слід вносити у ґрунт повне мінеральне добриво з розрахунку 20-30 г/м² або 1,5-2 столових ложки на кожну дорослу рослину. Робиться це таким чином: сухі добрива розсипають по ділянці, намагаючись не потрапити на листя і квіти вересу, інакше на них можуть з’явитися опіки. Потім добрива закладають у мульчу, а ділянку рясно поливають. Верес потребує щорічного весняного обрізування, що підтримує потрібну форму і стимулює зростання молодих пагонів. Однак інтенсивно обрізати верес починають тільки з третього року з моменту посадки. Намагайтеся зберігати форму крони. Стрижку роблять так: лівою рукою тримають суцвіття вересу за верхівку, а правою обрізають 2/3 або половину суцвіття. Рослинні обрізки можна подрібнити і розсипати по ділянці в якості додаткової мульчі.

  Хвороби та шкідники вересу

  Вереси стійкі до хвороб і шкідників і вражаються рідко, переважно грибками або вірусами. Найчастіше верес хворіє на сіру гниль, і виникає це від застою води в коренях, якщо ґрунт на ділянці не відрізняється хорошою водопроникністю, а навесні танення снігу проходить занадто швидко. Проявляється сіра гниль нальотом на пагонах, їхнім відмиранням і опаданням листя. Як боротьбу із захворюванням використовують обробку вересу фунгіцидами, серед яких краще діють фундазол, топаз, а при сильнішому враженні використовують обприскування рослин одновідсотковим розчином мідного купоросу. Така обробка проводиться триразово з інтервалом у 5-10 днів. Гарні результати дає профілактичне обприскування вересу фунгіцидами навесні, після зняття з нього укриття, і пізньої осені, перед підготовкою вересу до зимівлі.

  При ураженні вересу борошнистою росою починають всихати молоді пагони, а листя вкривається білястим пухким нальотом. Червоно-коричневі плями на листі свідчать про зараження вересу іржею. І борошниста роса, й іржа – грибкові захворювання, тому боротися з ними потрібно фунгіцидами, як і з сірою гниллю.

  Якщо ви помітили на вересі деформовані пагони або квітки, якщо забарвлення квіток і листя стало нерівномірним і нехарактерним для сорту вересу, ви, найімовірніше, маєте справу з вірусним захворюванням, яке, на жаль, невиліковне. Викопайте хворі кущі і спаліть їх, а місце, де вони росли, пролийте міцним розчином марганцівки.

  Але якщо ваш верес росте на підходящому йому ґрунті та отримує відповідний агротехніці догляд, ніякі захворювання йому не страшні.

  Розмноження вересу

  Процес насіннєвого розмноження вересу ми вам уже описали. Розмножується верес і вегетативно – поділом куща, відсадками і живцями. Верхівкові живці беруть наприкінці літа з найсильніших неквітучих гілок і вкорінюють їх у горщиках із сумішшю піску з торфом (1:3), підтримуючи температуру в приміщенні в межах 15-18 ºC, а ґрунт у трохи вологому стані. Раз на місяць-півтора підживлюйте живці розчином сечовини з розрахунку 1 г на 1 л води і мікродобривами. Навесні вкорінені живці можна висаджувати у відкритий ґрунт.

  Відсадками верес часто розмножується сам, без усіляких зусиль з вашого боку: з часом його старі гілки вилягають на землю і вкорінюються самі. Якщо ви хочете здійснити цей вид розмноження, пригніть найнижчі зі зрілих пагонів, пришпильте їх до ґрунту і накрийте сантиметровим шаром торфу, а через рік відокремте готовий саджанець від материнського куща і пересадіть на нове місце.

  Найпростіший спосіб розмноження вересу – поділ кореневища. Здійснити його можна теж у кінці літа: викопайте зрілий кущ і, не очищаючи коріння від землі, розріжте на частини таким чином, щоб у кожній частинці була молода парость і корінці. Старі стебла перед посадкою обрізають, а частинки розсаджують по окремих ямках, попередньо обробивши зрізи товченим вугіллям.

