Сарна європейська чи козуля: фото, опис, цікаві факти

Сарна європейська чи козуля – одна з найпопулярніших мисливських тварин Європи. Дика коза – ще одна відома назва цих парнокопитних. Проте насправді сарна – це маленький олень витонченої статури, що є найменшим та найпоширенішим представником родини Оленеві на теренах Європи.

Сарна європейська чи козуля – класифікація та наукова назва

Сарна європейська чи козуля – ссавець ряду Парнокопитні. Вона належить до родини Оленеві (Cervidae), підродини Сарнові (Capreolinae) та є найменшим оленем в Європі.

Сарна європейська є представницею роду Сарна (Capreolus). Окрім неї, до нього належить ще один вид – сарна азійська (Capreolus pygargus). Загалом ці маленькі олені відомі у народі як «козулі» чи «дикі кози».

Остання назва надана сарні через схожість на звичайних свійських чи диких кіз. Проте вона є доволі умовною, адже це різні тварини, що схожі лише за розміром та деякими рисами поведінки.

Цікавий факт! Сарна насправді більш споріднена з оленями Нового Світу, ніж з оленями Старого Світу (ланями, лосями).

Наукова назва сарни європейської – Capreolus capreolus. Через неї тривалий час цю тварину йменували як «сарна звичайна». Проте після розподілу представників роду на два різні за ареалом існування види (в Європі та Азії), за нею закріпився видовий додаток «європейська».

Сама назва «сарна» походить від праслов’янського «срна», яке споріднена з латинським «cervus», та своєю чергою є посиланням до ще давніших слів, які означають «ріг» та «корова». Народне найменування «козуля» також має схоже значення, адже пояснюється як «маленька корова з кривими ріжками».

До уваги! Назва «козиця» чи «сарна гірська» стосується іншої тварини ряду Парнокопитні, яка трохи схожа на сарну європейську, але насправді належить до родини – Бикові та підродини Козлові, тобто є справжньою дикою козою.

Як виглядає сарна європейська чи козуля? Опис тварини

Сарна європейська – відносно невеликий олень з легким та струнким тілом. Завдовжки вона сягає 90-130 см, а заввишки – 75-90 см, тоді як вага становить 20-37 кг.

Слід зазначити, що у порівнянні з благородним оленем сарна має значно менший розмір. За цією з ознакою ця тварина відрізняється й від лані, яка до того ж має білі плями та великі роги, за якими більш схожа на лося.

Сарна чи козуля має тонкі ноги з роздвоєними копитами та короткий, майже непомітний хвіст (лише 2-3 см). Вушка у неї загострені, довгі, 12-14 см завдовжки.

Самці сарни європейської зазвичай більші за самиць. У них щороку виростають нові, майже прямі ріжки, які складаються з твердої кістки та мають 2-3 точки (в азійських сарн – до 5) розгалуження, що дозволяє зчепитися у бою. Самиці козулі менші за самців та не мають ріжок.

Забарвлення шерсті у сарни європейської одноколірне. Проте воно змінюється від червоно-коричневого або майже рудого влітку до сіро-коричневого чи сірого взимку. Сідниці у козулі білі, а навколо носа помітно біло-чорне хутро. Малюки та молоді сарни європейські відрізняються плямистим забарвленням.

До уваги! Азійська сарна більша та важча за європейську. Довжина тіла у неї становить до 1,5 м, а вага – 60 кг. Найбільшим та найважчим є сибірський підвид азійської сарни.

Де живе сарна чи козуля?

Сарна європейська населяє переважно терени Європи, тоді як азійська – Західної Азії. Європейські козулі населяють європейські терени до півночі Скандинавії. Проте їхній ареал розповсюдження також охоплює й Малу Азію, північ Ірану та південь Іраку, Крим та Кавказ.

Азійські сарни населяють Далекий Схід та Сибір. Загалом їхній ареал поширення сягає до півночі Казахстану та Монголії, Північно-Східного Китаю та Кореї.

У дикій природі України сарна – доволі рідкісна тварина. Іноді вона зустрічається у Сарненському районі на Рівенщині та на теренах національного парку «Кременецькі гори» на Тернопільщині.

