§ 65. Генетично модифіковані організми (ГМО)

Пригадайте! Що таке генетична інженерія?

У одному із законопроектів Верховної Ради України пропонується встановити, що суб’єкти господарювання, які вводять в обіг харчові продукти з ГМО, повинні відображати на етикетці продукту інформацію про наявність у них ГМО, якщо їх частка перевищує 0,9 %. Згідно з чинними нормами усі харчові продукти мають маркуватися написом «З ГМО» або «Без ГМО». Що це за маркування і для чого його використовують?

Як отримують генетично модифіковані організми?

Генетично модифіковані організми стали реальністю з кінця 1970 рр., коли з’явилися перші бактерії із вбудованими генами інсуліну. Це була перша спроба використання ГМО з метою терапії людини білками-продуктами. Для цього в геном кишкової палички вбудували ген людського інсуліну. В результаті невибагливі й дешеві в утриманні бактерії синтезують людський інсулін, який для людини не є чужорідною речовиною. І ось вже майже 40 років препарати штучного інсуліну активно використовують в усьому світі.

Генетична модифікація відрізняється від природного та штучного мутагенезу спрямованістю змін генотипу. При цьому генетичний матеріал переносять з одного організму в інший, застосовуючи технологію рекомбінантних ДНК. Створення рекДНК відбувається завдяки методам молекулярного клонування – отриманню багатьох копій молекули ДНК in vivo. Під час використання цих вже класичних методів поруч із вбудованим геном, як правило, вставляється маркер. Маркерами можуть бути, наприклад, гени флуоресцентних білків, світіння яких помітне в ультрафіолетовому випромінюванні.

Генетично модифіковані організми за переважною більшістю ознак не відрізняються від вихідних форм, не мають відхилень, здатні до повноцінного розмноження і, що є важливим для людини, передають вбудовані в них спадкові характеристики наступним поколінням.

Отримані трансгенні організми вирощують спочатку в лабораторії, потім на дослідних майданчиках і після серій обов’язкових тестів на безпеку, які тривають протягом декількох років, рекомендують до випуску на ринок.

Отже, ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНІ ОРГАНІЗМИ (трансгенні організми) – організми, які мають у складі свого геному чужорідні гени інших організмів.

Яке значення генетично модифікованих організмів?

Широкомасштабне використання трансгенних організмів розпочалося 1996 р. Для охорони природи, в харчовій промисловості, в медицині використовуються трансгенні мікроорганізми, які:

• розкладають нафту після техногенних катастроф (штами метанобактерій);
• синтезують кормові білки, ліки (інсулін, інтерферони);
• продукують антибіотики (пеніциліни, цефалоспорини, стрептоміцини, що синтезують цвілеві гриби з родів Пеніциліум та Цефалоспоріум, бактерії роду Стрептоміцети);
• продукують закваски для виготовлення біокефірів та біойогуртів (штами молочнокислих бактерій) та ін.

Для потреб сільського господарства, медицини, садівництва створено трансгенні рослини, серед яких переважають генетично модифіковані сільськогосподарські рослини: соя (54 %), кукурудза (28 %), бавовна й ріпак (по 9 %), картопля (до 1 %). Крім зазначених культур на незначних площах вирощують генетично модифіковані сорти помідорів, гарбуза, тютюну, буряку, льону. Вже створено й проходять випробування та процедуру реєстрації трансгенні сорти рису і пшениці. Завдяки генетичній інженерії отримують культурні сорти, які є стійкими до комах-шкідників (ген ендотоксину бактерій Bacillus thuringiensis робить картоплю неїстівною для колорадського жука), до гербіцидів (гени агробактерій роблять їх стійкими до хімічних препаратів), до морозів (бактерії «ice-minus», що живуть у рослинах для запобігання утворенню кристалів льоду). Є й серед трансгенних рослин лікарські й декоративні (іл. 178).