  Верес після цвітіння

  У теплих районах верес зимує без укриття, однак якщо у вас трапляються морозні зими, та ще й без снігу, то краще перестрахуватися і підготувати верес до зимівлі. Для цього після настання холодів розкладіть по ділянці навколо кущів вересу торф, а самі кущики накрийте ялиновим гіллям, яке не дасть їм замерзнути взимку, а на початку весни захистить від сонячних опіків. Знімають укриття з вересу у квітні.

  Види і сорти вересу

  У роді всього один вид – верес звичайний (Calluna vulgaris). Дуже часто вересом називають споріднену йому еріку, а також її види і сорти, але хоч би як були еріки схожі на верес, це все ж інші рослини. Вид верес звичайний представлений величезною кількістю прекрасних сортів – їх на сьогоднішній день близько п’ятисот. Садівники поділяють їх на шість груп.

  Група перша. Сорти вересу із зеленим забарвленням листя:

  • Алегро – вічнозелений чагарник заввишки до 60 см, з діаметром крони близько півметра. Кора темно-бура, крона щільна, компактна, листя темно-зелене, лускоподібне. Цвіте з кінця липня до кінця жовтня простими блискучими карміново-червоними квітками в довгих суцвіттях. Сорт зимостійкий, вимагає укриття на зиму тільки у молодому віці;
  • Кармен – голландський гібридний сорт, популярний в Європі. Крона округлої форми, висота куща 30-40 см, кора темно-бура, листя дрібне, темно-зелене, квітки прості, фіолетово-рожеві, на квітконосах довжиною більше 10 см. Зимостійкий, але на зиму краще вкрити.

  Крім описаних сортів цієї групи, популярні також Раднор, Дакнесс, Росс Хаттон, Мазурка, Марко, Барнетт Енлі, Хукстоун та інші.

  Група друга. Сорти із зеленим кольором листя і білими квітками.

  • Альба – прямостоячий кущ до 40 см заввишки з діаметром крони до 55 см, з висхідними гілками, яскраво-зеленим листям і щільними китицями білих квіток;
  • Олександра – кулясті кущі висотою до 30 см і діаметром крони до 40 см із темно-зеленим листям і кремуватими квітками, які до кінця цвітіння набувають темно-червоного відтінку.

  Відомі також такі сорти групи: Вайт Лон, Хампті-Дампті, Лонг Вайт, Алек Мартін, Альба Джей та інші.

  Група третя. Сорти зі сріблястим листям.

  • Сільвер Найт – англійський сорт заввишки до 30 см, із компактною кроною у формі подушки діаметром до 45 см, темно-бурою корою, пухнастим, сріблясто-сірим листям, що набуває взимку бордового відтінку. Квітки прості, бузкові або світло-лілові, суцвіття завдовжки до 20 см. Зимостійкий, але в холодні зими вимагає укриття;
  • Пітер Спаркс – теж англійський сорт заввишки до півметра і діаметром до 60 см. Крона овальна, кора темно-бура, листя дрібне, лускоподібне, влітку і восени темно-зелене, а навесні і взимку сіро-зелене. Квітки махрові, темно-рожевого кольору, густо зібрані в суцвіття до 30 см завдовжки. Помірно зимостійкий.

  Популярні також сорти цієї групи Аннмарі, Велвет Фешінейшн, Ян Деккер, Глендвік Сільвер та інші.

  Четверта група. Сорти із золотистим листям.

  • Ендрю Праудлі – заввишки до 15 см і діаметром близько 25 см із тонкими широковисхідними гілками. Листя, в теплу пору помаранчеве з блідо-жовтими кінчиками, взимку набуває бронзового відтінку. Дрібні квітки рожевого кольору зібрані в пухкі суцвіття;
  • Боскуп – голландський сорт заввишки до 40 см, діаметром до 50 см із компактною кроною, темно-бурою корою, жовто-зеленим у літню пору листям, яке восени стає мідно-червоним. Квітки прості, рожево-лілові, зібрані в короткі, малорозгалужені суцвіття завдовжки до 10 см. Помірно зимостійкий.

