Гранат: вирощування з кісточки на підвіконні

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 10 лютого 2019 Перша редакція: 10 вересня 2016 🕒 15 хвилин 👀 46558 разів 💬 13 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за гранатом
• Домашній гранат – опис
• Кімнатний гранат із кісточки
  • Як виростити гранат у домашніх умовах
  • Як посадити гранат
  • Як доглядати за саджанцем граната
  • Полив граната
  • Удобрення граната
  • Пересадка граната
  • Обрізування граната
  • Гранат жовтіє
  • Гранат опадає
  • Гранат сохне
  • Як розмножують гранат
  • Гранат із живців
  • Як прищеплювати гранат
  • Корисні властивості граната
  • Гранат – протипокази
  • Коментарі

  Дерево гранат (лат. Punica), або гранатник – рід невеликих дерев і чагарників родини Плакунові. Латинська назва рослини походить від слова «пунічний» (або «карфагенський»), оскільки гранат надзвичайно поширений на території сучасного Тунісу (в далекому минулому Карфагена). Українська ж назва дерева походить від латинського слова granatus, що в перекладі означає «зернистий». У Стародавньому світі рослину називали зернистим яблуком, а в середні віки вона отримала назву насіннєвого яблука.

  До речі, італійці досі вважають, що саме гранат і був тим яблуком, яким спокусили Єву. Сьогодні в дикому вигляді гранат зустрічається в Південній Європі й Західній Азії. У культурі вирощується тільки один вид роду – гранат звичайний.

  Плоди граната не тільки смачні, а й корисні, і не дивно, що багато любителів рослин, не маючи можливості виростити гранатове дерево в саду, вирощують його на своєму підвіконні буквально з кісточки гранатина – так ботаніки називають плоди цієї південної рослини. У цій статті ми розповімо вам, як виростити гранат із кісточки, як доглядати за гранатом у домашніх умовах, як поливати гранат, як пересадити гранат, як прищепити домашній гранат, чому у граната жовтіє листя, чому опадають гранати, в чому шкода і користь граната, а також відповімо на інші запитання, які ви ставите в листах.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за гранатом

  • Цвітіння: через три роки після посадки.
  • Освітлення: яскраве розсіяне світло.
  • Температура: у період активного росту – 18-25 ˚C, у період спокою – 12-15 ˚C.
  • Полив: у період вегетації – часто й рясно, але під час цвітіння полив скорочують. Узимку полив нечастий.
  • Вологість повітря: у спеку рекомендуються вечірні обприскування листя теплою водою.
  • Підживлення: із весни до осені двічі на місяць мінеральними комплексами для кімнатних рослин зі зниженим вмістом азоту. Узимку рослину не підживлюють.
  • Період спокою: з пізньої осені до лютого. Потребуючи відпочинку, рослина починає скидати листя.
  • Пересадка: молоді рослини пересаджують щорічно, а ті, що досягли трирічного віку, тільки коли коріння заповнить земляну грудку.
  • Обрізування: в лютому, для стимуляції розгалуження і надання кроні форми.
  • Розмноження: живцями, щепленням і насінням.
  • Шкідники: уражається борошнистими червцями, павутинними кліщами, щитівками, попелицею, плодожерками та білокрилками.
  • Хвороби: рак гілок, коренева гниль.

  Домашній гранат – опис

  Рослина гранат – листопадний довгожитель із субтропіків заввишки до 5-6 м у природі й рідко вище 2 м у кімнатних умовах. Гілки у граната колючі і тонкі. Овальне і глянцеве світло-зелене листя граната сягає в довжину 3 см. Цвітіння граната починається в самому кінці весни і триває все літо. Червоно-помаранчеві квітки граната бувають двох типів: двостатева глечикоподібна квітка граната зав’язує плід, а численні дзвонові квітки безплідні. Кулястий плід граната є великою ягодою зі шкірястим насінником і може сягати в діаметрі 18 см. Шкірка граната може бути жовто-помаранчевого, червоно-бурого або будь-якого проміжного відтінку. У ягоді, розділеної на 6-12 камер або гнізд, розташованих у два яруси, міститься насіння граната в кількості до 1200 і більше штук. Кожне насіннячко оточене соковитим покровом. Плодоносити гранат починає зазвичай у трирічному віці. Повне плодоношення триває від 7 до 40 років.

  Кімнатний гранат сьогодні так само популярний, як кімнатний лимон, кавове дерево, апельсин, манго, фінікова пальма й інші екзоти, які неможливо вирощувати в садах через невідповідність нашого клімату звичним для тропічних і субтропічних плодових дерев умовам. Але вирощування домашнього граната – заняття для затятих, і ви повинні розуміти, що ваші зусилля можуть і не принести очікуваного результату. Гранат із кісточки в домашніх умовах – мета цілком реальна, але втілити її можна тільки при дотриманні оптимальних для рослини умов та своєчасного і правильного догляду.

  Кімнатний гранат із кісточки

  Як виростити гранат у домашніх умовах

  Як виростити гранат із кісточки? Як посівний матеріал можна використовувати свіжі кісточки стиглого, здорового і красивого граната. Слід знати, що гранати, які продаються в крамницях і на базарах, є гібридами, тому плоди домашнього граната, вирощеного з їхніх кісточок, не збережуть смакових якостей батьківського сорту, хоча декоративність рослини може бути понад всілякі похвали. Найкраще, якщо ви роздобуде стиглий і смачний плід кімнатного граната. З плоду витягують кісточки й очищають їх від м’якоті. Насіння має бути кремового кольору і твердим на дотик – м’яке і зеленувате насіння для вирощування непридатне. Замочіть кісточки на 12 годин у воді з додаванням двох-трьох крапель Циркону або Епіну, щоб стимулювати процес проростання. Розчин не має покривати насінини повністю – їм, крім вологи, потрібен кисень.