Сарна чи козуля живе переважно у змішаних районах поблизу узлісся, високотрав’яних луків та сільськогосподарських угідь у межах свого ареалу розповсюдження. Ці парнокопитні дуже адаптивні, тому їх можна зустріти у різних кліматичних умовах та середовищах існування – від Середземномор’я до Каспійського моря та країн Скандинавії.

Сарни легко адаптуються до територій, нещодавно змінених лісовими пожежами, повенями та діями людей. Достатня кількість рослинності, щоб харчуватися та уникати хижаків – головна умова для середовища існування козулі. У горах, на альпійських луках ці тварини можуть зустрічатися на висоті до 3500 м.

Поведінка та спосіб життя сарни чи козулі

Ці парнокопитні тварини формують стада від 10 до 90 особин взимку, коли їжі відносно мало. Навесні та влітку ці групи зазвичай розпадаються.

Самці сарни/козулі формують власні території, а потім стикаються один з одним за доступ до самиць. Території останніх можуть збігатися з територіями самця. Молоді самиці можуть встановлювати свої території поблизу материнських. Молоді самці зазвичай мігрують далі у пошуках нової території.

Роги самців козулі – головна відзнака їхньої сили та здоров’я. Щорічно відбувається процес їх росту та линяння. Свого максимального розміру ріжки у самців козулі досягають саме у період розмноження.

Ближче до кінця року на голові у самця сарни починають рости нові роги. Вони вкриті м’яким оксамитовим матеріалом, повним кровоносних судин, що допомагає прискорити ріст.

Приблизно влітку козулі зішкрібають м’який оксамит, залишаючи після нього тверді, повністю вирослі роги. Після завершення спарювання самці згодом втрачають їх та відрощують знову. Оскільки ріжки у козулі є лише у самців, які скидають їх щороку, то це свідчить, що призначені вони саме для розмноження, а не для загального захисту від хижаків.

Сарни мають декілька різних засобів спілкування. У разі тривоги вони видають гучний гавкіт та блимають своїми білими сідницями та хвостом. Самці козулі також гарчать або хрюкають у сезон розмноження, а самиці видають високий скиглявий звук, щоб залучити партнера.

Однак найважливішим засобом спілкування сарни є запах. Різноманітні залози, розташовані навколо тіла, включаючи роги, обличчя та копита, допомагають козулям позначати свою територію та ідентифікувати одна одну.

Цікавий факт! Сарна/козуля має неймовірно тонкий слух та дуже розвинений нюх, що дозволяє їй відчути хижака на значній відстані.

Що їсть сарна чи козуля?

Сарна – тварина, яка харчується рослинною їжею. Подібно до багатьох парнокопитних, вона має спеціалізований шлунок для перетравлення та отримання поживних речовин із твердого рослинного матеріалу.

Сарна має дуже різноманітний раціон, що складається з листя, трави, ягід, бруньок та іноді навіть кори. Вона віддає перевагу високоенергетичній їжі з м’якою текстурою та високим вмістом води, але не є дуже вибагливою.

Більшу частину дня ці тварини переглядають рослинність, блукаючи між деревами та трав’янистими рослинами. Зазвичай сарна може харчуватися до 10 разів на день.

Цікавий факт! До раціону козулі може належати до тисячі різних видів рослин, залежно від її середовища існування.

Розмноження та життєвий цикл сарни чи козулі

Гон у сарни зазвичай починається влітку. За допомогою своїх рогів самці намагаються монополізувати доступ до самиць. У бійках вони намагаються відштовхнути суперника вбік, зчепившись з ним своїми рогами. Слабші самці, які зазвичай й молодші, часто поступаються у змаганні, перш ніж отримають серйозну травму.

Сарна значно відрізняється за сезоном розмноження серед більшості оленів. Останні зазвичай накопичують жир, готуючись до сезону розмноження восени. Козулі спаровуються раніше більшості оленів, у час, коли їжі найбільше. Це означає, що їм не потрібно накопичувати жир для шлюбного сезону. Однак через це виникає інша проблема.

Якщо самиця сарни запліднюється влітку, то малюк має народитися на початку зими, коли не вистачає їжі. Таким чином це знизило б його шанси на виживання.

Саме через це, самиці козулі виробити здатність відкладати імплантацію яйцеклітини до початку нового року. Таким чином, хоча вагітність сарни триває 9 місяців, з них 4-4,5 місяці ембріон не розвивається.