  Зацікавленість викликають також сорти Аура, Арран Голд, Блейзевей, Крімзон Сансет, Голд Хейз, Коттсвуд Голд та інші.

  П’ята група. Сорти із махровими квітками.

  • Отем Глоу – розлогий чагарничок заввишки до 30 см, із діаметром крони близько 45 см з гілками на кінцях, що піднімаються. Листя темно-зелене, густо-махрові світло-лілові квітки зібрані в короткі щільні китиці;
  • Моніка – широкорозлогий кущ із діаметром до 80 см і висотою близько 55 см. Гілки сильні, широковисхідні, листя темно-зелене, взимку – з сірим нальотом. Дуже великі махрові квітки у щільних китицях рожево-червоного відтінку.

  Інші затребувані у культурі сорти: Ред Фейворіт, Дарк Стар, Альба Плена, Джоан Спаркс, Каунті Віклоу.

  Група шоста. Сорти з квітками, що не розкриваються.

  • Девід Ісон – кулястий кущик заввишки до 20 см, з діаметром крони до 25 см, численними висхідними гілками, темно-зеленим листям і рожево-ліловими квітками темного відтінку, зібраними в короткі китиці;
  • Марлін – німецький сорт заввишки до 30 см, діаметром крони до 50 см. Кора темно-бура, листя дрібне, темно-зелене. Бутони, що ніколи не розкриваються, яскраво-фіолетового або лілувато-рожевого кольору.

  Інші сорти: Роміна, Мініма, Фріц Кірхер.

  Властивості вересу

  Лікувальні властивості вересу затребувані як народною, так і традиційною медициною. Його використовують для лікування кашлю, хвороб нирок, циститу, пієліту, уретриту, дизентерії, діареї, гастриту, ентероколіту, ревматизму, подагри, а також шкірних захворювань. Квітучий верес заготовляють із кінця червня по вересень – саме в цей час він містить максимальну кількість корисних речовин: флавоноїди, мінеральні солі фосфору, калію, кальцію і натрію, органічні кислоти. Ці речовини наділяють верес дезінфікуючою, протизапальною, потогінною, ранозагоювальною, сечогінною, відхаркувальною, очищаючою, в’яжучою і заспокійливою дією.

  Відвар вересу застосовують при безсонні і розладах нервової системи, при атеросклерозі судин, хворобах шлунково-кишкового тракту, підвищеній кислотності, холециститі й ожирінні. Запалення ротової порожнини і горла знімають полосканнями відваром, а при туберкульозі вживають усередину спиртовий настій вересу. Порошком із подрібнених квіток вересу лікують виразки, рани, екземи та опіки. Ванни з вересом призначають при радикуліті. Настій квіток вересу, що втирається у шкіру голови, уповільнює процес випадання волосся і покращує його зовнішній вигляд.

  Протипоказань у вересу немає, проте перед прийомом препаратів з нього краще проконсультуватися з досвідченим лікарем. Не рекомендують вживати верес внутрішньо людям зі зниженою кислотністю шлункового соку.

  Верес звичайний: все про рослину

  Вирощуємо верес звичайний Верес (норв. røsslyng , лат. Callúna vulgáris) є національною квіткою Норвегії. Це вічнозелений чагарник з маленькими тригранними листочками, відноситься до сімейства Вересові.

  • • Де росте верес
    • Верес звичайний
    • Ріст і розмноження вересу
    • Рекомендації по посадці і догляду
    • Вересовий мед
    • Заготівля вересу для медичних цілей
    • Лікувальні властивості вересу
    • Верес в кулінарії
    • Як правильно садити верес (відео)
    • Інші застосування вересу

    Назва рослини походить від грецького kalunei, в перекладі – «чистити» російська назва – верес – утворилося від давньослов’янського «вареснец» – «іній».

    Верес відображений в назві першого місяця осені в українській, білоруській, польській мовах – вересень, верасень, wrzesien.