  Як посадити гранат

  Вирощування граната здійснюють у пухкому субстраті, що складається з родючого ґрунту, торфу та піску. Для цієї мети ви можете придбати в крамниці універсальний ґрунт для квіткових рослин – гранат до складу ґрунту невибагливий. Підготовлені й просушені зернятка граната заглиблюють у субстрат на 1-1,5 см, злегка поливають, накривають посудину поліетиленом або склом і поміщають у добре освітлюване сонцем місце. Якщо посадка граната відбудеться в кінці зими або на початку весни, то через кілька тижнів можна очікувати появи сходів, а насіння, посаджене в іншу пору року, може сидіти в землі кілька місяців.

  Як доглядати за саджанцем граната

  Вирощування граната здійснюють у пухкому субстраті, що складається з родючого ґрунту, торфу та піску. Для цієї мети ви можете придбати в крамниці універсальний ґрунт для квіткових рослин – гранат до складу ґрунту невибагливий. Підготовлені й просушені зернятка граната заглиблюють у субстрат на 1-1,5 см, злегка поливають, накривають посудину поліетиленом або склом і поміщають у добре освітлюване сонцем місце. Якщо посадка граната відбудеться в кінці зими або на початку весни, то через кілька тижнів можна очікувати появи сходів, а насіння, посаджене в іншу пору року, може сидіти в землі кілька місяців.

  Коли у сходів сформуються перші справжні листки, розсадіть сіянці, вкоротивши корінь на третину, по невеликих окремих горщиках із поживним ґрунтом і з дренажним шаром під ним. Помістіть гранат на найсвітліше підвіконня – йому необхідно перебувати під прямими сонячними променями не менш ніж 2 години на день. Для паростків, що зійшли в зимовий час, вам доведеться влаштовувати додаткове освітлення.

  Після того, як на сіянцях сформуються три пари листків, прищипніть їх, щоб стимулювати зростання граната двома верхівками. Коли на кожному пагоні сформується по три пари листків, прищипніть і їх, щоби гранат ріс пишним деревцем.

  Підтримуйте температуру в приміщенні, в якому росте молодий гранат, у межах 20 ºC, влаштовуючи йому регулярні провітрювання. Улітку домашній гранат краще винести на балкон або терасу, оскільки рослина дуже любить свіже повітря й сонячне світло. Через десять місяців після появи сходів ви можете побачити цвітіння граната.

  Восени деревце скине листя й увійде в стан спокою. Можна, звичайно, змусити його рости і взимку, але дерево від цього швидко втомлюється і виснажується – відпочинок потрібен усім, і гранат не виняток. Перенесіть кімнатний гранат у приміщення з температурою 10-12 ºC, припиніть підживлення, скоротіть до необхідного мінімуму полив і дайте рослині місяць-другий відпочити. Після періоду спокою на гранаті знову з’явиться листя, і він стане ще гарнішим, ніж був.

  Догляд за гранатом у горщику

  Полив граната

  Поливайте саджанці граната під корінь, щоб вода не потрапляла на листя – для цього краще використовувати лійку з вузьким носиком. Субстрат у горщику весь час має бути ледь вологим. Під час цвітіння граната полив зменшують, проте допускати пересихання ґрунту в горщику не можна. Вода для поливу має бути нехолодною – на 1-2 градуси теплішою, ніж повітря в приміщенні, і відстояною хоча б упродовж доби.

  Скорочення поливу можна компенсувати обприскуванням листя рослини нехолодною кип’яченою водою.

  У період спокою полив рослини скорочують значно.

  Удобрення граната

  У розсадний період для стимуляції розвитку сіянців можна розвести пів чайної ложки деревної золи в половині літра води й полити рослину цим живильним розчином. Із весни до осені гранатове деревце удобрюють кожні два тижні універсальними рідкими добривами для кімнатних рослин. Якщо ви вирощуєте гранат заради його плодів, які збираєтеся вживати в їжу, то краще проводити підживлення не мінеральними добривами, які містять забагато нітратів, а органічними – гноївкою або розчином курячого посліду. Але майте на увазі: якщо гранат перегодувати азотом, він не зацвіте, а значить, не дасть і плодів.

  Пересадка граната

  Гранат у кімнатних умовах має рости в тісному горщику – що просторіша посудина, в якій він росте, то більше він утворює безплідних дзвонових квіток. Уперше гранат пересаджують через рік. Надалі пересадку здійснюють не раніше, ніж корінь граната заповнить увесь горщик. Кожна наступна посудина має бути більшою за попередню в діаметрі на 2-3 см. Коли гранатові виповниться 4 роки, його більше не пересаджують, але щороку замінюють у горщику верхній шар субстрату.

  Обрізування граната

  Формують гранат у вигляді кущика з 3-4 скелетними гілками або деревця з низьким штамбом і 4-5 скелетними гілками. Надалі на кожній скелетній гілці закладають по 4-5 гілок другого порядку, на яких згодом можна формувати гілки третього порядку. Зайві й жирові пагони вирізають, як і кореневу парость. Із віком старі гілки, які вже не будуть давати врожай, вирізують. Плодоносить гранат на пагонах поточного року.

  Шкідники і хвороби граната

  Домашній гранат, як і будь-яка кімнатна рослина, можуть вражати шкідники – борошнисті червці, павутинні кліщі, щитівки, попелиці, плодожерки і білокрилки. Хвороби домашніх гранатів – це рак кореня, фомопсис, або рак гілок, сіра гниль та плямистості листя. Попелицю (тлю) знищують дводенним настоєм 40 г тютюну в 1 л гарячої води, який після настоювання розводять водою 1:2 і додають у нього 4 г тертого господарського мила. Білокрилки, павутинні кліщі і щитівки гинуть після обробки граната настоєм часнику чи цибулі: 20 г лушпиння заливають літром води, настоюють упродовж 5 днів і проціджують. Від плодожерки можна позбутися, тільки збираючи уражені шкідником опалі плоди і знімаючи з дерева ще не впалі хворі гранатини. Для боротьби зі шкідниками можна використовувати й хімічні засоби: від борошняних червців позбуваються потрійною обробкою граната з інтервалом у 5-6 днів Конфідором, Моспіланом або Актарою, від павутинних кліщів – акарицидами Актелліком або Фітовермом. Рак коренів, як і рак гілок, проявляється розтріскуванням кори й утворенням ран із губчастими здуттями, всиханням пагонів, гілок, а в разі сильного ураження і всього дерева. При перших же ознаках захворювання необхідно вичистити рани до здорової тканини, обробити їх розчином мідного купоросу і замазати садовим варом. Якщо таких ділянок багато, спиляйте дерево на пень – можливо, таким чином ви зумієте його врятувати. Найчастіше захворювання виникає через механічне пошкодження кори і деревини граната.