Дитинчата козулі (1-2, рідше – 3) народжуються десь у травні чи червні. Малюки народжуються вкритими шерстю, але доволі безпорадними. Завдяки частому харчуванню материнським молоком вони подвоюють свою вагу протягом перших двох тижнів після народження. До моменту повного відлучення восени вони досягають 60-70% від повної маси тіла дорослої особини.

Самиці сарни починають розмножуватися протягом перших 14 місяців. На відміну від них, самці можуть не розмножуватися протягом перших трьох років життя. Типова тривалість життя сарни/козулі у дикій природі становить 10-15 років. Проте чимало цих тварин гинуть раніше через хижаків, нещасні випадки або хвороби.

Цікавий факт! Козуля чи сарна – єдина копитна тварина, яка має здатність затримувати вагітність та призупиняти розвиток ембріона, доки умови середовища не стануть більш сприятливими.

Хижаки та загрози для сарни/козулі

Головними хижаками сарни чи козулі є вовки, лисиці, рисі та, звичайно, люди. Ці парнокопитні неймовірно швидкі та спритні, та здатні розвивати швидкість майже 60 км/год.

Крім того, доросла особина, загнана у кут, може досить добре захищатися. Проте дитинчата сарни часто стають легкою здобиччю хижаків.

На сарну здавна полювали заради м’яса, шкіри та ріг. Крім того, загрозу для цих тварин становить знищення лісового середовища існування та дорожні аварії у деяких частинах Європи. У 19-му ст. сарна тимчасово зникла з більшої частини Великобританії.

Наразі козуля класифікується як вид, що викликає найменше занепокоєння. Її популяція налічує приблизно 15 млн статевозрілих особин. Загальна чисельність сарни у дикій природі лише зростає, попри величезну кількість цих тварин, які щороку гинуть при полюванні на них.

Як в Африці збирають та готують смачну закуску з сарани

В Уганді сезон сарани, там її розглядають, як поживний делікатес, який варять або ж добре просмажують. Вона настільки популярна, що дехто серйозно стурбований скороченням “врожаю”, повідомляє кореспондент BBC Пейшнс Атухайре.

Сутінки. Іржаві бочки з-під нафти стоять рядами. До дерев’яних жердин прикріплені листи заліза. Горять яскраві вогні, немов на спортивному стадіоні.

Але четверо молодих людей не готуються грати в футбол, вони тут, аби ловити сарану.

У цю пору року, під час дощового сезону, ця сцена повторюється в багатьох містах країни.

“Коли починається сезон, ми спостерігаємо за циклом місяця і готуємося (вони, як правило, з’являються на повний місяць). Ми також сподіваємося на дощ. Більша кількість з’являється, коли дощить”, – каже Курайш Катонголе, один із найдосвідченіших ловців сарани в Уганді.

Люди ловлять свою здобич, використовуючи яскраві вогні, дим від трави та листи заліза

Він є головою групи, яка координує торгівлю сараною по всій країні.

Коли його працівники встановлюють останню з бочок у зоні ловлі, на краю міста Масака, він йде, аби керувати роботою в інших місцях.

Солоні, хрусткі й ароматні

По мірі того, як темнішає, нічні комахи починають збиратися навколо джерел світла. Більшість з них зелені, але є і яскраво-коричневі та золотисто-коричневі.

Ловці палять свіжу траву, дим від неї спантеличує комах. Сарана вдаряється об листи заліза, й падає прямо в бочки. Це звучить, як великі краплі дощу проти залізного даху. А коли кількість комах збільшується, звук нагадує стійку зливу.

Жінки, школярки все ще в уніформі, навіть діти, оглядають кущі навколо пастки, збираючи тих, хто втік, перш ніж вони зможуть втекти далі.

Сарана вдаряється об листи заліза та падає у порожні бочки з-під нафти

Їстівні комахи є делікатесом у багатьох угандійських громадах, а для міського населення – популярною закускою.

У годину пік у столиці країни, Кампалі молоді люди з кошиками або пластмасовими відерками ходять вздовж доріг, продаючи відварену або ж добре просмажену й готову до вживання сарану. Столова ложка коштує 1000 угандійських шилінгів (0,27 долара).

Інші продають свіжу зелену сарану, у якої крильця і лапки вже відірвані. Її можна приготувати вдома.