    Легенди та перекази про вереску

    У старовинній шотландської легенді розповідається, що скромний Верес був єдиним рослиною, яке погодилося на прохання Бога рости на голих, що продуваються всіма вітрами схилах пагорбів. За це він був нагороджений невибагливістю, підвищеною витривалістю і чарівністю, а також чудовим ароматом і відмінними медоносними якостями.

    Перу Р.Л. Стівенсона належить знаменита балада «Вересковий мед», що розповідає про батька і сина, які готові були загинути, але зберегти таємницю рецепту напою з вересу. Джерелами балади послужили перекази середини XV століття. На російську мову переклав баладу С. Я. Маршак.

    Де росте верес

    Зона поширення вересу досить широка. Він виростає в Європі, на Антлантическом узбережжі Північної Америки, в Північній Африці, Гренландії, в помірному поясі Азії, на Азорських островах. З європейських країн вересу немає тільки в Італії. В Росії його можна зустріти в європейській частині країни, Східній та Західній Сибіру.

    В основному, верес добре росте в соснових лісах, на торфових болотах. Добре себе почуває на пісках, сфагнових болотах, в тундрі. Великі зарості цього чагарника називають вересовими пустищами, верещатниками.

    У Європі верес культивували з середини XVIII століття. В даний час у Німеччині зібрана велика колекція, що нараховує близько 300 сортів рослини.

    Верес звичайний

    У роді верес є всього один вид рослини – верес звичайний. Це низькорослий чагарник вічнозелений, заввишки 20-70 див.

    Крона округла, кора темно-бура.

    Верес добре галузиться. Листочки дрібні, тригранні, 2 см завдовжки і менше 1 см шириною, темно-зелені.

    Квіти теж маленькі, на коротких квітконіжках. З декількох квіточок утворюються довгі гроновидні суцвіття до 25 див. Чашечка довга, віночок невеликий. І чашечка і віночок лілово-рожевого кольору. Різні сорти вересу відрізняються один від одного відтінками кольорів: від білого до пурпурно-фіолетового – і кольором листя, які можуть бути як сизо-білими, так і золотисто-оранжевими.

    Цвіте верес з липня по серпень. Після цвітіння утворюються плоди, що представляють собою четырехстворчатую коробочку з перегородками. Довжина коробочки 2,5 див.

    Ріст і розмноження вересу

    Росте верес повільно, 1,5-2 см в рік. У Перший рік виростає втеча в 1 см з 8-10 парами листя. На верхівці цього пагона утворюються дрібні скупчені листя.

    На другий рік пагони починають гілкуватися. Листя на головному пагоні і на бічних розрізняються. На верхівковому втечу вони відокремлені від сусідніх міжвузлями, восени чи взимку відмирають. На бічних пагонах листки не опадають, залишаються зеленими 2-3 роки.

    Вирощування і розмноження вересу

    Квіти з’являються на вереску у віці 5-7 років. В цей же час починається активний ріст пагонів.

    У дорослої рослини бічні гілки лягають на землю і дають коріння. Після появи коренів бічні осі стають крихкими і відламуються від материнської рослини. Пагони продовжують, далі рости як самостійне рослина.

    Верес розмножують насінням. Схожість насіння 90%, на одному пагоні їх від 260 до 1400. Запилюється верес комахами, яких приваблює велику кількість нектару.

    Також можна розсадити верес, виготовивши живці, які нарізають в кінці літа з сильних пагонів. При цьому квітучі пагони використовувати не можна.

    Найбільш просто розмножувати верес поділом коренів. На початку червня верес присипають торфом на 0,5 см, щоб наросли нові корені. В середині літа акуратно викопують кореневу систему і ділять на частини. Коріння при цьому намагайтеся не обтрушувати від землі.

    Рекомендації по посадці і догляду

    Верес не вимогливий до освітлення, добре росте і в тіні, але період цвітіння в тіньовий місцевості буде коротким, а забарвлення квітів бліда. Краще садити в добре освітлених місцях з невеликою притіненням від сусідніх невисоких чагарників і дерев.