  Гранат жовтіє

  Читачі часто звертаються з запитанням, чому жовтіє гранат. Якщо ви не знайшли на гранатовому дереві шкідників, зокрема павутинних кліщів, то, можливо, воно потерпає від занадто високої температури повітря. Гранат жовтіє і в разі нестачі води в ґрунті, проте пожовтіння в цьому випадку супроводжується появою на листках темних плям.

  Гранат опадає

  Якщо у граната опадає листя, то це може бути наслідком його пожовтіння, а причини у цього явища ті ж, що і у раптової жовтушності листя – павутинні кліщі або інші шкідники, хвороби, занадто висока температура повітря або недостатній полив. Починається падолист і з природної причини – адже гранат листопадне дерево, тому і в кімнатній культурі, і в природі гранати опадають у кінці вегетаційного періоду, коли готуються до зимівлі.

  Гранат сохне

  Сохне листя граната через недостатню вологість повітря або через проблеми з корінням, що виникли тому, що ви неодноразово порушували режим поливу. Понюхайте ґрунт, у якому росте гранат, і якщо він сильно пахне цвіллю, негайно пересадіть рослину в новий субстрат, оглянувши коріння і видаливши за потреби уражені гниллю ділянки. Рани на коренях обробляють товченим вугіллям.

  Кімнатний гранат – розмноження

  Як розмножують гранат

  Кімнатний гранат розмножують насіннєвим шляхом, а також вегетативним – щепленням і живцями. Ми вже писали, що вирощений із насіння гранат не завжди зберігає сортові ознаки батьківського дерева, зате на ці сіянці можна прищепити сортовий живець. Гранати, вирощені з живців і відсадків, ознаки материнської рослини зберігають повністю.

  Гранат із живців

  Для живцювання заготовляють обрізки з приростів поточного року завдовжки близько 10 см. Можна нарізати живці і з прикореневої парості. Спочатку живці поміщають на 6 годин нижнім зрізом у розчин стимулятора коренеутворення, потім промивають під проточною водою й висаджують їх у субстрат, що складається в рівних пропорціях із торфу й піску, заглиблюючи нижній зріз на 2-3 см, і накривають живці для створення парникового ефекту прозорою банею або пластиковими пляшками з відрізаним горлечком. Тримають живці на світлому підвіконні. Коли вони дадуть коріння (а статися це може через 6-10 тижнів), їх можна буде розсадити по окремих горщиках із ґрунтом для цитрусових рослин або з сумішшю піску, перегнійної, дернової і листової землі у співвідношенні 1:1:2:2. Якщо ви забезпечите гранатові з живця гарний догляд, він може зацвісти вже на другий або третій рік після посадки. Можливе також розмноження граната здеревілими живцями, але вони вкорінюються ще довше, причому багато з них гине.

  Як прищеплювати гранат

  Гранат удома можна розмножити щепленням. Для отримання сортової рослини на підщепу граната, вирощену з кісточки, прищеплюють сортовий живець. Дати необхідний для щеплення живець може тільки плодоносний гранат. Здійснюють щеплення різними способами – усе залежить від товщини підщепи і прищепного живця. Наразі розроблено понад 150 видів щеплення, і який вибрати, вам доведеться вирішувати самостійно. Найпростішими у виконанні, а тому і найпоширенішими, вважаються щеплення простим копуліруванням, копуліруванням із язичком (англійським), за кору, в розщеп, вприклад і в бічній заріз. Якщо щеплення пройшло успішно, цвітіння граната настає через 3-4 роки.

  Види і сорти граната домашнього

  Відомо тільки два види граната – гранат звичайний (Punica granatum) і гранат сокотранський (Punica protopunica), який є ендеміком єменського острова Сокотра. У сокотранського граната квітки не яскраво-червоні, а рожеві, а плоди не такі великі й солодкі, як у граната звичайного. Опис граната звичайного ви могли прочитати на початку статті. Карликовий гранат, що має гібридне походження, через свою популярність виділений в окремий вид Punica nana, адже саме його найчастіше й вирощують у кімнатній культурі, зокрема й у вигляді бонсая. Вид вирізняється невисоким зростом – не більше 1 м – і раннім плодоношенням. Зацвітають рослини вже на 3-4 місяць, а дворічні дерева формують близько десятка дрібних плодів до 5 см у діаметрі. Ідеальною рослиною для вирощування в кімнатних умовах робить гранат nana його стійкість до сухого повітря. Цей вид, на відміну від сортів граната звичайного, майже не скидає листя на зиму.

  • Узбекистан – у кімнатних умовах цей сорт граната виростає до 2 м. Плоди у нього кулясті, яскраво-червоного кольору, вагою до 120 г, шкірка тонка, кисло-солодкі зерна винного бордового кольору;
  • Бейбі – рослина заввишки лише до півметра з одиночними або зібраними в пучки по 5-7 штук квітками і жовто-коричневими з червоним рум’янцем плодами діаметром 5-7 см, дозрівають до середини зими. Рослини цього сорту вимагають штучного запилення;
  • Карфаген – гранат, квітучий із травня по серпень червоними квітками до 4 см у діаметрі і соковитими, смачними, злегка кислуватими плодами;
  • Шах-нар – сорт азербайджанської селекції з округлими або грушоподібними червоними плодами в шкірці середньої товщини і з невеликими зернами приємного кисло-солодкого смаку;
  • Рубін – дерева цього сорту ростуть у висоту до 70 см. Відрізняються вони від рослин інших сортів більш яскравими квітками рубінового відтінку. Плоди при гарному догляді досягають у масі 100 г і 6-8 см у діаметрі.