Попри те, що більшість угандійців люблять сарану, я востаннє їв її ще коли був дитиною, тому я неясно пам’ятаю її хрусткість і солонуватий смак.

Але ідея покласти смажену комаху до рота ніколи не спокушала моїх дорослих смаків.

“Їжте більше комах”

Угандійці серед понад двох мільярдів людей по всьому світу, які їдять різні види комах, за оцінками ООН.

У 2013 році Продовольча та сільськогосподарська організація ООН у своїй доповіді закликала тих, хто ще не їсть комах, розглянути можливість додавання їх до раціону.

ООН заявляє, що це може підвищити поживність харчування та збільшити кількість доступної їжі.

Але в Уганді кількість сарани може падати, оскільки площа місць їхнього проживання навколо озера Вікторія скорочується.

За даними Національного лісового управління, щороку в період з 2010 по 2015 рік країна втрачала понад 46 тисяч гектарів природного лісового покриву.

У регіоні Масака, який є традиційним центром ловлі сарани, 9000 га дикої природи перетворили на сільськогосподарські землі або поселення протягом 1990-2005 роками.

Неподалік, по дорозі до порту Букаката на березі озера Вікторія великі дерева зрубали. Значні території колишніх лісів і пасовищ – це тепер плантації ананасів.

Сарану продають свіжою, вареною чи смаженою

Пан Катонголе став свідком цих змін.

“У цій місцевості та на островах був величезний ліс і болота, всіх їх знищили. Наслідком цього стало те, що кількість сарани, яка з’являється в цьому регіоні, щороку знижується”, – говорить він.

З висоти свого 30-річного досвіду торгівлі, він додає: “Раніше люди казали: “Піду в Масаку, ось там справді є сарана”, але це змінилося”.

І плоди нічної роботи підтверджують це.

Молоді люди перевертають бочки, наповнюючи уловом білі мішки. Зі всього божевільного рою комах їм вдається заповнити лише дві мішки.

Транспортування сарани

“Був час, коли я ловив 20-25 мішків на ніч”, – зауважив пан Катонголе із сумом.

Приблизно о 05:00 він завантажує мішки, зібрані навколо міста, у машину, а його колега три години везе їх до Кампали.

Там за один мішок можна виручити як мінімум 80 доларів.

Але попит на сарану – не тільки в столиці.

Ранок приносить активність на головний ринок на околиці Масаки. Аби привабити покупців, продавці викрикують ціни, а деякі використовують музичний підхід, співаючи та плескаючи в долоні.

Торгівці на ринку можуть продати стакан сарани за 5000 угандійських шилінгів (1,34 долара)

Дехто продає прямо з бочок, інші використовують великі пластмасові відра або лотки. Тут можна побачити найрізноманітнішу сарану; продавці вимірюють стакани або жмені свіжої сарани у пластикові пакети.

На вугіллі стоїть пательня з комахами, які смажаться у киплячій олії.

Агнес Нансамба посміхається, коли готує. Зменшення врожаю означає більше клієнтів для неї. Вона піднімає пательню і трясе, перевертаючи сарану.

“Богом дане” частування

“Раніше ми торгували тут цілий день, і не було достатньо клієнтах, але сьогодні я засмажила всього 12 стаканів, і продам кожен за 5000 угандійських шилінгів ($ 1,35). Кілька тижнів тому ціна була (навіть) вищою”, – каже вона.

Поки ми говоримо, з’являється вантажівка з мішками, що звисають з металевих поручнів. Багато торгівців їздять поповнювати свої запаси.

Тут ніхто не думає про те, звідки з’являються комахи. Вони просто знають, що вони приходять у травні та листопаді, коли йдуть дощі. Вони бачать у них дарунок від Бога.

Але група угандійських науковців намагається дізнатися більше про життєвий цикл цих комах, аби побачити, чи можна їх збирати, завдаючи меншої шкоди.

Професор Філіп Нйеко, провідний дослідник, каже, що, крім втрати місця проживання, агресивна ловля цих комах людьми є ще однією загрозою.

“Вони не збираються у рої, аби їх з’їли, вони рояться, аби їсти і розмножуватись. Але коли ви вмикаєте світло і збираєте тисячі комах, ви перериваєте їхній життєвий цикл”.

“Ви не знаєте, чи ви збираєте тих, що мають відкласти яйця, чоловічої чи жіночої статі, так що не дивуйтеся, якщо в наступному сезоні їх буде менше”.

У Манілі їжу зі смітників переробляють повторно і продають бідним.

Штучне розведення

Його команда вивчає можливість розмноження та вирощування сарани у контрольованому режимі, аби зробити їх доступними протягом усього року.

“Ми намагаємося розробити процедури або протоколи про те, як ви можете підтримати цих комах. Ми розробляємо поживні корми, які дозволять нам вирощувати таких комах, яких би ми хотіли, з точки зору їх якості та смаку”, – пояснює науковець.

Професор Нйеко каже, що його команда буде експериментувати з масовим розведенням цих комах у кінці наступного року.

Якщо експерименти виявляться вдалими, угандійці з радістю дізнаються, що вони можуть продовжувати насолоджуватися сараною увесь рік, а не тільки під час сезону дощів.

Хочете отримувати головні матеріали в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram!

50 цікавих фактів про сарану

1. Сарана – це велика членистонога комаха з родини справжні саранові.

Сарана входить до ряду прямокрилі, підряд коротковусі.

2. У стародавні століття вона була головною загрозою для посівів культурних рослин.

3. Опис сарани зустрічається в Біблії, працях давньоєгипетських авторів, Корані і трактатах Середньовіччя

4. Представників цих комах можна зустріти на якому материку земної кулі, за винятком Антарктиди.

5. Види сарани: марокканська сарана, перелітний (азіатська) сарана, пустельна сарана, італійська сарана, райдужна сарана, Сибірська кобилка, Єгипетська кобилка, голубокрылая кобилка.

6. Сарана має витягнуте тіло довжиною від 5 до 20 сантиметрів із зігнутими в «колінах» задніми ногами, що значно перевищують за розміром середні і передні.

7. Два жорсткі надкрила закривають пару напівпрозорих крил, які в складеному стані важко помітити. Іноді вони вкриті різноманітними візерунками. У сарани вусики коротші, ніж у цвіркунів або коників. Голова велика, з великими очима.

8. Звук сарани утворюється наступним чином: у самців є особливі щербини, розташовані на поверхні стегон, і спеціальні потовщення на надкрилах. При терті їх один про одного лунає специфічне стрекотіння, має різну тональність.

9. Колір сарани залежить не від генів, а від навколишнього середовища. Навіть особини з одного потомства, які виросли у різних умовах, будуть відрізнятися забарвленням.

10. Крім цього, колір захисних покривів комахи залежить від фази його розвитку. Наприклад, в одиночній стадії життя самець або самка сарани можуть мати яскраво-зелену, жовту, сіру або буру маскувальну забарвлення і яскраво виражені статеві відмінності. При переході в стадну фазу забарвлення стає однаковим для всіх, а статевий диморфізм нівелюється.

11. Сарана живе практично у всіх кліматичних зонах, починаючи від тропіків і субтропіків, і закінчуючи просторами Західного Сибіру.

12. Деякі види сарани воліють селитися на ділянках, які покриті густими трав’янистими заростями поблизу водойм. Інші види мешкають у пустельних і напівпустельних районах серед кам’яних розсипів, порослих рідкими кущами і травою.

13. У північний смузі сарана не водиться: тут клімат дуже холодний і сирий для неї, але в південних і центральних степах її добре знають.

14. Поодинокі особини сарани, що живуть осіло, не відрізняються великим апетитом і харчуються помірно. Одна сарана здатна за своє життя з’їсти всього 300 грам рослинної їжі.

15. Але варто їй збитися в зграї, поведінка докорінно змінюється. Під час нашестя сарани ця ненажерлива орда стає всеїдною і їсть все, що трапляється на її шляху. У їжу йде будь-яка рослинність: очерет або очерет, посіви зернових або фруктові сади, виноградники, плантації і солом’яні дахи будинків. Під час тривалих перельотів зграя сарани поїдає ослабших особин, компенсуючи, таким чином, недолік рідини та їжі.

16. Чим відрізняється сарана від коника? Сарана – це комаха з родини саранових, підряду коротковусих, а коники входять в сімейство коникових, підряд довговусі.

17. Коники – це хижаки, а сарана – травоїдна комаха. Хоча іноді під час тривалих перельотів сарана може з’їсти заслаблу особину такого ж виду.

18. Вуса і лапки сарани коротше, ніж у коника.

19. Сарана веде активний спосіб життя вдень, а коники активні вночі.

20. Сарана завдає шкоди сільському господарству людини на відміну від нешкідливих коників.

21. Сарана відкладає яйця в грунт або листя на землі, а коники – в стебла рослин або під кору дерев.

22. Далеко не всі представники коротковусих прямокрилих відрізняються великими розмірами. Деякі особини досягають всього сантиметра в довжину, але можна знайти і комах завдовжки до 10 сантиметрів.

23. Цікава особливість сарани полягає в тому, що з однієї кладки яєць може з’явитися два варіанти мутацій. Виростають комахи настільки відрізняються один від одного, що довгий час вчені відносили їх до різних видів.

24. Все залежить від того, де молода особина буде дорослішати. Якщо навколо буде достатньо їжі і трохи родичів, то вона стане одинаком. У зворотному випадку — приб’ється до зграї собі подібних.

25. Поодинокі види відрізняються яскравим зеленим кольором, товстим тільцем, слабкими крильцями — в умовах великої кількості їжі літати їм далеко не потрібно. Також їм властиві особливі музичні здібності. «Одинаки» з допомогою задніх лапок вміють виконувати до чотирьох пісень» для залучення партнера. Це обумовлено тим, що навколо не так багато родичів, ось і доводиться залучати їх таким способом.

26. Стадна форма сарани. Ті, кому не пощастило народитися в умовах перенаселення і мізерного раціону, перетворюються у так звану стадну форму. У них темно-коричневий окрас, який сприяє скритності, і відмінно розвинені крила. Стайня сарани можуть літати зі швидкістю 16 км/ год, долаючи кілька сотень кілометрів.

27. Саме такі комахи становлять загрозу сільському господарству, адже скупчення стадної форми об’єднують до 40 мільярдів особин!

28. Рекордна зграя була зафіксована в середині XX століття над Марокко, її протяжність складала 250 кілометрів, а ширина — 20. Такі «набіги» дійсно не залишають після себе нічого живого, знищуючи всю рослинність.

29. Але чи є від сарани користь? Дивно, але є. В особливо посушливі роки, коли навіть цим всеїдним комахам було особливо нема чим поласувати, вони самі ставали… їжею для людей. Вчені довели, що сарана — дуже поживний продукт. Він може замінити м’ясо, а також містить мало жиру і багато вітамінів. Так, в Китаї та Мексиці це звичайна страва, а, наприклад, на Заході — дорогий делікатес.

30. Існують 3 стадії розвитку сарани – яйце, личинка, доросла особина. В районах з тропічним кліматом розмноження сарани відбувається цілий рік, а в місцях з помірним кліматом тільки влітку.

АЗІАТСЬКА ПЕРЕЛІТНА САРАНА

31. Восени самка сарани відкладає яйця, які перебувають у захисній кубушці (мішечку) в впало листя дерев або безпосередньо в грунт. В одному мішечку може перебувати до 115 яєць, а кількість криївок на 1 м2 деколи перевищує 2000 штук.

32. Після того, як кладка була проведена, батьки гинуть. Перезимували яйця лопаються, з них з’являються личинки сарани, що мають схожість з дорослими особинами, але без крил.

33. Розвиток сарани відбувається швидкими темпами. Всього за 40 днів, пройшовши декілька линьок, личинка сарани стає дорослою комахою з крилами і вже здатна виробляти потомство. У теплих регіонах розвиток відбувається всього за 14-16 днів і йде без перерви на зимівлю.

34. По землі сарана пересувається величезними стрибками; коли ж корми на тому місці, де жила сарана, стає мало, вона здіймається на крила і перелітає на інше місце. Її важке тіло пронизане повітряними мішками, і це робить його набагато легше.

35. Сарана літає дуже швидко: при перельоті зграя сарани за один день подолати відстань до 120 кілометрів.

36. Цілими величезними зграями летить тоді сарана, затьмарюючи світло сонця, поки не опуститься на інше місце, щоб знову заробити своїми щелепами.

37. При терті крил сарани один про одного виникають скрипучі звуки. Шумові ефекти, створювані великою зграєю, нагадують громові гуркіт.