    Стиснути верес не можна в низинах без дренажу, при високій вологості він гине. У сухих місцях він добре зимує, але крона утворюється невелика, і верес перестає цвісти.

    Добре себе почуває верес на альпійських гірках, у гравійних садках, де сніг не застоюється, надлишкова вода відводиться. Гравій ж не дає коріння рослини пересихати.

    Грунт віддає перевагу суху піщану або торфянистую, кислу. На некислих грунтах зменшується схожість насіння і погіршується ріст пагонів.

    Відразу після посадки необхідно рясно поливати рослину.

    При пересаджування рослини необхідно намагатися викопати його з землею, так як верес знаходиться в симбіозі з грибницами ґрунтових грибів і для кращої приживлюваності корисно зберігати мікоризу і коріння повністю.

    Необхідно регулярно поливати рослину після посадки. Короткі корені вересу не можуть добути воду з великої глибини, тому потрібно, щоб верхній шар грунту зволожуючого. Також корисно проводити неглибоке розпушування при видаленні бур’янів, і після поливу.

    Після посадки потрібно обов’язково промульчировать грунт торфом або деревними трісками хвойних порід.

    Зазвичай не потребує приховуванні взимку, цілком добре переносить зимові холоди, але деякі сорти можуть вимерзати.

    Обрізка проводиться навесні, перші два роки не рекомендується сильно обрізати пагони. Зрізані гілки подрібнюють і розкидають навколо рослини.

    Вересовий мед

    Верес є відмінним медоносом. Він дає мед восени, коли інші рослини вже відквітнули. Медопродуктивність становить 60-100 кг/га посадок, а іноді доходить до 200 кг/га. Одна бджолина сім’я збирає від 8 до 25 кг меду.

    Вересовий мед червоно-бурого або темно-жовтого кольору. Він густий, терпкуватий, дуже ароматний. Містить багато мінеральних і білкових речовин.

    Вересовий мед використовують в медицині при різних захворюваннях.

    Заготівля вересу для медичних цілей

    Квіти і квітучі верхівки пагонів заготовляють в період масового цвітіння. Їх сушать у приміщенні, яке добре провітрюється.

    Верес в ландшафтному дизайні

    Лікувальні властивості вересу

    Квіти вересу містять флавоніди, арбутин, ефірну олію, полісахариди.

    У народній медицині настої з вересу застосовують як засіб протизапальну, антибактеріальну, діуретичну.

    Використовують при сечокам’яній хворобі, подагрі, ревматизмі, циститі, застуді, гомеопатії.

    Вересовий мед є антисептиком, його застосовують при бронхіальній астмі. Він очищає кров, має сечогінну дію. Використовується при каменях у нирках і сечовому міхурі, при подагрі і ревматизмі.

    Верес в кулінарії

    Дуже смачним і корисним є чай з квітів вересу, різні настоянки та наливки.

    Для приготування чаю квіти вересу змішують з сухими пелюстками шипшини і сухими листям суниці.

    Для виготовлення сиропу використовують свіжі квіти, заливають окропом і настоюють добу. Потім додають цукор і кип’ятять.

    Дуже смачним і корисним є напій з квітів з медом, який подається холодним.

    Як правильно садити верес (відео)

    Інші застосування вересу

    У культурі Шотландії верес займає почесне місце. На гербі одного з шотландських кланів було поміщено зображення вересу.

    З його листя виготовляли жовтий барвник, який застосовувався для фарбування знаменитої шотландки. З цієї тканини шили кілти і пледи, були національної шотландської одягом.

    У Шотландії з вересу виготовляють також вересовий ель. Це шотландське традиційне міцного пиво. Вперше про нього згадується ще у II столітті до н.е.

    Під заростями вересу формується тонкий шар специфічної грунту. Вона темно-сіра, кисла, змішана з білим піском, пухка, легка, з малою кількістю азоту, фосфору і калію. Вересковую землю використовують у квітникарстві як садовий грунт.