  У садовій культурі також поширені сорти Кзил-анар, Вандерфул, Ульфі, Лод-Жуар, Ак-Дона, Гюлейша червона й рожева, Пурпуровий, Славутський та інші. Якщо ви хочете мати гранат удома, можете виростити будь-який, навіть сильнорослий сорт граната звичайного – в домашніх умовах він усе одно навряд чи виросте понад 2 м.

  Властивості граната – шкода і користь

  Корисні властивості граната

  Гранат – один із найкорисніших фруктів. Його плоди містять вітаміни P, C, B12, B6, клітковину, натрій, йод, фосфор, залізо, калій, марганець, кальцій і магній. У соку граната містяться цукри – фруктоза та глюкоза, яблучна, винна, лимонна, щавлева, бурштинова, борна й інші органічні кислоти, сірчанокислі й хлористі солі, фітонциди, танін, дубильні й азотисті речовини.

  Наявність у плодах усіх цих необхідних для людського організму речовин і зумовлює корисні властивості граната. Він втамовує спрагу, покращує кровотворення, сприяючи виробленню гемоглобіну й утворенню еритроцитів у крові, зміцнює стінки судин, нервову систему й імунітет. Настій із плодів і квіток граната є одним із найдавніших кровоспинних засобів. Літнім людям гранат рекомендують для відновлення сил після хірургічних операцій.

  Гранат багатий на вітамін K, необхідний для обміну речовин у сполучних тканинах і кістках, і зокрема для засвоєння кальцію. Гранат уповільнює розвиток остеоартрозу, знімаючи запалення й припухлості хрящових тканин.

  Гранатовий сік, що сприяє, крім іншого, нормалізації кров’яного тиску, показаний як кровотворний засіб при хворобах серця, органів кровообігу, нирок, легень і печінки, а естрогени, що містяться в гранаті, полегшують симптоми клімаксу і допомагають боротися з депресією.

  Гранат – найнеобхідніший продукт для вегетаріанців, оскільки до складу його соку входить 15 амінокислот, майже половина з яких міститься переважно в м’ясних продуктах. Таким чином, той, хто свідомо відмовився від тваринної їжі, вживаючи гранат, може не відчути нестачі білків тваринного походження. Сік граната має сечогінний і жовчогінний ефект, а також знеболюючу та протизапальну дію.

  Користь граната також у тому, що він є прекрасним засобом від цинги, сечокислого діатезу, атеросклерозу, головних болів і шлунково-кишкових розладів. Людям, які перенесли опромінення, живуть у зоні підвищеної радіації й працюють із радіоактивними ізотопами, наполегливо рекомендують вживати гранатовий сік. Показаний він також при анемії, гіпертонії, малярії, бронхіальній астмі й діабеті.

  Шкірка граната, що містить алкалоїди, має сильну протиглистову дію. Відвар із неї застосовують також при запаленні печінки і нирок, суглобів і очей. Допомагає він і як засіб для полоскання запаленого горла, і при розладах кишківника. А злегка підсмажений з оливковою олією або вершковим маслом порошок зі шкірки граната використовується в ролі маски для жирної шкіри обличчя, а також для лікування опіків, тріщин і саден.

  Кісточки граната – ефективний засіб для підвищення перистальтики кишечника і джерело найціннішої гранатової олії, яка за рахунок високого вмісту жиророзчинних вітамінів E і F сприяє швидкому загоєнню ран, регенерації клітин епідермісу, омолоджує й захищає організм людини від раку. А екстракт граната відновлює шкіру після занадто тривалого перебування на сонці.

  Білі плівки, що розділяють камери з насінням усередині плода граната, висушують і додають у чай, оскільки вони мають властивість врівноважувати стан нервової системи, знімати збудження, відчуття тривоги й позбавляти від безсоння.

  У традиційній медицині з плодів, квіток, шкірки, кори й кісточок граната роблять відвари та настоянки для лікування недокрів’я, стоматиту, діареї, опіків, кон’юнктивіту та інших хвороб.

  Гранат – протипокази

  Насичений кислотами сік граната протипоказаний при гастриті з підвищеною кислотністю, виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки. За потреби його сильно розбавляють водою. З тієї ж причини шкода граната може проявитися роз’їданням зубної емалі, тому після вживання граната або соку з нього необхідно почистити зуби й ретельно прополоскати рот водою. Закріплююча властивість граната може викликати закрепи у людей із проблемами травлення, а токсичні речовини, що містяться в шкірці, у разі передозування відваром можуть викликати сильне підвищення артеріального тиску, слабкість, запаморочення, судоми, різке погіршення зору і подразнення слизової оболонки, тому перш ніж застосовувати відвари, обов’язково порадьтеся з лікарем.

  Кімнатний гранат

  Дерево гранат (Punica), або як його ще називають гранатник, представлено не дуже великими чагарниками і деревами, а відноситься даний рід до сімейства Дербенниковые, хоча зовсім недавно його називали родина Гранатові. Латинська назва роду походить від слова пунічний, або карфагенський, так як ця рослина є широко поширеним на території сучасного Тунісу (дуже давно його іменували Карфагеном). Походження російської назви такого рослини пов’язане з латинським словом «granatus», що переводяться як «зернистий». Гранат в Стародавньому світі іменували «зернистим яблуком», при цьому в Середні століття його почали називати «насіннєвим яблуком». Цікаво, що і сьогодні в Італії вірять, що саме гранатом була досвідчена Єва в раю. На сьогоднішній день в природі таке рослину можна зустріти на території Західної Азії і Південної Європи. Садівниками і квітникарями культивується лише 1 вид цього роду, а саме, гранат звичайний. Плоди такого рослини дуже корисні і відрізняються прекрасним смаком, саме тому гранат широко поширений в культурі, а вирощують як у відкритому грунті, так і в кімнатних умовах. При цьому його можна виростити, використовуючи кісточку плоду, який вчені називають гранатиной.

