коза

Коза чутливіша на мороз, як вівця, тому проситься до теплого місця.

Коза і від квасу дістане окрасу.

Не переберає в їді. їсть щобудь.

Коза дере лозу, а вовк козу, вовка пастух, пастуха пан, пана юриста, а юриста чортів триста.

Хлопський світогляд суспільного порядку у світі. Юрист — правник.

Нагадай козі смерть, а вона все біжить вперед.

Коли хто преться в небезпеку. Про очайдухів.

Не борони козі ліса.

Не стримуй лихого від небезпеки.

Нерада коза на торг, а ведуть.

Нерад чоловік лихові, та негоден зарадити йому.

Прийде коза до воза.

Колись і моєї ласки будеш потребувати.

Раз козі смерть.

Треба діло скінчити, хочби й зо шкодою для себе.

Якби коза не скакала, тоб ніжок не зламала.

Ти сам винен свому лихові.

Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юриста дідьків триста.

Кожний знущається над тим, над ким може.

З козла ні шерсті, ні молока.

Про чоловіка, з якого немає ніякого толку.

Коза з вовком тягалася і лише шкура осталася.

Коли бідний судиться з багатим.

Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала.

Поставили козла город стерегти.

Доручили злодієві стерегти щось.

Прийде коза до воза, скаже „ме”.

Нагадують людині, що вона ще буде потребувати допомоги.

Так весело, як тій козі, що її на базар ведуть.

Хвалилася коза, що в неї хвіст довгий.

Як захоче коза сіна, то до воза прийде.

Нагадують людині, що вона ще буде потребувати допомоги.

Значення в інших словниках

1. коза — коза́ іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири кози́ Орфографічний словник української мови
2. коза — див. в’язниця; палиця Словник синонімів Вусика
3. коза — -и, ж. 1》 Невелика рогата жуйна тварина родини порожнисторогих, що дає молоко, м’ясо тощо; самиця козла (у 1, 2 знач.). 2》 перен., розм. Про жваву, рухливу дівчину. 3》 Пневматичний музичний інструмент, подібний до волинки. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коза — (дика) сайгак Словник чужослів Павло Штепа
5. коза — Український та польський пневматичний музичний інструмент, подібний до волинки. Словник-довідник музичних термінів
6. коза — КОЗА́, и́, ж. 1. Невелика рогата жуйна тварина родини порожнисторогих, що дає молоко, м’ясо і т. ін.; самиця козла (у 1, 2 знач.). – Учора з кумом ходили на полювання. – Щось вбили? – Аякже! Козу! – Та хіба ж у нашому лісі водяться дикі кози. Словник української мови у 20 томах
7. коза — ко́за вул. в’язниця (ст)|| = буцигарня коза́ 1. коза ◊ би́ти як Си́дорову ко́зу́ ірон. нещадно лупцювати (м, ср, ст)|| = бити як в бубен ◊ води́ти козу́ ходити товариством від одного місця до іншого. Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. коза — И, ж. Причіплива, занудлива дівчина. Заєць, такий, у кривду і бакланить: «Додому пусти, чи що, коза, блін!» А лисиця либу відшарила до маківки і тягне: «Ти чьо, лох вухастий, женеш?» (Інтернет). Цікава коза, — думав Артур Пепа про дівчину з пивом (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
9. коза — 1 (-и) ж.; мол.; жарт.-ірон. Дівчина, жінка. БСРЖ, 267; ПСУМС, 35; ЯБМ, 1, 444. // Весела дівчина. Словник жарґонної лексики української мови
10. коза — Народний духовий язичковий музичний інструмент; аерофон; повітря із шкіряного міха заштовхується у 2 пискалки: мелодійна (бас) і т.зв. перебирки для виконання мелодії; відміною к. є бегпайн, гайда, дуди, дудульзак, волинка, сарнай, чимпій, шувир; дуже популярна в Шотландії. Універсальний словник-енциклопедія
11. коза — всти́гнути (поспі́ти) з ко́зами на торг. Нема причини, потреби поспішати. — Та годі вже з вашими качанами. Тут їсти хочеться. — нетерпляче озвався Макар..— Встигнеш ще з козами на торг. Тобі аби їсти (С. Фразеологічний словник української мови
12. коза — ВОЛИ́НКА (народний духовий музичний інструмент, зроблений з козячої або овечої шкури і двох-трьох трубок), ДУДА́, КОЗА́, КОЗИ́ЦЯ розм., БАРА́Н діал., МІХ діал. Словник синонімів української мови
13. коза — Коза́, кози́, козі́; ко́зи, кіз Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
14. коза — КОЗА́, и́, ж. 1. Невелика рогата жуйна тварина родини порожнисторогих, що дає молоко, м’ясо тощо; самиця козла (у 1, 2 знач.). Паслась Коза з козятком коло хати (Шевч. Словник української мови в 11 томах
15. коза — (італ.) Житловий будинок заможних верств населення у середньовічному італійському місті (порівн. каса). Архітектура і монументальне мистецтво
16. коза — Коза, -зи ж. 1) Коза, Capra. На похиле дерево і кози скачуть. Ном. № 4075. пішов туди, де козам роги правлять. Пошелъ въ Сибирь. кози в золоті показувати. Прельщать обманчивыми обѣщаніями. Словник української мови Грінченка