Іл. 178. У 2004 р. створено генетично модифікований сорт троянд Blue Moon

Одним із найважливіших завдань генетичної інженерії є створення трансгенних тварин з підвищеною продуктивністю і стійкістю до захворювань, які застосовуються в тваринництві і медицині. Створюються тварини-біореактори, які виробляють продукти медичного значення. Трансгенні миші в медицині дають важливу інформацію про розвиток захворювань, що дуже важливо для генотерапії. Виведено генетично модифікованих риб, які використовуються як домашні тварини (наприклад, флоуресцентні рибки даніо-реріо (Danio rerio)) чи у рибних господарствах (іл. 179). Так, особини атлантичного лосося із вбудованим в геном додатковим гормоном росту від чавичі значно більші за звичайних і вдвічі швидше досягають товарної маси.

Іл. 179. Атлантичний лосось і флоуресцентні акваріумні рибки даніо-реріо

Отже, генетично модифіковані організми застосовуються в сільському господарстві, харчовій промисловості, медицині та охороні природи.

Які можливі ризики використання генетично модифікованих харчових продуктів?

Генетично модифіковані харчові продукти – це харчові продукти, отримані з генетично модифікованих організмів. Чи є безпечними продукти з ГМО? Дискусії з цього приводу не вщухають.

Одним з можливих ризиків вживання генетично модифікованої їжі розглядається її потенційна алергенність. Якщо новий ген вбудовують в геном організму, то кінцевим результатом є синтез у рослині нового білка, який може бути новим у раціоні. Але кожен генетично модифікований продукт, перш ніж потрапить до споживача, проходить процедуру оцінювання його алергійного потенціалу. Якщо продукт у процесі розробки виявляє алергійні властивості, то запит на комерціалізацію може бути відкликано. Наприклад, у 1996 р. компанія Pioneer Hi-Bred розробляла кормову сою з підвищеним умістом амінокислоти метіоніну. Для цього використали ген бразильського горіха, який, як згодом виявилось, чинив алергійну дію. Алергія, викликана білком бразильського горіха (Bertholletia excelsa) в модифікованій сої, була такого самого характеру, як і алергічна реакція на звичайні бразильські горіхи. В даному випадку всьому виною був сильний алергенний білок горіха.

Існує теоретична небезпека горизонтального перенесення чужих генів у геном людини. Досліди на мишах засвідчують, що фрагменти неперетравленої ДНК будь-якої їжі можуть проникати в кров, потрапляти в печінку і навіть проникати крізь плацентарний бар’єр. Але жодного випадку вбудовування генів чужорідної ДНК у геном потомства не спостерігалось.

Існують у суспільстві й погляди про негативний вплив трансгенних рослин на довкілля. Для прикладу наводять дослідження про те, що в лабораторних умовах згодовування пилку Bt-кукурудзи гусеницям метелика монарха уповільнює ріст та підвищує смертність личинок. Однак глибші й ширші дослідження щодо оцінювання ризику показали, що вплив пилку Bt-кукурудзи на популяцію метелика монарха в природних умовах є дуже низьким.

Таким чином, можливі ризики щодо використання ГМО є в суспільстві значно перебільшеними. Вчені-біохіміки, фізіологи і молекулярні біологи Національної академії наук США і ще 11 наукових спільнот з різних країн світу, лауреати Нобелівських премій стверджують, що з наукового погляду не існує жодної відмінності між рослинами, отриманими з використанням генної інженерії, і рослинами, виведеними традиційними методами селекції.

Отже, проблеми безпеки та застосування ГМО мають розв’язуватися на рівні індивідуального продукту – за допомогою різних тестів, які підтверджують відповідність досліджуваної продукції існуючим стандартам і нормам.

Завдання на застосування знань

Нещодавно науковці вивели генетично модифікованій сорт помідорів. Унаслідок високого вмісту антоціанів ці помідори мали неприродний фіолетовий колір. Такі помідори мають тривалий термін зберігання, стійкі проти «сірої гнилі», показали протираковий ефект в дослідженнях на мишах. А чому цей сорт є генетично модифікованим?

Біологія + Сільське господарство. Золотий рис і вітамін А

Рис золотий – генетично модифікований сорт рису посівного (Oryza sativa L.). Для модифікації рису посівного було взято два гени: ген psy від нарциса (Narcissus pseudonarcissus) і ген crt1 від ґрунтової бактерії (Erwinia uredovora). Рослини можуть синтезувати й накопичувати в ендоспермі бета-каротин, що є попередником вітаміну А. За даними ЮНІСЕФ, дефіцит цього вітаміну є причиною смерті від 1 до 2 млн осіб щорічно. А яке значення вітаміну А в організмі людини?