  • 1 Короткий опис вирощування
  • 2 Особливості граната
  • 3 Вирощування граната з кісточки
    • 3.1 Вибір насіння
    • 3.2 Правила посіву
    • 3.3 Догляд за саджанцем граната
    • 4.1 Як поливати
    • 4.2 Підживлення
    • 4.3 Пересадка граната
    • 4.4 Обрізка
    • 5.1 Шкідники
    • 5.2 Захворювання
    • 7.1 Гранат з живців
    • 7.2 Розмноження щепленням
    • 9.1 Корисні властивості граната
    • 9.2 Протипоказання

    Короткий опис вирощування

    1. Цвітіння. Після посадки рослина зацвітає лише через 3 роки.
    2. Освітлення. Світло має бути яскравим, але обов’язково розсіяним.
    3. Температурний режим. Під час інтенсивного росту дерева ― від 18 до 25 градусів, а у період спокою ― від 12 до 15 градусів.
    4. Полив. У період активного росту полив повинен бути частим і рясним, проте в період цвітіння полив необхідно скоротити. У зимовий час поливати кущ треба бідно.
    5. Вологість повітря. Фахівці радять у жаркі дні ввечері зволожувати листя теплою водою з обприскувача.
    6. Добриво. У весняно-літній період підживлення проводять 1 раз в 2 тижні і використовують для цього комплексне мінеральне добриво для кімнатних рослин з невеликим вмістом азоту. У зимовий час всі підживлення зупиняють.
    7. Період спокою. Починається глибокої осені, а закінчується в лютому. Коли кущу необхідний відпочинок, у нього починає облітати листя.
    8. Пересадка. Молоденькі деревця потребують регулярної пересадки, яка проводиться 1 раз в рік. Кущі старше трьох років треба пересаджувати лише при необхідності, після того як корінці перестануть поміщатися в ємність.
    9. Обрізка. Кущ обрізають в лютому для формування крони і для стимуляції розгалуження.
    10. Розмноження. Насіннєвим способом, живцюванням і щепленням.
    11. Шкідливі комахи. На кущі можуть оселитися борошнисті червці, павутинні кліщі, щитівки, попелиці, плодожерки та білокрилки.
    12. Захворювання. Рак гілок, коренева гниль.

    Особливості граната

    Гранат є листопадним деревом-довгожителем. У природі воно росте у субтропіках і має висоту близько 5-6 метрів. Проте в домашніх умовах таке деревце не буває вище 200 див. тоненькі Гілки і колючі. Зеленуваті блискучі листові пластини мають овальну форму, при цьому їх довжина близько 30 мм. Зацвітає гранат в останні весняні тижні, при цьому цвітіння триває весь літній період. Квітки мають оранжево-червоним забарвленням, і вони бувають 2 типів: є велика кількість безплідних квіток дзвоникоподібної форми, а ще є двостатеві кувшинообразные квітки, які зав’язують плоди. У граната формується плід кулястої форми, який по суті є великою ягодою з шкірястим околоплодником, в поперечнику він досягає близько 18 сантиметрів. Забарвлення шкірки буває буро-червоним, оранжево-жовтим або якого-небудь іншого проміжного відтінку. Плід ділиться на 6-12 гнізд або камер, які розміщуються в 2 яруси, в них знаходиться до 1200 насіння іноді більше. Все насіння оточені соковитим покривом. Перше плодоношення спостерігається в трирічному віці. Плодоносить деревце 7-40 років. На сьогоднішній день Домашній гранат користується дуже високою популярністю у квітникарів, наприклад, як: кавове дерево, манго, кімнатний лимон, апельсин, фінікова пальма та інші екзотичні рослини, які можна вирощувати у відкритому грунті в середніх широтах. Однак перш ніж посадити гранат, слід врахувати, що всі зусилля і роки очікування можуть стати марними.

    Таке деревце цілком можна виростити в кімнатних умовах з кісточки, проте зробити це можна тільки в тому випадку, якщо створити для неї оптимальні умови, а також якщо за ним правильно доглядати.

    Вирощування граната з кісточки

    Вибір насіння

    У якості насіння цілком підійдуть свіжі кісточки граната, які треба взяти з стиглого, красивого і повністю здорового плоду. Пам’ятайте, що гранати, куплені на ринку або в магазині ― це гібриди, у зв’язку з цим деревце, вирощене з такого насіння, не здатне зберегти смакові якості материнської рослини, зате воно може мати дуже високою декоративністю. Кращим варіантом буде відшукати смачний і повністю выспевший гранат, отриманий від кімнатного рослини. З кісточок, витягнутих з плоду, треба видалити всі залишки м’якоті. Підходять для посіву насіння повинні мати кремовий окрас, при цьому на дотик вони повинні бути дуже твердими. Блідо-зелені, а також м’які кісточки висівати не можна. Насіння треба половину доби витримати у воді, змішаної з 2-3 крапельками Епіне або Циркону, це необхідно для стимуляції проростання. Простежте за тим, щоб кісточки не були занурені в розчин повністю, так як вони потребують і у волозі, і в кисні.

    Правила посіву

    Для вирощування такого деревця вам знадобиться пухкий ґрунт, до складу якої входить торф, живильний грунт і пісок. Для цього в спеціалізованому магазині можна придбати універсальний субстрат для квітучих рослин справа в тому, що таке рослина невимоглива до складу ґрунтосуміші. Коли кісточки будуть підготовлені, їх треба просушити, після чого їх висаджують в субстрат на глибину від 10 до 15 мм. Посіви треба полити невеликою кількістю води, потім ємність зверху накривають склом або плівкою і прибирають на сонячне місце.

    Щоб сіянці здалися всього через півмісяця, висів слід провести в останні зимові або перші весняні тижні. Якщо ж висів провести в інший час, то сходи можуть з’явитися лише через кілька місяців.

