Чому “Аватар” став найкасовішим фільмом в історії — пояснення

Навіть через 12 років картина посідає почесне місце серед найкасовіших фільмів за весь час

Фанати прибульців та різних світів вже чекають на продовження американського науково-фантастичного фільму “Аватар” . Його прем’єра, яку переносили багато разів, запланована на 16 грудня 2022 року. У чому ж секрет цього видовищного фільму і завдяки чому він, як і раніше, залишається найкасовішим, незважаючи на те, що минуло вже 12 років? tochka.net пропонує розібратися.

10 грудня 2009 року на екрани вийшов фільм режисера Джеймса Кемерона “Аватар”. Тоді це була перша картина в історії кіно, що зібрала в прокаті $2 млрд. Безперечно, можна констатувати, що завдяки цьому фільму тривимірне кіно перетворилося на окремий, повноправний жанр.

У 2019-му пальма першості дісталася “Месникам: Фінал” — фільм очолив рейтинг по касовим зборам. Але вже в березні 2021 року “Аватар” повернув собі лідерство завдяки повторному показу в Китаї, досягнувши доходу сукупністю 2,847 мільярда доларів.

Зараз фільм досі залишається актуальним та неймовірно популярним, і ось чому:

Велике і успішне резюме Джеймса Кемерона

Джеймс Кемерон має досить вагомий послужний список, а також гарну репутацію, що може багато в чому сприяти популяризації фільму. Першою роботою, яка принесла успіх Кемерону, вважається фільм “Термінатор” 1984 року. Саме завдяки цьому фільму режисер зарекомендував себе як неймовірно компетентний творець світу та творець із вражаюче оригінальними ідеями.

Джеймс також має можливість ефективно втілювати свої ідеї на екрані. Існує безліч прикладів, коли екранізація романів чи коміксів виглядає тьмяно. Можливо, вони спочатку не призначалися для екрану, чи вина самого творця і найнятого режисера, які не можуть втілити науково-фантастичну ідею у візуальне середовище. Як ми бачимо, у Кемерона із цим проблем не виникає.

Популяризації фільму сприяє також участь режисера у кожному етапі процесу, а в таких блокбастерах, як “Аватар”, процесів багато. Джеймс сам готував акторів перед зйомками, відправивши їх на Гаваї, щоб вони випробували тропічне середовище, та запросив їх на зустріч із професором фізіології рослин, щоб зрозуміти методи, які може використати ботанік.

Він також призначив лінгвіста для розробки мови на’ві та тісно співпрацював з дизайнерами та ілюстраторами над тривимірними зображеннями, картинами та скульптурами.

Чудеса техніки

Виробництво фільму мало розпочатися у 1997 році, а його випуск відбутися 1999-го. Однак Кемерон відклав зйомки, тому що чекав моменту, коли технології стануть більш розвиненими, щоб розповісти історію так, як він уявляв. У 2007 році Джеймс Кемерон та Вінс Пейс розробили модифіковану тривимірну камеру для зйомки своїх кадрів. Крім того, Кемерон використав інноваційні та нові методи створення візуальних ефектів. Це включало велику сцену захоплення руху та покращений метод технології захоплення виразу обличчя.

У процесі захоплення руху Кемерон використав нову систему віртуальних камер, яка поміщала актора у віртуальне середовище та могла відображати реакцію у реальному часі. За словами Джеймса, фільм на 60% складається з комп’ютерної графіки і на 40% з живих виступів, і все ж таки це поєднання досить органічне.

Необхідна метафора

Протягом усього фільму Кемерон використовує метафори та символи, щоб передати набагато ширший сенс. Одним з найбільш очевидних є взаємозв’язок між людиною та навколишнім середовищем. В “Аватарі” ми бачимо, як люди руйнують світ природи та позбавляють його ресурсів. Незалежно від місцевого населення чи екосистем, у яких вони живуть, люди у фільмі мотивовані жадібністю та постійним задоволенням. У 2009 році, як і сьогодні, екологічна деградація знаходить відгук у багатьох глядачів.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!

Двічі в одну річку: огляд серіалу “Аватар: Останній захисник”

Онлайн-кінотеатр Netflix продовжує випускати ігрові римейки культових аніме-серіалів. Спочатку був “Ковбой Бібоп”, який фанати почали закидувати гнилими томатами ще до прем’єри, а невдовзі після нього було оголошено про закриття. Друга спроба у вигляді “Ван Піс” була значно вдалішою – шоу отримало схвальні відгуки та стало одним з хітів сервісу.

Тепер настала черга класики вже американської школи аніме (інколи його називають амеріме) – серіалу “Аватар: Легенда про Аанга”. Ідея межувала з авантюрою: оригінал має безліч прискіпливих фанатів, а фіаско стрічки М. Найта Шьямалана дискредитувало в очах фанатів саму ідею live-адаптації пригод останнього мага повітря. Однак ставка Netflix сповна справдилася: початковий скепсис і відсутність гучних імен на постері не завадили “Аватару” з серйозним відривом очолити десятку серіалів стримінгового гіганта. Чи виправданий такий ажіотаж – в огляді Liga.Tech.

Про що серіал і як він відрізняється від оригіналу

“Легенда про Аанга” – це хрестоматійна для жанру фентезі історія про становлення героя, епічний квест Обраного і порятунок світу. Виділяло його з-поміж безлічі подібних історій використання азійського сетингу, продумані характери персонажів та грамотне вплітання важливих тем і моральних дилем у сюжет.