Біологія + Практика. Генетично модифіковані продукти

Порівняйте переваги та ризики використання генетично модифікованих організмів та генетично модифікованих харчових продуктів. Висловіть власні судження про можливості використання трансгенних організмів діяльності людини.

Можливі ризики

1-6 балів. 1. Які організми є генетично модифікованими? 2. Наведіть приклади ГМО. 3. Наведіть приклади речовин (продукції), які одержують із ГМО. 4. Назвіть галузі діяльності людини, в яких ГМО застосовується найширше. 5. Що таке генетично модифіковані харчові продукти? 6. Наведіть основні ризики використання ГМО. 7-9 балів. 7. Як отримують ГМО? 8. Яке значення ГМО? 9. Які можливі ризики використання генетично модифікованих харчових продуктів? 10-12 балів. 10. Поміркуйте про можливості використання трансгенних організмів.

§ 63. ГМО

ГМО розшифровується як «генетично модифікований організм». Це означає, що до його спадкової інформації штучно було внесено зміни для надання йому корисних властивостей. Найчастіше це досягається шляхом перенесення генів з організму одного виду в інший, і тоді отриманий генетично модифікований організм ще називають трансгенним.

Рис. 63.1. Різні варіанти GloFish

Стисло розглянемо історію й сучасні досягнення у створенні генетично модифікованих організмів.

• Перший генетично модифікований багатоклітинний організм — трансгенна миша — з’явився на світ 1974 року, тобто лише через два роки після створення першої рекомбінантної молекули ДНК і через рік після появи першої генетично модифікованої бактерії.
• 1983 року було створено першу трансгенну рослину — тютюн, що містив ген стійкості до антибіотика.
• 1992 року вірусостійкий тютюн, вирощений у Китаї, став першою комерційною трансгенною рослиною.
• 1994 року на ринку з’явився перший генетично модифікований продукт харчування — томат сорту Flavr Savr, плід якого довше зберігається та повільніше псується.
• 2003 року було створено акваріумну рибку GloFish (рис. 63.1), здатну флуоресціювати. Вона стала першою генетично модифікованою домашньою твариною.
• 2015 року було дозволено промислове вирощування та вживання в їжу генетично модифікованого лосося з прискореним ростом — AquAdvantage. Лосося використовуватимуть лише у тваринництві й не випускатимуть у природне середовище. Він досягатиме потрібного розміру вдвічі швидше, ніж його звичайні співродичі (рис. 63.2).

У створенні трансгенних тварин і рослин застосовують ті самі підходи, що й під час роботи з мікроорганізмами. Основні етапи їх модифікації такі: отримання ізольованого цільового гена, вбудовування гена у вектор, перенесення вектора до клітин модифікованого організму та відбір модифікованих організмів, їхня перевірка на безпеку. Принципово відрізняється лише метод переносу вектора, оскільки у тварин і рослин немає природного процесу, що забезпечував би поглинання ДНК із навколишнього середовища. Також доводиться враховувати особливості розвитку багатоклітинних організмів.

Рис. 63.2. Звичайний лосось (менший) і лосось AquAdvantage (більший) одного віку

Рис. 63.3. Трансформація клітин рослини за допомогою генної гармати

По рослинах стріляють із генної гармати

Для перенесення генів до клітин рослин використовують агробактерію, яка здатна заражати клітини рослин і при цьому переносити до них генетичний матеріал. Для деяких рослин (наприклад, кукурудзи та пшениці) цей спосіб непридатний. У такому разі використовують трансформацію за допомогою генної гармати (рис. 63.3), яка в буквальному сенсі стріляє наночастинками із закріпленою на них ДНК.

Іншими способами трансформації рослинних клітин є мікроін’єкція ДНК за допомогою мікропіпетки та електропорація, тобто введення ДНК у клітину завдяки створенню електричного поля високої напруги.