    Догляд за саджанцем граната

    Щоб вирощування такого деревця в кімнатних умовах було успішним, для нього слід створити оптимальні умови. Воно відчуває себе комфортно при температурі повітря в приміщенні близько 25 градусів, кімнату треба систематично провітрювати, а також потрібно своєчасно зволожувати ґрунт теплою водою з обприскувача. Після того як у сіянців зростуть перші справжні листові пластини, їх треба розсадити, при цьому корінець необхідно вкоротити на 1/3. Висаджують їх у маленькі індивідуальні горщики, які заповнюють родючим субстратом, при цьому не забудьте на дні зробити хороший дренажний шар. Кущик слід поставити на добре освітлений підвіконня, справа в тому, що на нього повинні потрапляти прямі промені сонця не менше, ніж 2 год на добу. Якщо сіянці з’явилися в зимовий час, то їм знадобиться додаткове освітлення. Коли у рослинок з’явиться 2 пари справжніх листових пластин, їм потрібно прищіпка, яка потрібна для стимуляції росту куща двома верхівками. Після того, як на всіх стеблах виросте так само по 3 пари листових пластин, їм теж потрібно прищіпка. Завдяки цьому кущик буде густим і ефектним. Температура в кімнаті, де росте молоде деревце, повинна бути близько 20 градусів, при цьому її слід систематично провітрювати. У теплу пору року така рослина рекомендується перенести на вулицю (на терасу або балкон), там воно буде себе почувати комфортно, так як йому необхідно велика кількість сонячного світла і свіжого повітря.

    Через 10 місяців після того, як здасться сіянець, може початися перше цвітіння. В осінній час з граната облетить вся листя, і у нього почнеться період спокою. Звичайно, можна зробити так, щоб він активно зростав і в зимовий час, проте це призведе до швидкого виснаження рослини. У зв’язку з цим йому треба обов’язково дати відпочити. Кущ треба переставити в прохолодне місце (від 10 до 12 градусів), полив потрібно скоротити, а також його припиняють підгодовувати. Деревце буде відпочивати 1-2 місяці. Коли кущик відпочине, на ньому виросте свіжа листя, і він буде ще гарніше, ніж раніше.

    Догляд за гранатом в домашніх умовах

    Як поливати

    Полив молодого граната треба проводити під корінь, при цьому намагайтеся, щоб краплі рідини не потрапляли на поверхню листових пластин. Найзручніше поливати кущик лійкою з вузеньких носиком. Слідкуйте за тим, щоб ґрунт у ємності завжди була трохи вологим. В період цвітіння полив потрібно скоротити, проте земляний ком ні в якому разі не повинен пересихати. Воду слід використовувати добре відстояну (не менше 24 год), а також вона повинна бути теплою (на 1-2 градуси вище кімнатної температури). Досвідчені квітникарі радять, для компенсації скорочення поливу зволожувати листя куща з пульверизатора перевареною теплою водою. У період спокою полив повинен бути бідним.

    Підгодівля

    Щоб стимулювати зростання рослинок в розсадний період, їх необхідно підживити розчином деревної золи (на 1 л води 1 ч. л. золи), його використовують для поливу кущиків. Підживлення деревця проводять у весняно-літній період 1 раз на півмісяця і для цього використовують універсальне рідке добриво для кімнатних рослин. У тому випадку, якщо деревце культивується заради отримання плодів, тоді підгодовувати його рекомендується не мінеральними добривами, що містять велику кількість нітратів, а органікою (розчином курячого посліду або гнойової рідиною). При підгодівлі треба бути вкрай обережним, так як якщо кущик буде отримувати дуже багато азоту, то у нього не сформується квіток, а значить і плодів.

    Пересадка граната

    При вирощуванні в домашніх умовах для гранатового дерева треба вибирати досить тісний ємність. Чим тіснішою буде горщик, тим менше у куща буде формуватися дзвоникоподібних безплідних квіток. Першу пересадку куща проводять через 1 рік. Дорослі кущики пересаджують тільки при необхідності, роблять це тоді, коли кореневій системі стає надмірно тісно в горщику. Під час пересадки новий горщик повинен бути більшого старого в діаметрі всього на 20-30 мм. Після того як рослинки виповниться чотири роки, пересадки потрібно припинити, однак при цьому 1 раз в рік у нього слід замінювати верхній шар грунтосуміші.

    Обрізка

    Гранат можна сформувати у вигляді компактного дерева з низьким штамбом і 4 або 5 скелетними гілками, а також у вигляді куща з 3 або 4 скелетними гілками. По мірі росту куща на сформованих скелетних гілках потрібно закласти по 4 або 5 гілок другого порядку, а потім на них при бажанні можна сформувати гілочки третього порядку. Кореневу поросль, а також жирові і зайві стебла і гілки треба видаляти. З часом старі гілки вирізують, тому що вони не зможуть дати врожаю. Плодоношення дерева спостерігається на пагонах поточного року.

    Шкідники і хвороби граната

    На кімнатному гранаті можуть оселитися такі шкідливі комахи, як: борошнисті червці, павутинні кліщі, щитівки, попелиці, плодожерки та білокрилки. Також деревце може бути уражена раком гілок (фомопсисом), рак кореня, плямистістю листя та сірою гниллю.

    Шкідники

    Якщо на кущі оселилася попелиця те, щоб від неї позбутися використовують дводенний настій тютюну (на 1 літр гарячої води 40 грам). Перед обприскування готовий настій потрібно змішати з водою в пропорції 1:2, а ще з 4 грамами господарського мила, яке попередньо подрібнюють на тертці. Для знищення павутинних кліщів, білокрилок і щитівок використовують цибульний або часниковий настій. Для його приготування необхідно з’єднати 1 л води і 20 грам лушпиння, через 5 діб настій буде готовий, його залишиться лише процідити. Якщо на кущі оселилася плодожерка те, щоб від неї позбутися, необхідно видалити всі уражені плоди як ті, що впали, так і ті, що висять на гілках.

    Щоб захистити дерево від шкідливих комах, можна використовувати і хімічні препарати. Щоб винищити борошнистих червців кущик обприскують тричі Моспиланом, Конфидором або Актара, при цьому процедури проводять з перервою в 5-6 днів. А впоратися з павутинними кліщами можна акарицидными препаратами, наприклад, Фитовермом або Актеліком.

    Захворювання

    Якщо кущ уражений раком гілок або коренів, то у нього спостерігається розтріскування кори і формування ранок з губчастим здуттям, при цьому гілки і стебла починають сохнути. Якщо деревце уражено дуже сильно, то воно повністю засихає. Як тільки будуть помічені перші симптоми хвороби, всі ранки треба вичистити до здорової тканини, після чого їх обприскують розчином мідного купоросу і обробляють садовим варом. У тому разі, коли практично вся поверхня дерева покрита такими ділянками, його рекомендується спиляти на пень, можливо це допоможе врятувати його. Найбільш частими причинами поразки граната такими хворобами є механічні пошкодження деревини або кори.