    Верес звичайний: лікувальні властивості та рецепти народної медицини

    Верес – це багаторічна рослина, що відноситься до сімейства Вересові. Рослина також зустрічається під назвами боровиця, рискун і горобина гречуха. Термін життя вересу становить 45 років. Чагарник досягає півметра у висоту. Його відрізняє потужне кореневище, тонке стебло, бура кора і дрібні листя. Рослина цвіте дрібними квітами фіолетового, бузкового, рожевого, білого або кремового кольору схожими на дзвіночки. Цвітіння припадає на липень, а в вересні з’являються перші плоди. Вони являють собою невелику шкірясту коробочку, заповнену насінням.

    Вересовий мед користується великою популярністю за рахунок незвичайного смаку і ефективності при лікуванні і профілактики простудних захворювань.

    Види і ареал існування

    Верес має безліч різновидів. Деякі з них використовуються в декоративних цілях, інші як медоноси. Верес звичайний найчастіше використовується для лікувальних заготовок.

    Батьківщина рослини – Південна Африка, звідки вона поступово поширилося по країнах Європи, Атлантичного узбережжя, а також помірній кліматичній зоні Азії, Прибалтики, України, середній смузі Росії, Сибіру і Уралу. Найчастіше його можна зустріти на болотах, торф’яних і піщаних гуртах, а також в соснових лісах.

    Як правильно робити заготовки

    В якості сировини для приготування лікарських засобів використовують квіти і пагони вересу. На збір слід відправлятися в середині літа в період цвітіння. Опинившись удома, переберіть сировину, видаливши забруднення і рослинне сміття. Розкладіть для сушіння в прохолодному і добре провітрюваному місці.

    Зберігайте заготовки не більше року в скляній тарі.

    Лікувальні властивості вересу

    Цілющі властивості вересу визнаються як офіційною, так і народною медициною. У ньому містяться речовини, які надають на організм такі дії:

    • заспокійливу;
    • снодійну;
    • відхаркувальну;
    • загоювальну;
    • антибактеріальну;
    • потогінну і сечогінну.

    Настої застосовуються для лікування таких захворювань, як гастрит, неврастенія, водянка, запалення сечового міхура і нирок.

    Відвар справляється з шкірними проявами алергії, загоює рани, опіки і виразки.

    Ванни з додаванням засобів на основі вересу актуальні при радикуліті, дерматитах, ударах, вивихах і набряках.

    Рецепти народної медицини

    Настій готується з 2 столових ложок підготовленої сировини і 2 склянок гарячої води. Ретельно перемішайте, потримайте на водяній бані 20-30 хвилин, після чого залиште на кілька годин. Процідіть і приймайте по 2 столові ложки в день після їжі. Почніть з одного прийому в день, поступово доводячи їх число до трьох. Курс лікування становить 7 днів.

    Чай готують з декількох чайних ложок сушеної трави звичайним чином. Він може допомогти при терапії захворювань серця, неврастенії і гастриті з підвищеною кислотністю.

    Відвар вересу готують аналогічним чином, але не залишають настоюватися.

    Розведений відвар можна використовувати для промивання гнійних і запалених ран.

    Для приготування лікувальної ванни помістіть 4 столові ложки свіжої трави і квітів вересу в маленький полотняний мішечок. Акуратно загорніть і помістіть під струмінь води (для зручності можна прив’язати до крана). Тривалість процедури – 15 хвилин. Повторюйте через день до отримання бажаних результатів.

    Протипоказання

    Єдине протипоказання до застосування вересу – гастрит зі зниженою кислотністю. У всіх інших випадках можна приступати до лікування, але при цьому пам’ятати про ймовірність індивідуальної непереносимості. Убезпечити себе від неприємних побічних явищ допоможуть наступні прийоми:

    • починайте лікування з мінімальної можливої ​​дози;
    • уважно спостерігайте за станом свого організму після першого прийому;
    • при виникненні будь-яких алергічних проявів, припиніть лікування і зверніться до лікаря.