Сьогодні трансгенними рослинами засаджено понад 10 % усіх посівних територій. Усього в сільському господарстві дозволено використовувати понад 30 видів генетично модифікованих рослин. Більшість модифікацій націлені на підвищення опірності рослин шкідникам чи на надання стійкості до гербіцидів. Крім того, є модифікації, що подовжують термін зберігання продуктів (томати), міняють колір декоративних рослин (гвоздики, троянди), надають стійкості до посухи (кукурудза, цукрова тростина), підвищують уміст корисних речовин (рапс, соя) чи знижують уміст шкідливих (тютюн). Використання ГМО дало змогу зменшити використання пестицидів майже на 40 % і водночас підвищити врожайність на 20 %. Однак вирощування модифікованих рослин досі стикається із серйозною протидією.

2000 року було розроблено так званий золотий рис (рис. 63.4), що містить, на відміну від звичайного рису, в значній кількості β-каротин, попередник вітаміну А. Важливість цього продукту, особливо для бідних верств населення Африки та Азії, важко переоцінити: у світі щонайменше 250 млн людей страждають від браку вітаміну А. Щороку від гіповітамінозу гине до 2 млн людей і щонайменше 250 тисяч дітей назавжди втрачають зір. Вирощування золотого рису могло б раз і назавжди розв’язати цю проблему. Але його комерційне використання досі не розпочато, передусім через сильний (і не зовсім зрозумілий) спротив природоохоронних організацій і їхніх прихильників. У 2016 році 107 учених — лауреатів Нобелівської премії — підписали відкритого листа, адресованого природоохоронній організації «Грінпіс», а також Організації Об’єднаних Націй та урядам усіх держав світу, із закликом припинити боротьбу з ГМО загалом і проти золотого рису зокрема. Лист закінчується риторичним питанням: скільки ще людей у світі мають померти, перш ніж боротьбу з ГМО визнають злочином проти людства?

Рис. 63.4. Зерна звичайного та золотого рису

Жовтий колір зерен золотого рису зумовлений наявністю великих кількостей жовтого β-каротину.

Рис. 63.5. Генетично модифіковані тварини

А. Кішки з вбудованим флуоресцентним білком допомагають вивчати СНІД. Б. Генетично модифікованих гризунів використовують у якості модельних організмів для вивчення ожиріння й діабету.

Генетично модифіковані тварини допомагають у розв’язанні численних проблем

Методи створення генетично модифікованих тварин теж добре відпрацьовані, їх широко застосовують у наукових дослідженнях (рис. 63.5). Для отримання таких тварин генетичній модифікації піддають зиготу або клітини ембріона на ранніх стадіях. Це роблять, наприклад, для створення експериментальних лабораторних тварин, що слугують модельними організмами для вивчення хвороб людини.

Іншим перспективним напрямом застосування трансгенних тварин є виробництво різноманітних медичних препаратів — антитіл, факторів згортання крові та інших білків. Особливо цікавим рішенням є синтез чужорідних білків у клітинах молочної залози. У такий спосіб можливо виробляти та виводити з організму значні кількості цих препаратів із молоком, тобто без шкоди для тварини. Незважаючи на наявність відпрацьованих технологій, генетично модифікованих тварин у сільському господарстві поки що широко не використовують (крім згаданих нами лососів AquAdvantage).

ГМО: за та проти

Полеміка про можливість вживання в їжу генетично модифікованих продуктів триває вже не одне десятиліття з моменту створення перших трансгенних організмів. Незважаючи на очевидні переваги, що дає їх використання, і відсутність якихось наукових даних про потенційну шкоду ГМО, застосування їх у сільському господарстві стикається зі значним спротивом.

Ось кілька аргументів, які наводять супротивники ГМО.