    Можливі проблеми

    Якщо за кущем неправильно доглядати або не забезпечити йому відповідні умови зростання, то з ним можуть виникнути проблеми:

    1. Пожовтіння деревця. Така проблема є дуже поширеною. Для початку кущ необхідно ретельно оглянути на предмет присутності шкідливих комах, зокрема павутинних кліщів. Якщо немає шкідників, тоді кущ, швидше за все, жовтіє через надмірно високу температуру повітря в кімнаті. Також пожовтіння може бути пов’язано з недостатньою кількістю вологи у грунтосумішей, але в цьому випадку на листових пластинках утворюються темні плями.
    2. Облетание листя. Облетание листових пластин може бути наслідком їх пожовтіння, а пов’язано це може бути з тим, що на кущі влаштувалися шкідники, наприклад, павутинні кліщі, або рослина уражена яким-небудь захворюванням, а також з надмірно мізерним поливом або з тим, що в кімнаті дуже жарко. Облетание листя також може бути пов’язано з тим, що рослина готується до періоду спокою, адже воно є листопадним. В цьому випадку процес цілком природний і лякатися не варто.
    3. Засихання деревця. Засихання листя може бути пов’язано з тим, що вологість повітря в кімнаті надмірно низька або з проблемами з кореневою системою, які виникають тоді, коли деревце поливають неправильно. У цьому випадку субстрат в горщику треба понюхати, якщо у нього є різкий запах цвілі, тоді кущ треба буде пересадити в свіжу грунтосуміш. Під час пересадки ретельно огляньте систему коренів куща і виріжте всі загнили ділянки. Ранки на поверхні кореневої системи необхідно присипати вугільним порошком.

    Способи розмноження

    Домашнє гранатове дерево розмножують насінням, а ще живцюванням і щепленням. Вище вже говорилося про те, що рослинки, вирощені з насіння, не можуть зберегти сортові ознаки материнської рослини, проте отримані таким способом деревця підходять для щеплення сортового черешка. Рослини, отримані шляхом живцювання або вирощені з відводків, повністю зберігають сортові ознаки батьківського куща.

    Гранат з живців

    При заготівлі живців відрізають прирости нинішнього року, при цьому їх довжина повинна бути приблизно 10 сантиметрів. Для нарізки живців також можна використовувати кореневу поросль. Спочатку нижній зріз живців занурюють у розчин засобу, який стимулює утворення коренів, там вони повинні пробути 6 ч. Потім живці промивають під проточною водою, і садять їх в ґрунт, до складу якої входить пісок і торф (1:1). Нижній зріз живців потрібно заглибити в субстрат на 20-30 мм, після чого держак зверху потрібно накрити обрізаної пластикової пляшкою або прозорим куполом для створення всередині парникового ефекту, який необхідний для успішного вкорінення. Потім ємності з живцями переставляють в добре освітлене місце. Повністю вкоренитися вони повинні через 1,5–2,5 місяці, після чого їх пересаджують в індивідуальні горщики, які заповнюють почвосмесью для цитрусових рослин або субстратом, що складається з дернової, перегнійної і листової землі, а ще піску (2:1:2:1). Якщо за кущиком, вирощеним з черешка, добре і правильно доглядати, то його перше цвітіння може наступити вже через 2 або 3 роки після посадки. Розмножити гранатове дерево можна і здеревілими живцями, однак коріння у них утворюються дуже довго, при цьому більшість живців гине.

    Розмноження щепленням

    Кімнатний гранат розмножують ще і щепленням. Якщо на підщепу граната, який був вирощений з насіння, прищепити сортовий держак, то у вас вийде сортове рослинка. Сортові живці, які підійдуть для щеплення, можна взяти тільки з плодоносного куща. Для щеплення гранат підійдуть різні способи, все залежить від того, яка товщина прищеплюваного черешка і підщепи. На сьогоднішній день є більше 150 способів щеплення, при цьому тільки вам вирішувати, який з них підійде в конкретному випадку. Найбільш популярними у квіткарів, а також найбільш простими є щеплення простий копуліруванням, копуліруванням з язичком (англійської), за кору, у розщіп, в зад і в боковий заріз. Успішно щеплена рослина в перший раз має зацвісти через 3 або 4 роки.

    Види і сорти домашнього граната

    В природі існує всього 2 види граната, а саме: гранат звичайний (Punica granatum) а також гранат сокотранский (Punica protopunica), який є ендеміком єменського острова Сокотра. Сокотранский гранат відрізняється від звичайного рожевим забарвленням квіток, а також більш дрібними і менш солодкими плодами. Гранат звичайний докладно описаний на початку цієї статті.

    Карликовий гранат є гібридом, але так як він дуже популярний у квіткарів, то його виділили в окремий вид, іменований Punica nana. Цей вид найбільш часто культивують в домашніх умовах, в тому числі і в якості бонсая. Висота такого деревця не перевищує 100 сантиметрів. Даний вид відрізняється від інших тим, що починає плодоносити дуже рано. Перше цвітіння спостерігається вже на 3-4 місяць. А у дворічних гранатів спостерігається формування близько 10 маленьких гранатин, в діаметрі досягають до 50 мм. Такий вид прекрасно росте в домашніх умовах завдяки тому, що він є стійким до низької вологості повітря. Від звичайного граната даний вид відрізняється тим, що на зимівлю практично не скидає листові пластини. Завдяки селекціонерам на світ з’явилося більше 500 сортів цього виду, велика частина з яких культивується в домашніх умовах. Наприклад:

