Вікові кризи в житті дитини: як розпізнати та чим зарадити?
Психологи – Фрейд, Піаже, Еріксон, Виготський, Ельконін, Брунер – висували свої припущення та класифікації щодо дитячого розвитку. Всі вони відрізнялися. Втім, можна прослідкувати ряд особливостей та схожостей.
Кризами називають ті періоди життя людини, які є переломними чи поворотними. Коли звичний стан речей не влаштовує, але людина ще не виробила нових стратегій чи навичок, аби реагувати та мислити інакше.
Поговоримо про вікові кризи, які переживають діти та як батькам орієнтуватися: це криза чи ще ні? Як підтримати дитину?
КРИЗА 1 РОКУ
Початок цієї кризи пов’язують з першими кроками чи словами дитини.
Завдяки таким новим навичкам, вона відчуває гостру необхідність бути більш самостійною, незалежною від дорослих, але це поки неможливо.
Діти в цей період проявляють себе дуже емоційно. Кричать, зляться та бунтують, коли дорослі занадто ними опікуються. Проте турботлива поведінка батьків є природною, бо дитина цілком залежна від них. Зрештою, навіть не вміє самостійно пересуватися.
Оскільки дитина вчиться ходити, то фізичний зв’язок з мамою стає менш тісним. Досліджуються нові території, предмети, до яких малюк може доповзти чи дійти.
Дуже важливо в цей період підтримувати спроби. Без вашої оцінки дитина не завжди може усвідомити свої самостійні намагання та їх значення.
Хваліть за те, що вона пробувала дістати іграшку чи дійти до вас. Намагайтеся, аби ваш голос звучав лагідно та приязно.
Дитина привчається до ваших оцінок – це її заохочує ще досліджувати світ навколо.
КРИЗА 3 РОКІВ
Якщо на вас вже посипалося сотні дитячих: “Чому?” та “Я сам/сама”, то криза трьох років розпочалась.
Дитина проявляє неабияку впертість, коли їй не дають зробити щось, а намагаються допомогти. Ставить під сумнів усталені правила в сім`ї, бо хоче бути самостійною. Може знецінювати те, що було раніше їй важливе. Наприклад, улюблену іграшку чи куртку.
Дитина відмовляється робити те, що кажуть дорослі. Швидко дратується та протестує проти їх прохань.
Збоку таку поведінку можна трактувати як непослух, але це намагання дитини перейти на інший рівень розвитку.
Оскільки і батьки, і дитина звикли до певного стану речей, то усім складно перелаштуватися та змінити поведінку. Батькам треба час, щоб зрозуміти, як поводитися.
Для дитини підтримкою буде контрольована самостійність, яку ви їй даєте. Коли дозволяєте робити те, що їй під силу самій, але при цьому непомітно спостерігаєте, чи все добре.
В цей час діти хочуть самостійно обирати: іграшку в садок, дорогу до магазину, страву для обіду. Намагайтеся заохочувати та давати дитині можливість робити вибір в таких справах.
Саме ваша уважність і те, що ви дозволяєте їй обирати, допомагає закласти основи активної життєвої позиції.
КРИЗА 6 РОКІВ
Початок цієї кризи пов’язують з початком відвідування школи.
Уявіть тільки: у вас був власний звичний та комфортний світ, але раптом він став для вас надто тісним. І покидати шкода, але ж тісно. Щось схоже відчувають діти під час цієї кризи.
Для дитини школа – це неабиякий стрес, адже їй доведеться звикати до всього нового, адаптуватися під інший режим. Однокласники та темп навчання теж можуть спершу викликати неспокій та тривогу.
Якщо до цього було цікаво лише гратися, то приблизно в 6 років дитина проявляє зацікавлення вчитися.
Проте не всі діти шестирічного віку готові до навчання в школі. Це залежить від багатьох факторів, тому в декого криза може прийти і в 7 років – коли дитина піде в перший клас.
В цей час діти копіюють дії та слова дорослих. Намагаються робити те, що хвалять дорослі. Якщо ви хвалите малюнки, то вона малюватиме з ще більшою заповзятістю. Дитині дуже хочеться, аби її хтось помічав та давав позитивні відгуки.
Як і будь-яка криза, ця має завдання. Його варто виконати, тоді дитина далі зможе розвиватися в своєму темпі.
Завданням для дитини в цей період – змінити тип діяльності. З гри на навчання. А ще – навчитися взаємодіяти з іншими на більш самостійному рівні.
Допоможіть в цьому: визначте їй певну відповідальність, що підходить до можливостей. Винести сміття двічі на тиждень, повитирати пил щосуботи.
[L]Також варто візуально розподілити день. Використовуйте дошку чи папір, щоб намалювати план дня. Потім дитина гляне на малюнки – і швидше зорієнтується. Біля малюнків напишіть години уроків, гуртків, важливі для дитини дати.
Такі плани можна робити на тиждень чи місяць. Вони допомагають дітям не боятися щось пропустити чи забути. Це знижує тривожність. Оскільки в дитини щойно змінився майже цілий світ – це важливо.
Згодом діти переживають підліткову кризу. Про неї складено стільки історій та міфів. Мовляв, підліткам нічого не треба і в них немає авторитетів.
Але чи це дійсно так? Про це вже невдовзі читайте у статті “Коли батьки перестають бути супергероями”.
Марта Приріз, психологиня, спеціально для УП.Життя
Як розпізнати кризу 3 років
При оплаті замовлення банківською картою, обробка платежу (включаючи введення номера карти) відбувається на захищеній сторінці процессинговой системи. Це означає, що ваші конфіденційні дані (реквізити карти, реєстраційні дані та ін.) Не надходять до нас, їх обробка повністю захищена і ніхто не може отримати персональні і банківські дані клієнта.
