А ви знаєте чому літакам заборонено літати над Антарктидою?
Над Антарктидою не літають літаки через небезпеку, але літають в безпосередній близькості.
Давайте все ж розберемося. інформує Ukr.Media.
– злітно-посадкові смуги там відсутні, і в разі форс-мажору повітряному судну буде просто нікуди сісти (маршрут літака будується таким чином, щоб за маршрутом у 20-40 хвилинах підльоту був аеродром);
– навіть в результаті посадки шанс на виживання пасажирів буде вкрай малий;
– рідина від зледеніння, якою обробляють літак перед польотом, замерзає при -60 градусах, а над Антарктидою така температура майже постійна.
– Інша небезпека, про яку не заведено говорити публічно — це розміри Антарктиди і її секрети.
Що на це відповідають в коментарях:
– На висоті 9-11 тис. метрів, де і літають літаки — завжди -50 -60 градусів, там завжди сонце, там немає вітру, “погода” там завжди однакова. Не залежно, над Сахарою летить літак, або над Антарктидою.
– Прийняття норм ETOPS дозволило врегулювати правила польотів через океан, пустелю, або полярні зони для таких дводвигунних літаків, як А300, А310, А320, А330, А350, ATR 72, Боїнг 737, Боїнг 757, Боїнг 767, Боїнг 777, Боїнг 787, Bombardier Q Series, Embraer E-Jet.
– Літаки не по поверхні літають, а на 10000 м і вище. А там вище -45 не буває. Рідина від зледеніння використовується для обробки перед зльотом. І найголовніше — над Антарктикою не літають тому, що там не відбувається компенсація зриву стружки з поверхонь літака.
– Нікому не треба там літати. Якщо з’єднати найкоротшою лінією найпівденнішу точку Ю.Америки з Австралією і Н.Зеландією — маршрут проходить помітно північніше Антарктиди. Летіти через Антарктиду — тільки штучно його подовжувати! А на шляху немає аеродромів.
– Не над, але поруч. Все-таки літають в безпосередній близькості за економічно вигідними маршрутами.
Колонізація Марса: названо три причини, чому не варто летіти на Червону планету
Не варто забувати, що у Марса майже немає атмосфери, втричі менша гравітація і в рази вищий радіаційний фон, ніж на Землі.
На початку цього місяця група з 60 видатних вчених і інженерів зібралася за закритими дверима в Університеті Булдера в Колорадо. На порядку денному була колонізація Марса.
Зустріч організувала компанія Ілона Маска SpaceX, а участь в ній взяли члени програми дослідження сусідньої планети NASA. Метою було сформулювати плани з приземлення, побудови і підтримки людської колонії на Марсі у найближчі 40-100 років. Такі амбітні обговорення свідчать про зростання динаміки і вірогідності того, що люди все ж полетять на Червону планету. Однак, якщо SpaceX і її партнери думають над тим, чи зможе людство жити на Марсі, інші запитують, чи варто йому там селитися взагалі.
Про це пише The Guardian. Компанія Pew Research Centre провела опитування в США серед дорослих, попросивши учасників розмістити актуальні місії NASA за важливістю. Відправка людей на Марс опинилася у підсумку на 8 місці. Повернення на Місяць випередило плани щодо колонізації іншої планети. При цьому, лише 18% опитаних сказали, що Марс дійсно заслуговує на високий пріоритет.
Вже давно відомо, що політ на сусідню планету буде не простим для людей. Це дорого, небезпечно і нудно. Однак, багато адвокатів задуму наполягають, що воно того варте. Але щоб перевірити це переконання, варто подивитися на три вагомі аргументи проти колонізації Марса.
Перший з них – людство заразить Марс. Важко забути фото шестимісячної давнини, коли червоний автомобіль марки Tesla вирушив у відкритий космос. За допомогою ракети Falcon Heavy компанія SpaceX сподівалася помістити машину на орбіту Марса. Це була амбітна демонстрація технічної компетенції. Однак, не всі були раді цьому. На відміну від всіх попередніх апаратів, які були відправлені на Марс, цей автомобіль з манекеном за кермом не був стерилізований. А тому деякі вчені називають його “найбільшим вантажем земних бактерій, які будь-коли вирушали в космос”.