Головний герой – хлопець на ім’я Аанг прокидається після століття перебування в айсбергу. Він дізнається, що весь цей час у світі лютувала війна, спинити яку під силу лише йому, адже він аватар – єдина людина, здатна освоїти магію всіх чотирьох стихій. Протягом трьох сезонів, які іменувалися книгами, він навчався та потрапляв у різні пригоди в компанії друзів.

Серіал від Netflix наслідує не лише основну сюжетну канву оригіналу, але й окремі його епізоди. Оскільки перший сезон адаптації налічує всього 8 епізодів з середнім хронометражем в 50 хвилин проти 20 серій на 20+ хвилин анімаційного серіалу, частину подій та ліній довелось вмістити в одну серію чи просто викинути.

Деякі зміни були продиктовані духом часу. Так, в першоджерелі компаньйон протагоніста Сокка з сексистським уявленням про протилежну стать змінює свої погляди після відвідин острова, який захищають дівчата-воїни. В адаптації цю арку розвитку персонажа прибрали, замінивши її подоланням “синдрому самозванця”.

На відміну від фільму М. Найта Шьямалана, автори серіального “Аватару” поставились до першоджерела з повагою. Вистачає змінених та абсолютно нових епізодів на кшталт життя Аанга серед Кочівників повітря. Проте вони доповнюють загальну картину і не викликають роздратування. Також автори приділили більше екранного часу лорду Озаю й Азулі – в оригіналі головний антагоніст переважно перебував за кадром, а його холоднокровна донька з’являлась лише в другому сезоні.

Якщо анімаційна “Легенда” була серіалом передусім для дитячої аудиторії, то версія від Netflix має більш похмурий тон і більше жорстких сцен. Хоча загалом усе ж залишається проєктом для підліткової аудиторії, який буде не соромно подивитись і дорослим.

В оригіналі принци Народу вогню були однією з головних знахідок сценаристів. Якщо принц Зуко час від часу піддавав сумніву людожерські методи свого батька, за що і був відправлений у вигнання, то от його сестра Азула була копією татка. Так до юного глядача доносилась досить правильна думка, що деякі люди лихо вчиняють через обставини й виховання, а отже, можуть виправитись. А є концентровані поганці, які хочуть або правити світом, або бачити його у вогні. Лишається сподіватись, що автори нової версії не зіпсують цей важливий сюжетний момент.

Єдиним дійсно сумнівним моментом є арка компаньйонки головного героя Катари. Якщо в оригіналі вона протягом всього серіалу навчалася магії води, то у версії Netflix героїня вже після прочитання одного сувою стає віртуозом і навіть вигадує власні заклинання. Ближче до фіналу вона взагалі перемагає досвідченого майстра магії води й змушує його переглянути консервативні погляди на те, що жінки не можуть бути воїнами. Це нагадує типовий сюжет про героїню-бунтарку в фентезі-романах для підлітків.

Візуал та ефекти

У технічному плані серіал майже нема за що сварити. CGI-графіки тут досить багато: моделі міст, фентезійних звірів та візуальні ефекти, що супроводжують використання різних видів магії, – виконання на досить пристойному рівні.

Дизайнери та художники провели значну роботу зі створення вигадливого і наповненого деталями світу “Аватара”. В серіалі вистачає епічних кадрів як з флотиліями, так і з вигадливою архітектурою міст. Любителі естетики Східної Азії залишаться задоволеними.

Головним промахом і чинником, що може потенційно зіпсувати занурення у місцеву історію, стали костюми. Вони виглядають надто чистими та відпрасованими, ніби їх щойно забрали від кравця. Після “Гри престолів” обробка вбрання, щоб воно виглядало ношеним, вже здається нормою для фентезі-серіалів та костюмованих драм.

Серіал явно надихався гонконзькими бойовиками й жанром “уся” (китайський піджанр фентезі). Це проявляється у регулярних сценах боїв, де герої перевіряють чиї кунг-фу і магія є сильнішими.

Щоправда, персонажі не літають (за винятком Аанга) і не намагаються перевантажувати глядача цитатами зі східних філософських трактатів.

За своєю формою “Останній захисник” є типовим пригодницьким твором: герої регулярно втрапляють у халепи, б’ються чи від когось втікають. Є і сцени рефлексій (за них переважно відповідає Аанг і Сокка) та трішки романтичних епізодів (а от тут лише Сокка), однак загалом весь перший сезон тримає насичений темп і не дає сюжету просідати. Хіба в деяких битвах постановникам не вдалося створити у глядача відчуття, що герої б’ються не на життя, а на смерть.

Каст проєкту складається здебільшого з акторів азійського походження, і навряд чи могло бути інакше. Серіал не може похвалитись наявністю зіркових облич. З більш-менш впізнаваних виконавців тут тільки Деніел Де Кім (серіал “Загублені”, “Гаваї 5:0”, Saints Row), Кен Люн (серіали “Загублені, “Пила”), Пол Сон Хен Лі (“Мандалорець”) і Ембер Мідфандер (“Здобич”, серіал “Банші”). Єдиним явним міскастом є хіба Елізабет Ю, якій доручили партію Азули – її зовнішній вигляд надто відрізняється від першоджерела.

Варто дивитись?

“Аватар” – це не видатний, але добре зроблений пригодницький фентезі-серіал для всієї родини. Всі його основні елементи виконані на пристойному чи принаймні компетентному рівні. Він запросто може сподобатись як поціновувачам шоу Nickelodeon, так і тим, в кого термін “аватар” асоціюється виключно з соцмережами чи блокбастером Джеймса Кемерона.

Найімовірніше, кардинально не сприймуть проєкт тільки ультравіддані фанати першоджерела, для яких сама ідея римейку є хибною. Решта отримають непогану розвагу на декілька вечорів.