38. Марокканська сарана – комаха невеликого розміру, довжина тіла рідко перевищує 2 сантиметри. Забарвлення дорослих особин рудувато-коричневий, із дрібними, розкиданими по тельцю темними плямами і незвичайним хрестоподібним візерунком світлого тону на спині. Задні кінцівки рожеві або жовті на стегнах і червоні в області гомілок.

39. Незважаючи на мініатюрні розміри, марокканська сарана завдає величезної шкоди сільгоспугіддям і посівам культурних рослин, збираючись в численні полчища, і знищуючи на своєму шляху абсолютно все, що росте на землі.

40. Мешкає даний вид сарани в Африці, в Центральній Азії і Алжирі, у спекотному Єгипті, в посушливій Лівії і Марокко. Зустрічається в країнах Європи, наприклад, у Франції, Португалії, на території Іспанії, Італії і навіть на Балканах.

41. Голубокрылая кобилка – сарана середніх розмірів: довжина дорослої самки 2,2-2,8 сантиметра, самець трохи дрібніше – 1,5-2,1 сантиметра в довжину.

42. Крила кобилки дуже ефектні – яскраво-блакитного кольору у підстави, до вершини стають безбарвними. По поверхні витончених крил проходить гарний малюнок, що складається з найтонших радіальних смуг чорного кольору. Гомілки задніх кінцівок голубуватого відтінку, вкриті світлими шипиками.

43. Голубокрилая кобилка широко поширена у степових і лісостепових областях Євразії, мешкає на Кавказі і в Середній Азії, зустрічається в Західному Сибіру і на території Китаю.

44. Сибірська кобилка – комаха буро-коричневого, оливкової або сіро-зеленого кольору. Розміри дорослої самки не перевищують 2,5 сантиметра, самці рідко бувають крупніше 2,3 санетиметра.

45. Ареал проживання дуже широкий: сибірська кобилка живе в гірських місцевостях Середньої Азії і на Кавказі, зустрічається в Монголії і на північному сході Китаю, комфортно почувається в північних областях Росії, зокрема, в Сибіру і на півночі Казахстану. Комаха завдає масштабної шкоди посівам зернових культур, пасовищам і сінокісним угідям.

46. Тижні два представники сарани залишаються на одному місці, де вони з’явилися на світ, поки не з’їдять на ньому все дочиста, а потім пускаються в подорож пішки, так як у них ще немає крил. У такому вигляді їх називають пішою сараною.

47. Рано вранці, тільки обсохне на траві роса, рушають вони в шлях: вони будуються їхні лави, наче струмені води, швидко семеня ніжками, вони посуваються вперед; лавиною зростають і зростають їх натовпу. Мало таких перешкод, які могли би тепер зупинити їх рух, тільки болото або велика річка можуть уповільнити їх рівномірний біг, та й то ненадовго: піша сарана наважується переправлятися навіть через широкі річки.

48. Величезними натовпами, не звертаючи ні на що уваги, кидаються вони у воду, чіпляючись один за одного. Сарану не можна назвати хорошими плавцями, але у воді гинуть вони не так-то легко: видираючись один на одного, по черзі вони вибираються з води, щоб подихати. Поки одні відпочивають і дихають, інші занурюються у воду; то там, то сям швидка течія ріки відриває від маси комах, що тримаються за камені і мілини, цілі грудки, цілі живі острівці і забирає їх вдалину.

49. Багато сарани загине під час такої переправи, але полчища її величезні, у них і непомітно зменшення; перепочинуть сарани, обігреються на сонці, обсушать крила і рушать далі. Час від часу під час своєї подорожі молоді сарани линяють, і з кожною новою линькою стають все більшими й вимогливішими. Проходить і третя і четверта линька. Молоді сарани підіймаються на високі стебла рослин, що скидають в останній раз свою шкірку і отримують крила.

50. Ось кілька штук сарани вже розправили крила і піднялися в повітря. Приклад заразливий: не проходить і кілька хвилин, як вже ціла хмара сарани лине по повітрю… Тепер ще менше перешкод для її пересування: тепер її не зупинить навіть море! Так буде подорожувати сарана, поки не прийде час їх самкам класти яєчка; опустившись на землю, молоді самки візьмуться свердлити землю черевцями і відкладати кубушки яєць, а там і помруть, спокійні за те, що рід їх не скінчиться разом з їх смертю.