§ 22. Ссавці: загальна характеристика

Визначальною ознакою ссавців є вигодовування своїх малят молоком, яке виробляють особливі молочні залози. Ссавцям притаманний високий рівень розвитку нервової системи, зокрема головного мозку. Це зумовлює складну поведінку й дає їм змогу добре пристосовуватись до мінливих умов середовища.

Ссавці, як і птахи, – теплокровні тварини. Тому температура їхнього тіла певною мірою не залежить від змін температури навколишнього середовища. Ці тварини заселили основні середовища існування: наземно-повітряне, водне та ґрунт. Ссавці поширені по всіх континентах нашої планети.

Тіло ссавців складається з голови, тулуба та хвоста, шия зазвичай добре виражена (мал. 135). Як і плазуни, ссавці мають дві пари кінцівок: передні та задні. Але, на відміну від рептилій, кінцівки ссавців розташовані не по боках тулуба, а під ним, завдяки чому тіло підіймається над поверхнею землі.

На голові ссавців можна помітити вушні раковини та зовнішній слуховий прохід. Вушні раковини рухливі й допомагають краще вловлювати звуки. Очі ссавців, на відміну від інших наземних хребетних тварин, захищені лише двома повіками: верхньою та нижньою. Рот оточують рухомі губи.

Шкіра ссавців досить еластична й має складну будову. У ній зазвичай добре розвинені різні типи залоз: потові, сальні, молочні, пахучі. Потові залози беруть участь у регуляції температури тіла та у виведенні продуктів обміну речовин. Температура тіла знижується завдяки випаровуванню поту з його поверхні, що дає змогу уникати перегрівання. Виділення сальних залоз змащують волосся та поверхню шкіри, запобігаючи їхньому зношуванню та намоканню.

За допомогою виділень пахучих залоз особини одного виду спілкуються між собою та можуть позначати шлях до гнізда чи нори. Виділенням молочних залоз – молоком – ссавці вигодовують своїх малят.

За рахунок верхнього шару шкіри в ссавців утворюються різні похідні: волосся, кігті, нігті, копита, роги тощо. Волосяний покрив складається з волосків різних типів. Є волоски товсті та пружні – остьові. Вони виконують захисну функцію. їхнє забарвлення зумовлене особливими барвниками – пігментами. Коротке й м’яке пухове волосся – це підшерстя. Воно утримує в собі прошарок повітря, що дає змогу зберігати тепло тіла.

Мал. 135. Зовнішня будова ссавця: 1 – голова; 2 – шия; 3 – тулуб; 4 – хвіст; 5 – парні кінцівки

Мал. 136. Вібриси (1) на голові ссавця

На певних ділянках тіла ссавців, переважно на голові, є довгі чутливі волоски – вібриси (мал. 136). Вони виконують функції органів дотику. У деяких видів тварин (їжаків, дикобразів тощо) волосся видозмінилося на голки, що виконують функцію захисту. Під шкірою є шар жирової клітковини. Він допомагає зберігати тепло тіла, а також є запасом поживних речовин та джерелом води у разі її нестачі в довкіллі.

Дихають ссавці винятково атмосферним повітрям. Добре розвинені жувальні м’язи, які рухають нижню щелепу. У деяких груп ссавців (наприклад, у мавп) добре розвинені мімічні м’язи, за допомогою яких тварини можуть виражати різні емоції.

У ссавців зуби, залежно від виконуваних функцій, диференційовані на групи: різці, ікла та кутні (мал. 137). Різці допомагають тваринам зрізати їжу, ікла – відривати шматки їжі та утримувати здобич. Вони також слугують для захисту. Кутні зуби мають плоску жувальну поверхню, їхня функція – перетирання їжі.

Мал. 137. Типи зубів: А – гризуна; Б – жуйної тварини; В – хижого ссавця (1 – кутні; 2 – ікла; 3 – різці; 4 – хижі зуби)

У ссавців добре розвинені різні органи чуття, особливо зору, слуху, нюху, а також дотику, смаку та рівноваги. Нюх краще розвинений у наземних тварин. Органи смаку допомагають тваринам розпізнавати якість їжі та відрізняти їстівні об’єкти від неїстівних.

Малята ссавців зазвичай народжуються добре розвиненими. Новонароджені можуть самостійно ссати молоко матері. Певний час вони ще потребують турботи батьків, які їх обігрівають, годують, захищають, доглядають і навчають багатьох речей, що згодяться в подальшому житті (мал. 138).

Під час зародкового розвитку в більшості ссавців у тілі самки формується плацента, або дитяче місце. Це тимчасовий орган, який забезпечує зв’язок між організмом матері та зародком. Період розвитку зародка всередині материнського організму має назву вагітність.

Мал. 138. Прояви турботи про потомство. Завдання: з допомогою вчителя або вчительки прокоментуйте їх

У житті ссавців спостерігають такі сезонні явища: період підготовки до розмноження, розмноження, період вигодовування малят, період підготовки до зимівлі та зимівля. У період підготовки до зимівлі ссавці посилено живляться, накопичуючи жирові запаси. Деякі ссавці (наприклад, гризуни) накопичують їжу в особливих сховищах (норах, дуплах дерев).

Зимують ссавці по-різному. Одні тварини впадають у сплячку або зимовий сон, інші – активні протягом усієї зими.