• 1. Генетично модифіковані організми шкідливі для здоров’я. Насправді це не так: за десятиліття найретельніших досліджень жодної реальної небезпеки для здоров’я, пов’язаної з трансгенними організмами, виявлено не було. Це в жодному разі не означає, що вони безпечні у будь-яких випадках: якщо вбудувати до геному картоплі ген холерного токсину, то така картопля, без сумніву, користі здоров’ю не принесе. Щоб запобігти будь-яким подібним ризикам, кожен трансгенний організм проходить ретельну перевірку, подібну до тієї, яку проходять лікарські препарати. Завдяки цьому ГМО навіть безпечніші за організми, отримані в результаті класичної селекції, оскільки останні зазвичай не перевіряють на відсутність шкідливих речовин 1 .
• 2. Гени з ГМО можуть переноситися до клітин людини, спричиняючи мутації та рак. Це не так, оскільки після переносу гена до трансгенного організму цей ген уже нічим не відрізняється від решти ДНК і не може самостійно перенестися до геному людини. Якби гени могли самостійно переміщатися, то небезпеку становили б усі організми, які ми вживаємо в їжу.
• 3. ГМО становлять загрозу біорізноманіттю та шкідливі для довкілля. Загрожують біорізноманіттю всі види сільського господарства. ГМО в цьому сенсі не такі шкідливі, оскільки завдяки їхній вищій продуктивності можна скорочувати території, відведені під посіви, і тим самим зберігати більше природних екосистем. Ба більше, стійкі до шкідників ГМО дають змогу зменшити використання пестицидів і тим самим зменшити хімічне навантаження на довкілля. Теоретично перенесення генів стійкості в «дикі» види можливе, але його ймовірність дуже низька.

Як ставитися до ГМО і чи вживати їх у їжу, кожен може вирішити самостійно, але це рішення має бути аргументованим і добре виваженим. На жаль, більшість аргументів супротивників генної інженерії свідчить радше про їхню біологічну неграмотність, аніж про реальну турботу про наше здоров’я.

Знайдіть одну правильну відповідь

1. Трансгенний організм — це організм,

• А що мутував у результаті природних причин чи спрямованої модифікації людиною
• Б у який методами генної інженерії штучно введено ген з організму іншого виду
• В отриманий у результаті схрещування з організмом іншого виду
• Г який тривалий час перебував у контакті з трансгенами
• Д що утворився внаслідок операції зі зміни статі

2. Перевага золотого рису порівняно зі звичайним полягає в тому, що золотий рис

• А містить менше токсичних речовин
• Б стійкіший до хвороб і шкідників
• В можна вирощувати в районах із сухішим і холоднішим кліматом
• Г містить значну кількість β-каротину
• Д містить більшу кількість золота

3. Для рослинних клітин зазвичай не застосовують такий спосіб, як

• А трансформація за допомогою агробактерії
• Б трансформація за допомогою генної гармати
• В уведення ДНК за допомогою мікроін’єкції
• Г електропорація
• Д вимочування рослини у розчині ДНК

1 Наприклад, селекціонери випадково вивели сорти картоплі, що містили отруйну речовину соланін у значних кількостях.

4. Дозволено розводити для вживання в їжу

• А свиню з підвищеним вмістом вітаміну А
• Б лосося AquAdvantage з прискореним ростом
• В рибку GloFish із зеленим флуоресцентним білком
• Г клоновану вівцю Доллі
• Д гризунів, хворих на діабет

5. Щодо ГМО правильним є твердження:

• А перший трансгенний багатоклітинний організм було створено 1974 року
• Б першою генетично модифікованою сільськогосподарською культурою стала пшениця
• В на сьогодні немає методів, що дають змогу отримувати генетично модифікованих ссавців
• Г вирощування генетично модифікованих рослин дозволено лише в США та Японії
• Д більшість фахівців-біологів не підтримує застосування ГМО в сільському господарстві

Сформулюйте відповідь кількома реченнями

6. Які переваги та недоліки мають методи генної інженерії порівняно з методами традиційної селекції?

7. Чи всі ГМО є трансгенними організмами? І чи всі трансгенні організми — ГМО?

8. Прочитайте уривок із вигаданої газетної статті та вкажіть авторові на помилки й неточності в тексті: «Генетичний код ГМО відрізняється від генетичного коду нормальних організмів тим, що ГМО містять гени, які становлять серйозну небезпеку для здоров’я людини. Численні дослідження вчених показали, що вживання ГМО в їжу спричиняє рак, СНІД і коров’ячий сказ, проте, незважаючи на це, ГМО продовжують активно вирощувати та продавати в Україні. І це в той час, коли в усіх інших цивілізованих країнах виробництво й поширення ГМО заборонені та суворо переслідуються законом! На щастя, провідні біологи світу ведуть непримиренну боротьбу за світ без ГМО».