«Баба з возу — кобилі легше!»: значення прислів’я, її інтерпретація

Багато прислів’я збереглися в російській мові з давніх пір і до сьогодні в прямому значенню зовсім не вживаються. З-за чого деякі сучасники інтерпретують стійкі вирази в негативному ключі без жодного на те приводу! Тільки подумайте про значення «Баба з возу – кобилі легше!» і все зрозумієте. Адже в рамках культури та етичних норм XXI століття-це цілковита неповага і спроба позначити чиюсь марність, навіть шкідливість. Чи ні?

Класична трактування

Якщо зазирнути в історію російської села, подивитися на її побут, то найменші підозри в образливий підтекст відпадуть самі собою. Адже бабою зазвичай іменували не якусь випадкову жінку. Нею була будь-яка селянка, і найчастіше – заміжня. Така рідко пересувалася без свого чоловіка, в прислів’ї, швидше за все, мова йде саме про подорожі сімейної пари на гужовому транспорті. Причому мужик найчастіше йшов пішки, поруч з конячкою, а для дружини залишали містечко поруч з поклажею.

Возом іменували звичайну воза, яку кінь тягла на собі через розбиту дорогу, глибокі калюжі з в’язкою брудом і навіть в гору. У неї просто не було вибору. У прямому значенні прислів’я «Баба з возу – кобилі легше!» фіксує побутову мудрість. Тобто, якщо не бажаєте угробити на крутому підйомі свою головну годувальницю, яка і доставляти вантажі допомагає, і поля орати, то краще її максимально розвантажити. Хоча б на час висадити пасажирів і подолати складний ділянку.

Слово Козли

КО́ЗЛА [КО́ЗЛИ] (підставка, стіл і т. ін. з дощок на чотирьох ніжках; чотиринога підставка для різання дров), ПІДМО́СТКИ, ПІДМО́СТЯ розм., КОБИ́ЛА розм., КОБИ́ЛИ́ЦІ [КОБИ́ЛИ́ЦЯ] розм., КОБИ́ЛЬНИЦІ [КОБИ́ЛЬНИЦЯ] діал. Все у них виходило незграбно: козла хиталися, пилку заїдало, і самі вони більше сварилися, ніж пиляли (Я. Баш); [Настя (що влізла на козли і почала білити стелю):] Прошу всіх вийти. Не заважайте працювати (І. Кочерга); Дівчата обстругували стіни, – які з долу, які з кобилиць угорі (А. Головко); Тут жив Дзьобан, який щоранку з кобилицею і пилкою на плечі йшов до міста (М. Томчаній); Шпарують жінки сарай зокола, деякі з землі, інші з кобильниці (А. Головко).

ПЕРЕДО́К (воза, саней тощо), ПЕРЕ́Д, КО́ЗЛА [КО́ЗЛИ] мн. (сидіння для кучера). Семен сидів на передку, правив кіньми, а старости й музики розташувалися в задку (М. Чабанівський); Весь перед візка заставлений був гарними скляночками (М. Коцюбинський); –Сідай на козли, поганий! (Панас Мирний).

Застосування у літературі

У дворі праворуч від хати горою лежали великі дровиняки, біля них стояли козли, валялися пилка, сокира.

Швейк нарешті поклав польовий вівтар у дрожки, а сам сів біля візника на козли.

— А що ці козли, в армії … що вони з тобою робили?

Куховарка Людівіна принесла цілу купу плащів і поклала їм на коліна, крім того , — два кошики, які поставили під ноги; потім вона вилізла на козли поруч дядька Сімона і вкуталася великим пледом, що зовсім сховав її.