У цей період тварини (як-от бурий ведмідь) живуть за рахунок накопичених поживних речовин (насамперед жирових запасів). Сплячка дає змогу переживати періоди несприятливих умов (високих або низьких температур, нестачі їжі тощо).

Сплячка — це стан ссавців, для якого характерне зниження рівня обміну речовин (у разі зимового сну обмін речовин знижується не так значно).

Після зимівлі за настання сприятливих умов активність ссавців зростає, і вони починають готуватись до розмноження.

Біологічний словничок: ость, вібриси, підшерстя, різці, ікла, кутні зуби, плацента, вагітність, сплячка.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

1. Які особливості зовнішньої будови ссавців? 2. Які середовища існування заселили ссавці? 3. Які функції виконує волосяний покрив ссавців? 4. Які типи зубів є у ссавців? Назвіть їхні функції. 5. Що таке плацента? Які її функції? 6. Яке явище в житті деяких ссавців має назву зимова сплячка?

Обговоріть у групах

Назвіть риси пристосованості ссавців до різних середовищ існування.

Для допитливих і кмітливих

1. Які особливості будови ссавців відрізняють їх від рептилій? 2. Що спільного та відмінного в зимівлі птахів і ссавців?

1. Різноманітність ссавців

Підклас Першозвірі (Клоачні, або Яйцекладні): представники — качкодзьоб і єхидна.

Підклас Справжні звірі ділиться на інфракласи: Сумчасті (кенгуру, сумчасті вовки, сумчасті ведмеді, тощо) і Плацентарні, або Вищі звірі.

Тварини цього підкласу збереглися в Австралії та на прилеглих до неї островах. Єдиний ряд Першозвірів — Однопрохідні. Він включає два сімейства — Качкодзьобові (\(1\) вид) і Єхиднові (\(5\) видів).

Один з представників сучасних першозвірів — качкодзьоб живе у спокійних водоймах. Його тіло вкрите густою шерстю, яке майже не намокає у воді. Він має сплощений хвіст і дзьоб, що нагадує дзьоб качки.

Харчується він водними молюсками, рачками, личинками комах. Гніздо влаштовує у норі. Зазвичай самка відкладає у гніздо пару яєць, покритих м’якою рогоподібною оболонкою. Через \(10\) діб насиджування з яєць на світ вилуплюються голі й сліпі дитинчата. Вони натискають дзьобами на молочні залози матері, яка лежить на спині, і злизують густе молоко, що виділяється на шерсть.

Інший сучасний представник Першозвірів — єхидна. Це сухопутна тварина, яке живе у заростях чагарників і ховається у норах. Харчується єхидна мурахами, термітами та іншими комахами, витягуючи їх із землі за допомогою довгого липкого язика.

Тіло єхидни покрито голками і жорсткої шерстю. Єдине яйце самка виношує у шкірястій сумці на череві. Дитинча, яке з’являється, залишається у сумці близько двох місяців (поки на його тілі не з’являться голки), харчуючись материнським молоком.

Відмінні особливості Першозвірів :

• Першозвірі, як Плазуни, мають клоаку (звідси і назва «Клоачні»).
• Температура тіла цих тварин є невисокою (до \(+30\) ° C) і в залежності від температури довкілля може підніматися або опускатися на п’ять-шість градусів.

Ознаки, що дозволяють віднести Першозвірів до Ссавців :

• тіло Першозвірів вкрите волоссям або голками.
• Дитинчат Першозвірі, як і всі Ссавці, вигодовують молоком.

Підклас Справжні звірі, або Живородні, включає Сумчастих і Плацентарних ссавців.

Сумчасті ссавці народжують недорозвинених дитинчат і доношують їх у сумці (звідси і назва «Сумчасті»).

До сумчастих належать сумчасті ведмеді, кенгуру, сумчасті білки, сумчасті кроти, кенгурові щури. Тварини цього ряду поширені в основному в Австралії і на при леглих до неї островах. З сумчастих, що мешкають в Америці, найбільш відомим є північноамериканський опосум.

Плацента у сумчастих не утворюється або розвинена слабо. Через це розвиток зародка триває недовго, і дитинча народжується дуже слабким, голим, сліпим і маленьким (ростом усього \(1,5\) — \(3\) см). Новонароджений переповзає у сумку матері, захоплює ротом сосок і «повисає» на ньому. Він настільки слабкий, що не може смоктати, і самка впорскує у його рот молоко шляхом скорочення особливих м’язів. Поступово дитинча починає виходити з сумки, але, зголоднівши або у разі небезпеки, знову забирається у неї.

У вищих звірів добре розвинена плацента — орган, який формується під час вагітності і забезпечує надходження поживних речовин і кисню з крові самки до зародка. Завдяки цьому дитинчата народжуються зазвичай більш розвиненими, ніж у сумчастих.

Температура тіла у дорослих плацентарних ссавців є постійною.

Справжніх звірів відрізняє хороший розвиток кори великих півкуль переднього мозку і органів чуття. Це допомагає їм орієнтуватися у навколишньому середовищі, пристосовуватися до її змін, рятуватися від ворогів, добувати їжу і піклуватися про потомство.

До цієї групи належать більшість сучасних ссавців.

Основні ряди Плацентарних ссавців:

• Комахоїдні;
• Рукокрилі;
• Ластоноги;
• Китоподібні;
• Хоботні;
• Непарнокопитні;
• Парнокопитні;
• Гризуни;
• Зайцеподібні;
• Хижі;
• Примати.