9. Які позитивні зміни в сільське господарство й побут людей може внести використання ГМО?

Знайди відповідь і наблизься до розуміння природи

10. У яких наукових дослідженнях і навіщо використовують тварин із видаленими та непрацездатними генами — нокаутними генами?

11. Поширеною модифікацією організмів є вбудовування в їхній геном гена зеленого флуоресцентного білка. Що дає така модифікація і як використовують такі організми?

Дізнайся самостійно та розкажи іншим

12. Які небезпеки все ж приховує в собі використання ГМО? Проаналізуй основні аргументи супротивників цієї технології.

13. Порівняй цілі використання генетичної модифікації рослин і тварин. Які з них унікальні для тварин, а які — для рослин?

ГМО – перспективне досягнення науки чи потенційна небезпека

ТЕМА ДИСКУСІЇ. ХХ ст. ознаменувалось визначними досягненнями науково-технічного прогресу, здатними радикально змінити життя людства. Зазвичай, поки чергове досягнення науки є частиною блоку “новітньої інформації”, воно вражає уяву. Але, настає момент, коли недавнє чудо виявляється поруч, стає частиною нашого повсякденного життя, а згодом – серйозною темою для дискусій про потенційні ризики та безпеку використання.

Сьогодні саме біотехнологія стрімко виходить на перший план науково-технічного прогресу. Цьому, з одного боку, сприяє бурхливий розвиток сучасної молекулярної біології та генетики, а з іншого боку – гостра потреба в нових технологіях, здатних поліпшити стан здоров’я людини, а головне – ліквідувати нестачу продовольства, енергії та мінеральних ресурсів. За прогнозами науковців, населення Землі вже до 2025 р. може досягти 8,5 млрд, для чого необхідно подвоїти виробництво харчового білка, збільшити виробництво злаків до 3 млрд тонн на рік. Багато дорослих та дітей у країнах, що розвиваються, могли би вижити, якби краще харчувалися.

Тому, метою створення генетично модифікованих рослин було вирішення проблеми дефіциту харчових ресурсів, зниження собівартості продуктів, створення їжі з новими, корисними властивостями.

ГМО (англ. Genetically modified organisms, GMOs) – організми, генетичний матеріал яких був змінений шляхом, що не відбувається в природних умовах, на відміну від схрещування або природної рекомбінації.

Нині можливе перенесення генів будь-якого організму в клітину реципієнта для одержання рослини або тварини з рекомбінованими генами і відповідно новими властивостями. Рослини і тварини, одержані методами генної інженерії, називаються генетично модифікованими, а продукти їх переробки — трансгенними або генетично модифікованими харчовими продуктами (ГМО).

Трансгенні бактерії використовуються у різних галузях господарської діяльності людини: для клонування генів і виробництва білка, оздоровлення рослин (збільшення морозостійкості, захист від шкідників), у процесах бактеріального синтезу (виробництво фенілаланіну). Швидкими темпами розвивається генетична інженерія тварин. Завдяки цій технології з метою виробництва продуктів медичного призначення створені трансгенні кролики, свині, вівці тощо. Ланцюговим інструментом для генетичних досліджень стали трансгенні миші. Вони дають важливу інформацію при плануванні генної терапії у людини, вивченні моногенних хвороб, злоякісних новоутворень.

Генетично модифіковані продукти

Однак, найбільше занепокоєння як серед вчених, так і серед споживачів викликає безпека споживання ГМ харчових продуктів. Перші трансгенні продукти розробила американська корпорація Monsanto, яка контролює нині 80% світового ринку виробництва ГМО.

У 1987-88 роках були здійснені перші польові випробування трансгенних злаків. Але початком масового виробництва генетично модифікованих продуктів вважають 1994 р., коли в США з’явилися помідори сорту FlavrSavr, у яких було “відключено” ген полігалактуронідази. Це помідори з відкладеним дозріванням, які зберігаються до півроку при температурі 14-16 градусів, не псуються під час перевезення.

У 1995 році американська компанія-гігант Monsanto запустила на ринок ГМ-сою RoundupReady. У ДНК сої був введений чужорідний ген для підвищення здатності культури протистояти бур’янам. Нині у світі розроблено понад 120 видів генетично змінених рослин. Завдяки досягненням генної інженерії з’явилась картопля, яка містить гени земляної бактерії, що вбиває колорадського жука, стійка до посухи пшениця, рис із високим вмістом бета-каротину (“Золотий рис”), кава без кофеїну тощо.

Через недостатнє дослідження ГМО, відсутність об’єктивної інформації про можливі наслідки та тиск громадськості, від використання ГМ продукції частково або повністю відмовились понад 130 країн світу, серед них – Австрія, Велика Британія, Німеччина, Польща, Угрщина, Франція, Таїланд тощо.

Основними виробниками ГМ продукції є транснаціональні корпорації, які мають свої представництва в багатьох країнах (Monsanto, AgrEvo, Novartis, DuPont та ін.). Оскільки саме вони спонсорують наукові розробки в галузі генної інженерії, утримують потужні дослідницькі лабораторії, то незалежні дослідження практично не фінансуються. За період з 1995 по 2010 рр. комерційні прибутки від обробітку трансгенних культур зросли більш як у 300 разів. Найбільші площі зайняті під трансгенними культурами в США, Аргентині, Канаді, Китаї. Експерти вважають, що в Україні трансгенним насінням засівають майже 1 млн га щороку. Це понад 50% усієї сої, 15-20% кукурудзи і приблизно 20% картоплі, ріпаку та цукрових буряків.

Дискусійне питання

Питання про перспективу використання генної інженерії при вирощуванні сільськогосподарської сировини продовжує викликати серйозні суперечки серед дослідників і широких верств споживачів. Позитивними аргументами є те, що трансгенні рослини мають вищу врожайність, можуть мати нові корисні властивості, підвищену декоративну і харчову цінність. ГМ-сорти стійкі до гербіцидів, несприятливого клімату, псування при зберіганні, стресів, хвороб і шкідників.

З іншого боку – відсутня впевненість у безпечності нових технологій. Адже, якщо нові лікарські препарати проходять тривалі випробування в рамках доказової медицини, перш ніж стати доступними для споживача, то ГМ-продукти потрапили на прилавки без цього попереднього етапу, оскільки для оцінки віддалених наслідків впливу нових речовин на організм, особливо дитячий, потрібні спостереження, як мінімум протягом 50-ти років.

На жаль, спроби людства перемогти природу, крім очікуваних позитивних наслідків мають і непередбачувані наслідки, які часто нівелюють значення перших. Маніпуляції з генами здатні збільшувати вміст природних токсинів у харчових продуктах у сотні разів. Вбудовані гени мають здатність комбінуватися з генами інших вірусів, що веде до появи більш небезпечних вірусів, зростає резистентність до антибіотикотерапії, зростає імовірність мутацій чужорідних генетичних вставок, ризик алергічних реакцій та онкопатології. Внаслідок передавання ГМ рослинами своїх властивостей близьким видам, виникають стійкі до гербіцидів бур’яни.

Вплив ГМ-продуктів на організм

Експериментальні дослідження проведені російськими науковцями на чолі з доктором біологічних наук Іриною Єрмаковою, показали, що у лабораторних тварин, які вживали ГМ сою, мали місце патологічні зміни печінки, нирок, травного тракту, репродуктивних органів, спостерігався високий рівень смертності потомства.

Реакція на ГМ продукти є різною в США та Європі. Більшість споживачів у США позитивно ставиться до генної інженерії. Противники технології рекомбінантної ДНК, яких біля 30% у Європі і 13% у США, вважають що вона є не лише ризикованою, а й морально неприйнятною, а трансгенні продукти називають “їжею Франкенштейна”.

Незважаючи на тривале несприйняття європейською спільнотою продуктів генної інженерії, в Європейському Союзі дозвіл на використання в харчових продуктах отримали компоненти із сортів ГМ сої, кукурудзи та олійних культур. Серед них – олії та сиропи, які містять ГМ- похідний матеріал, а також борошно і крохмаль. Зокрема, трансгенна соя входить до складу майже 60% продуктів, серед яких ковбасні вироби, пельмені, хліб, шоколад, морозиво, дитяче харчування тощо.

Як засвідчили дослідження “Грінпіс”, численні компанії зі світовим іменем використовують ГМ сировину для виготовлення своєї продукції. Серед них – Nestle (шоколад, кавові напої, дитяче харчування), Coca-Cola (газовані напої), Danon (кефір, сир, йогурти, дитяче харчування), McDonald’s (картопля, м’ясо), Similac (дитяче харчування), Cadbury (шоколад, какао) тощо.

Питання біобезпеки на законодавчому рівні

Проблеми забезпечення належного захисту від негативного впливу ГМО, а також їх транскордонного переміщення стали причиною розроблення Картахенського протоколу про біобезпеку в рамках Конвенції з біорізноманітності (1996). У 2002 р. Україна приєдналася до Картахенського протоколу (Закон України від 12.09.2002. р. №153-ІV) і цим засвідчила свою позицію щодо підтримання нею необхідності вжиття скоординованих заходів задля забезпечення належного рівня захисту в галузі безпечного обігу, транскордонних переміщень і використання ГМО, які отримані внаслідок застосування сучасних біотехнологій і можуть несприятливо впливати на збереження біорізноманітності, з урахуванням високих ризиків для здоров’я людини та непередбачуваних наслідків для майбутніх поколінь.

31 травня 2007 року Верховна Рада прийняла Закон №1103-V “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів”, який регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, постачальниками, розробниками, науковцями і споживачами ГМО з метою гарантування біологічної та генетичної безпеки.

Кабінетом Міністрів України видано Постанову від 1 серпня 2007 року за № 985 “Про питання обігу харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми та/або мікроорганізми”. На виконання Законів України “Про захист прав споживачів” та “Про дитяче харчування” і з метою гармонізації законодавства України з нормами ЄС Кабінет Міністрів постановив: ввезення і реалізація харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми в кількості понад 0,9%, здійснюються за наявності відповідного маркування із зазначенням якісного складу таких продуктів. Забороняється ввезення, виробництво та реалізація харчових продуктів, призначених для дитячого харчування, що містять ГМО.

Порядок етикетування харчових продуктів, які містять ГМО або вироблені з сировини з вмістом ГМО, затверджено постановами Кабінету міністрів, згідно з якими інформація про відсутність ГМО (позначка “Без ГМО”) підлягає перевірці у встановленому Держспоживстандартом порядку. Підтвердженням цього має бути протокол випробувань (або його завірена копія), виданий дослідницькою лабораторією, акредитованою в установленому порядку. Наказом МОЗ України №971 від 09.11.2010 р. затверджено Перелік харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту генетично модифікованих організмів.

Якісна оцінка генетично-модифікованих організмів

Сьогодні основна увага приділяється необхідності удосконалення існуючих і розробці нових методів виявлення генетично модифікованих продуктів у натуральних харчових продуктах. Існуючі методи аналізу з використанням полімерно-ланцюгової реакції дозволяють проводити лише якісну оцінку генетично-модифікованих організмів у харчових продуктах. Але при використанні внутрішніх ДНК-стандартів можливе кількісне визначення ГМО.

Знання потенційних ризиків застосування ГМО дасть змогу зменшити їх негативний вплив на людський організм та навколишнє середовище. Тому, сьогодні основні зусилля слід спрямувати на удосконалення існуючих і розробку нових методів виявлення ГМО у харчових продуктах з метою обмеження несанкціонованого поширення та використання в Україні трансгенної харчової продукції.

Навіть творці ГМО не можуть сказати однозначно, корисні чи шкідливі вони. А тому, вирішувати потрібно кожному для себе особисто: їсти їх чи ні. Адже ми – те, що ми їмо!

Матеріал підготувала: Оксана Кушнір, старший викладач кафедри гігієни та екології БДМУ.