    1. Узбекистан. В домашніх умовах висота такого деревця може досягати близько 200 див. Насичено-червоні плоди кулястої форми мають масу близько 120 грам. Шкірка у них тоненька, а зерна винно-бордового забарвлення мають солодко-кислим смаком.
    2. Бейбі. Висота кущика, як правило, не перевищує 50 сантиметрів. Квітки зібрані в пучки по 5-7 штук або бувають поодинокими. Забарвлення плодів коричнево-жовтий з червоним рум’янцем, в діаметрі вони досягають 50-70 мм, при цьому дозрівають гранатины в кінці першої половини зимового періоду. Такі кущики треба запилювати штучно.
    3. Карфаген. Цвітіння спостерігається в травні–серпні. Червоні квітки в діаметрі досягають 40 мм. Трохи кислі соковиті гранатины дуже смачні.
    4. Шах-нар. Сорт з’явився на світ завдяки азербайджанським селекціонерам. Червоні плоди мають грушовидну або округлу форму, вони покриті шкіркою, володіє середньою товщиною. Смак маленьких зерен приємний солодко-кислий.
    5. Рубін. Висота такого деревця близько 0,7 метрів. На відміну від інших сортів, даний володіє квітками більш насиченого рубінового кольору. Якщо добре доглядати за рослиною ,то його гранатины будуть важити близько 100 грам, а в поперечнику будуть досягати 60-80 мм.

    У садівників популярністю користуються такі сорти, як: Кзил-анар, Вандерфул, Ульфи, Лод-Жуар, Ак-Дону, Гюлейша червона і рожева, Пурпуровий, Славутський та ін.

    Якщо у вас є бажання вирощувати гранат в домашніх умовах, то ви для цього можете вибрати не тільки компактні, але і сильнорослі сорти. Справа в тому, що в кімнатних умовах вони дуже рідко виростають більше 200 див.

    Властивості граната: шкода і користь

    Корисні властивості граната

    Гранат входить в число найбільш корисних фруктів. До складу плодів входять вітаміни P, C, B12, B6, клітковина, натрій, йод, фосфор, залізо, калій, марганець, кальцій і магній. До складу гранатового соку входять цукру – фруктоза і глюкоза, яблучна, винна, лимонна, щавлева, янтарна, борна і інші органічні кислоти, сірчанокислі і хлористі солі, фітонциди, танін, дубильні і азотисті речовини.

    Завдяки тому, що в гранатах містяться всі ці речовини, які дуже корисні і потрібні людському організму, вони і володіють лікувальними властивостями. Такі плоди сприяють вгамування спраги, зміцненню нервової системи, судинних стінок та імунітету, а також утворення еритроцитів в крові і вироблення гемоглобіну. З давніх часом як кровоспинний засіб використовували настій квіток і плодів цієї рослини. Людям у віці, що перенесли хірургічне втручання, рекомендовано їсти гранат для швидкого відновлення сил. У ньому міститься багато вітаміну К, який потрібен для нормального обміну речовин в сполучних тканинах і кістках, а зокрема для засвоєння кальцію.

    Така рослина сприяє уповільненню розвитку остеоартрозу, при цьому воно усуває набряки і запалення хрящових тканин. Сік граната крім іншого нормалізує кров’яний тиск, і його рекомендовано пити як кровотворного засоби при захворюваннях серця, нирок, печінки, органів кровообігу або легенів. Ще до складу такого соку входять естрогени, які допомагають полегшити стан при клімаксі, а також боротися з безсонням. Дуже важливо включати гранат в свій раціон вегетаріанців, так як в його соку міститься 15 амінокислот, при цьому практично половину з них можна зустріти переважно в м’ясі. Завдяки тому, що вегетаріанець буде регулярно їсти гранат, він не буде відчувати нестачу в білках тваринного походження. Ще сік відрізняється жовчогінну, протизапальну, знеболюючу і сечогінною дією на організм. Ще таке рослина по праву вважається чудовим засобом від цинги, сечокислого діатезу, атеросклерозу, головних болів і шлунково-кишкових розладів. Сік такої рослини фахівці рекомендують обов’язково регулярно пити людям, які проживають у зоні підвищеної радіації, що перенесли опромінення або працюють з радіоактивними ізотопами. Ще його рекомендується пити при анемії, гіпертонії, малярії, бронхіальній астмі та цукровому діабеті. До складу шкірки плодів входять алкалоїди, тому її використовують в якості потужного протиглистовою кошти. Відвар шкірки використовують при запаленні нирок, очей, печінки і суглобів. А ще його застосовують при розладах кишечника і для полоскання запаленого горла. Виготовлений із шкірки порошок трохи підсмажують на коров’ячому або оливковій олії, отриману суміш застосовують при опіках, саднах і тріщинах, а також в якості маски для жирної шкіри.

    Кісточки плодів граната є потужним засобом, що підвищує перистальтику кишечника. А ще в них міститься дуже цінне масло, в склад якого входять жиророзчинні вітаміни E і F, сприяють швидкому загоєнню ран, омолодженню, захисту людського організму від раку і регенерації клітин шкіри. Витяжка граната сприяє швидкому відновленню епідермісу, що піддалася тривалому впливу сонячних променів. Знаходяться всередині гранатин білі плівки в сушеному вигляді додають в чай, так як вони сприяють нормалізації нервової системи, усувають тривожність та порушення, борються з безсонням.

    В офіційній медицині застосовуються відвари і настоянки, приготовані з квіток, кори, плодів шкірки і кісточок такої рослини, які допомагають при стоматиті, опіках, недокрів’ї, проносі, кон’юнктивіті і інших захворюваннях.

    Протипоказання

    Гранатовий сік можна пити при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, а ще при гастриті з підвищеною кислотністю. Якщо це потрібно, то сік можна сильно розбавити водою. Так як в гранаті міститься дуже багато кислот, то він може стати причиною руйнування зубної емалі. У зв’язку з цим, коли буде з’їдений гранат або випити сік, зуби слід ретельно почистити і прополоскати. Так як даний плід відрізняється закріплюючим ефектом, то він може стати причиною розвитку запорів у людей з проблемами травлення. Пам’ятайте, що в шкірці містяться отруйні речовини, тому відвар з неї можна приймати тільки після консультації з лікарем. При передозуванні відваром спостерігається значне підвищення артеріального тиску, вертиго, різке погіршення зору, слабкість, судоми і роздратування слизової оболонки.