Так сталося, що автомобіль пролетів орбіту Марса. Зараз він на відстані 88 мільйонів миль від планети летить у темряву космосу під пісню Девіда Боуі на повторі. Але епізод проілюстрував перший аргумент проти людського польоту на Марс – зараження планети.
Якщо люди хоч колись приземлиться на ній, вони не прибудуть самі. Разом з ними на планету висадяться трильйони земних мікробів. І існує реальний ризик того, що деякі з них можуть остаточно збити зі шляху всю місію з пошуку марсіанського аборигенного життя. Адже ми не зможемо відділити місцеві мікроорганізми від тих, які привезли з собою. Людська присутність на Марсі може знищити головну мету польоту туди, а саме пошуки життя. Крім того, ніхто не може точно сказати, як земні мікроби вплинуть на марсіанську екосистему.
“Якщо на Марсі є життя, гадаю, нам потрібно лишити його в спокої. Навіть якщо марсіани – це лише мікроби. Тому що захист цього життя повинен взяти гору над будь-якими іншими можливостями використати Марс”, – писав Карл Саган.
Другий аргумент полягає в тому, що замість людей на сусідню планету краще відправити роботів. Так можна мінімізувати зараження Марсу земними бактеріями. Крім того, у роботів є багато переваг. Вони дешевші за людей, тому що їм не потрібна велика інфраструктура для життя, не потрібна вода, їжа і придатне для дихання повітря. У них “імунітет” до космічної радіації і інших загроз космічних подорожей. І під час таких довгих перельотів їм не нудно. Зважаючи на стрімкий розвиток роботехніки і штучного інтелекту, політ на Марс машин замість людей може виявитися значно ефективнішим. Вони можуть проводити складну для астронавтів дослідницьку роботу, аналізувати зразки з каньйонів, у які люди не здатні спуститися, і навіть шукати марсіанських мікробів під породами.
Третій аргумент – краще спочатку навести лад на Землі. Найбільш гостра проблема у дебатах навколо Марсу полягає в тому, що ті, хто мріють про новий дім для людства, ставлять його пошуки вище за ситуацію на рідній планеті. Перед смертю відомий фізик Стівен Хокінг зробив розмитий прогноз, що у людства лишилося лише 100 років на Землі. Зважаючи на цілий список загроз, серед яких кліматичні зміни, перенаселення і можливість ядерної війни, Хокінг був переконаний, що людство досягло “точки неповернення” і у нашого виду просто немає іншого вибору, як стати багатопланетним. Для початку потрібно колонізувати Марс.
Ілон Маск теж багато разів говорив про те, що людству потрібна “запасна планета” на випадок апокаліптичної події, яка знищить Землю. Але не всі з ними згодні. Вже згадане раніше опитування Pew Research Centre виявило, що більшість дорослих американців переконані, що пріоритетом NASA “номер один” повинно бути вирішення проблем на Землі. На колонізацію Марса доведеться витратити трильйони доларів. І краще витратити ці гроші, приміром, на відновлювані джерела енергії, щоб зупинити згубні кліматичні зміни, чи на систему захисту планети від зіткнень з астероїдами.
І, звісно ж, якщо ми не здатні знайти спосіб вирішити проблеми на Землі, немає гарантій, що така ж доля не спіткає і колонію на Марсі. До того ж, якщо щось дійсно кошмарне станеться на нашій рідній планеті, не можна сказати напевне, чи Марс буде ефективним місцем для порятунку. Велетенські підземні бункери, приміром, можуть врятувати більше людей, ніж колонія на сусідній планеті. Крім того, вірогідність того, що Земля навіть після апокаліпсису все одно буде більш сприятливою для життя, ніж Марс, досить висока. Не варто забувати, що у Червоної планети майже немає атмосфери і втричі менша гравітація. А уразливість до космічної радіації на її поверхні в 100 разів більша, ніж на Землі.