При роботі з картковими даними застосовується стандарт захисту інформації, розроблений міжнародними платіжними системами Visa та MasterCard – Payment Card Industry Data Security Standard (PCI DSS), що забезпечує безпечну обробку реквізитів Банківської карти Власника. Застосовувана технологія передачі даних гарантує безпеку по операціях з банківськими картами шляхом використання протоколів Secure Sockets Layer (SSL).
Чого потребують рідні військових під час війни — пояснення психологині викликів та розв’язань проблем
Ми використовуємо cookies, щоб проаналізувати та покращити роботу нашого сайту, персоналізувати рекламу. Продовжуючи відвідування сайту, ви надаєте згоду на використання cookies та погоджуєтесь з Політикою конфіденційності.
Криза трьох років: як розпізнати і як пережити
З вашою дитиною відбувається щось незрозуміле? Вона стала зовсім некерованою, ігнорує всі ваші прохання, накази не сприймає і взагалі суперечить вам у всьому? Не хвилюйтеся, це не наслідок вашого виховання, це особливий період кризи трирічного віку — і він обов’язково мине.
Його слід лише пережити, так би мовити, перетерпіти, а не подолати чи уникнути. Цей етап є необхідною перехідною межею від раннього віку до віку дошкільного. У свідомості малюка руйнується знайома йому система соціальних відносин. Це період визначення свого власного «Я». Дитина віддаляється від дорослих і намагається налагодити з ними нові, більш глибокі взаємини.
Щоб пережити цей період, батьки мають терпіти і розуміти, що таким чином у дитини з’являється відчуття самостійності. Будьте певні, ви ніколи не сплутаєте цю кризу з будь-яким іншим періодом, адже має вона дуже характерні риси.
Перша характеристика кризи — негативізм. Найперший «симптом», що просто не можливо не помітити. Вас починає дратувати така поведінка дитини. Не хвилюйтеся! Пам’ятайте про терпіння. Вам здаватиметься, що дитина виявляє негативну реакцію на саму дію, а насправді вона протестує проти вашого прохання виконати цю дію. Малюк не робитиме чогось тільки через те, що це запропонувала зробити йому конкретний дорослий. До речі, часто ігноруються прохання лише одного члена родини, а з іншими дитина достатньо слухняна.
Головна причина такої поведінки — вчинити все навпаки, будь-що протилежне від того, чого вимагають. На перший погляд, здається, що це просто неслухняність дитини . Але при звичайній неслухняності вона чогось не робить тому, що саме цього не хоче робити. Якщо запропонувати інше цікавіше заняття, дитина погодиться його виконати.
При негативізмі все інакше (переконалася на власному досвіді): син попросив чаю, йому налили чашку, але вочевидь, він очікував відмови, бо зазвичай я пропоную йому молоко, сік або компот. З одного боку він хоче чаю, а з іншого — прагне зробити все навпаки. Тому дитина одразу відмовилася пити чай. Коли я сказала, що не хочеш — то не пий, то синок, почувши начебто заборону «не пий», почав пити.
Подібна ситуація була, коли намагалася вивчити з ним віршик. Малюкові необхідно було повторювати за мною рядки. Частку «не» він ставив майже перед кожним словом: «Не дощик, не кап, кап, кап, не всі доріжки не мокрі. Нам можна не йти не гулять, ми не промочимо не ніжки».
Таких прикладів можна навести безліч із життя будь-якої дитини. Пояснити таку поведінку можна тим, що саме в трирічному віці малюк починає розуміти, що можна чинити всупереч своїм бажанням. Щоб краще пережити цей період і намагатися хоч якось впливати на дитину, можна в деяких випадках вимагати протилежну від потрібної вам дію. Тоді дитина чинитиме навпаки, саме так, як вам потрібно.
Друга риса — упертість. Це слово у випадку з дитячою кризою має дещо інше значення. Дитина починає наполягати на чомусь не тому, що їй цього хочеться, а через те, що сама про це сказала дорослим і вимагає, щоб з нею погодилися. Її перше рішення є незмінним, і відмовитися від нього дитина не може навіть у разі зміни обставин.
Дитина може наполягати на тому, чого їй зовсім не хочеться або перехотілося. Наприклад, малюка кличуть додому, а він відмовляється йти з майданчика і повідомляє, що буде кататися на велосипеді. Він дійсно буде кружляти подвір’ям, нехай і з чітко вираженим на обличчі небажанням це робити, якою іграшкою чи цукеркою його не спокушали б.
У такому випадку можна пропонувати дитині одразу два варіанти, щоб вона могла зробити вибір. В описаній вище ситуації допомогли б такі слова: «Ти підеш додому пішки чи поїдеш на велосипеді?» Дитина розумітиме, що може обирати, тому їй ніхто нічого не наказує. А ви, звісно, досягнете своєї мети: покликати малюка додому.
Третя риса — знецінення. Цікава характеристика, що властива всім наступним перехідним періодам. Що знецінюється в очах дитини? Те, що раніше було звичним, цікавим і улюбленим. Вона може зламати улюблену іграшку, що запропонували невчасно. Такі явища свідчать про те, що в дитини змінюється ставлення до інших людей і до себе самої. Вона психологічно віддаляється від дорослих.
Криза 3-х років — це важливий етап у становленні особистості, за своєю бурхливістю він поступається лише підлітковому віку. Тому не засмучуйтесь і не хвилюйтеся, якщо у вашої дитини настала криза трирічного віку, уважайте це такою собі підготовкою до майбутніх «сюрпризів» підліткового становлення особистості.
ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: