Пшениця яра

Для максимальної реалізації потенційних можливостей сортів пшениці ярої як за врожаєм, так і за якістю зерна, необхідною умовою є своєчасне та якісне виконання усіх технологічних прийомів вирощування.

Кращими попередниками пшениці ярої для зони Лісостепу є парова озимина, чисті від бур’янів просапні (кукурудза на зелений корм і силос, картопля, баштанні, цукровий буряк у вологий рік), широкорядні посіви круп’яних, горох, однорічні злаково-бобові суміші, пласт і оборот пласта багаторічних трав; для Степу – парова озимина, кукурудза на зелений корм і силос, горох, чистий пар, баштанні.

Пшениця яра вимоглива до режиму живлення, особливо тверда. Для отримання зерна з високою якістю ефективні прикореневе підживлення NO₂ –30 кг/га д.р. за наявності вологи у посівному шарі ґрунту і позакореневе підживлення 15-20 % розчином сечовини в дозі NO₂ –15 кг/га на VIII – Х етапах органогенезу наземними оприскувачами по технологічній колії.

Успішне вирощування пшениці ярої в умовах недостатнього і нестабільного зволоження ґрунту в значній мірі залежить від своєчасного і якісного проведення польових робіт. Навесні, після достигання фізичної стиглості поверхні ґрунту, проводиться передпосівний обробіток по класичній схемі – боронування зябу і передпосівна культивація.

Сівба проводиться в перші дні весняних польових робіт. Обов’язковим є протруювання насіння тими ж препаратами і в тій же концентрації, які використовуються для пшениці озимої. Кращий спосіб сівби – рядковий.

Для знищення бур’янів у фазу кущіння посіви пшениці ярої обробляють гербіцидами групи 2,4-Д, Діаленом або Гранстаром. Для захисту посівів використовують ті ж препарати, що рекомендовані для пшениці озимої.

ТОП-15 найпопулярніших сортів озимої пшениці

Пшениця є однією з основних зернових, вирощуваних в Україні, і, за даними офіційної статистики, в 2017 році під цією культурою було зайнято 4,5 млн. га, при цьому більше 90% зазначених площ були відведені під озимий сівши. У минулому році аграріям було запропоновано понад 400 сортів озимої пшениці вітчизняної та іноземної селекцій.

За результатами опитування 639 сільгоспвиробників у минулому році вони використовували 223 сорти озимої пшениці, на 15 з яких припадає 52% всіх посівних площ, пише apk-inform.com.

Варто відзначити, що сортові переваги і їх різноманітність багато в чому залежали від розміру господарства. Сільгосппідприємства з посівною площею до 1 тис. га в більшості випадків віддавали перевагу п’яти сортам озимої культури. Так, в ТОП-5 увійшли Шестопалівка, Кубус, Подолянка, Землячка одеська і Богемія. У сегменті середніх сільгосппідприємств (1-5 тис. га) серед лідерів по засіяної площі були відзначені сорти Шестопалівка, Богдана, Подолянка, Смуглянка і Антонівка.

У той же час, в господарствах з площею понад 5 тис. га сортові переваги аграріїв дещо відрізняються. За даними опитування, в зазначеному сегменті сільгоспвиробники в своїй структурі часто використовують такі сорти, як Богдана, Антонівка, Смуглянка, Куяльник та Скаген.

Розглядаючи ТОП-15 сортів вітчизняної та іноземної селекціїї слід зазначити, що в південних областях найбільш поширене використання насіння сортів Шестопалівка, Антонівка, Куяльник, Місія одеська, Одеська 267 і Благодарка одеська. У той же час, аграрії східних областей інформували про те, що віддають перевагу сортам Богдана, Подолянка і Фаворитка.

Сільгоспвиробники західних областей частіше за все при формуванні сортовий структури використовують такі сорти, як Мулан і Богемія, а аграрії центрального регіону — Скаген і Самурай.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.

Технологія вирощування гречки

За останні 10 років посівні площі під гречкою в Україні значно скоротилися . Проте є досить багато господарств, які успішно вирощують гречку та не збираються припиняти займатися її вирощуванням.

Отже, говоримо про технологію вирощування гречки на основі досвіду агрономів.

Місце в сівозміні та обробіток ґрунту

Гречка любить родючі ґрунти, чисті від бур’янів ділянки. За сприятливих умов на таких площах можна отримати досить високі врожаї. Та водночас її можна назвати досить гнучкою культурою, яка ростиме й на бідних ґрунтах.

«Гречка належить до культур, які можуть «терпіти» різну кислотність і родючість ґрунту. Її можна вирощувати і на багатих чорноземах, і на трохи бідніших супіщаних ґрунтах. Оскільки більшість ґрунтів в Україні мають слабокисле середовище, то гречка витримує його», — розповів Віктор Кабанець, директор Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН.

Хорошими попередниками для гречки є зернові та колосові культури: озимі зернові, зернобобові, просапні культури (цукрові буряки, картопля, кукурудза). Вони не виснажують ґрунти, а в посівах цих культур проводиться захист від багаторічних бур’янів.

На Поліссі культуру рекомендують висівати після картоплі, озимини, льону-довгунця, багаторічних трав. У зоні Лісостепу оптимально сіяти гречку після цукрових буряків, кукурудзи, а також озимої пшениці чи гороху; у Степу — після озимої пшениці, кукурудзи, гороху, баштанних культур.

Основні вимоги до агротехнічних заходів щодо обробітку ґрунту зосереджуються навколо 2 факторів: збереження вологи та проведення провокації проростання однодольних і злакових бур’янів.

«В аграріїв є хибна думка, що гречка самостійно може боротися з бур’янами. Передпосівна культивація спрямована на знищення небажаних рослин для того, щоб насіння гречки змогло проростати у відносно незабур’яненому ґрунтовому середовищі», — зауважив Віктор Кабанець.

Система удобрення гречки

Аграрії розуміють, що інтегральний захист гречки залежить від багатьох чинників, таких, як вибір сорту, попередник, підготовка насіння, добрива, система захисту тощо.

«Гречка — така культура, котра може дати добрі врожаї і за середніх норм внесення добрив. Внесення гною під гречку є дуже марнотратною справою. До того ж, запах може відлякати бджіл. Краще органічні добрива вносити під попередники. Локальні добрива будуть ефективнішими, адже застосовуватимуться одразу біля насінини з більшим коефіцієнтом корисної дії», — каже директор Інституту сільського господарства Північного Сходу.

Не рекомендується під гречку вносити хлорвмісні добрива ( хлорид калію чи калійну сіль ). Не використовують для гречки, як, наприклад, для кукурудзи чи соняшнику, безводний аміак , адже він повністю знищує ентомофауну, що небажано за вирощування цієї культури. Підживлення може розглядатися також мікроелементами й різноманітними стимуляторами росту, але за паралельного внесення 50-60 кг/га нітроамофоски під час сівби гречки. Ефективним способом забезпечення доступними сполуками є позакореневе підживлення рослин.

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Сівба гречки

В Україні є сорти гречки двох морфотипів: індетермінантного (звичайного) та детермінантного. Сорти, які належать до першої морфологічної групи, в Інституті сільського господарства Північного Сходу рекомендують висівати на невеликих площах посіву, а на значних площах краще сіяти сорти детермінантної групи.

«Слід зауважити, що сорти звичайного морфотипу мають довший період вегетації на 2-3 тижні та триваліший період цвітіння. Тобто ці сорти чудово підходять тим підприємствам, які хочуть отримати і крупу, й мед. В Інституті ми вважаємо, що сорти детермінантного морфотипу підходять більше тим аграріям, котрі націлені на зерно та крупу, хоча мед там отримати також можна», — поділився Віктор Кабанець, кандидат сільськогосподарських культур.

Для вирощування потрібно брати сорти, рекомендовані для даної ґрунтово-кліматичної зони:

«Гречку підприємство ТОВ «Старий Порицьк» вирощує вже близько 10 років на 200 га. Сорти цієї культури районовані для кожного регіону України. Ми розташовані у зоні Лісостепу, то вирощуємо зараз Антарію, але кожних 2-3 роки змінюємо сорт. Працюємо за інтенсивною технологією вологозбереження. Культивуємо ґрунт і сіємо на 3-4 см (норма висіву — 70-80 кг/га), не боронуємо. Ми — органічне господарство, тому жодних засобів захисту рослин не використовуємо. Головне — вчасно посіяти гречку, адже вона дуже боїться приморозків. Ми це робимо в другій декаді травні. Наприкінці липня, залежно від погоди, косимо її. Щодо проблем, то тут грають велику роль, як завжди, погодні умови, коли будуть приморозки, дощі та волога. Також для сортової гречки важлива наявність пасіки», — поділився досвідом вирощування цієї культури Микола Юсковець, директор ТОВ «Старий Порицьк».

В Інституті сільського господарства Північного Сходу НААН звертають увагу на те, що не варто поспішати з сівбою гречки, а сіяти тоді, коли ґрунт на глибині прогріється до 10-12°C і зникне загроза повернення весняних заморозків. Потрібно пам’ятати, що ранні посіви гречки можуть страждати від заморозків, а пізні — від посухи. Період сівби гречки настає на Поліссі в першій декаді травня, в Лісостепу — наприкінці квітня — у першій декаді травня, в Степу — наприкінці квітня.

Способи сівби: звичайний рядковий або широкорядний із міжряддями 45 см. Глибина висіву насіння на легких ґрунтах 4-5см, а на важких — 2-3 см. Глибина загортання насіння гречки залежить від механічного складу й вологості ґрунту.

Важливими агрозаходами є післяпосівне коткування ґрунту і розрівнювання ґрунту. Ці заходи сприяють швидкій появі перших сходів, допомагає доставити вологу до насіння, забезпечує дружність сходів, а також рівномірне їх дозрівання.

Догляд за посівами гречки

Важливим моментом у догляді за посівами є листкове підживлення макро- і мікроелементами. Важливу роль відіграють бджоли.

Аграріям відомо, якщо вносити мінеральні добрива, то гречка виділятиме більше нектару, а бджоли, відповідно, відвідуватимуть такі посіви частіше. Щоби відбулось якісне запилення, бажано мати поруч пасіки, аби 2-4 бджолосім’ї були на 1 га посівів. Медопродуктивність гречки залежить від сорту, агротехніки й інших умов і коливається між 60-100 кг із 1 га.

Директор Інституту сільського господарства Північного Сходу зазначає, якщо аграрій уважно простежив за ґрунтами, провівши всі необхідні агрозаходи, одразу підживив посіви, тобто зробив все, аби рослина гречки почувала себе добре, то подальший догляд він нескладний: не заважати і в дечому сприяти.

«Головна проблема отримання сталого врожаю гречки останніми десятиліттями є те, що під час цвітіння гречки спостерігається низька вологість повітря та, паралельно високі температури. Ця культура є перехресно-запильною, а такі погодні умови впливають на пилок та на зав’язування насінин. Цей лімітуючий фактор актуальний особливо в липні, коли спостерігаються такі природно-кліматичні умови, сприятливі для зав’язування плодів або горішків — репродуктивних частин гречки», — зауважив Віктор Кабанець.

У гречки запилюються в середньому 5-7% квіток з усієї кількості, але й у цих умовах культура може мати врожайність 1,5-2 т/га.

За вирощування гречки бажано уникати внесення інтенсивного хімічного захисту. Ця культура споживається як харчовий і дієтичний продукт, тому краще максимально обмежити внесення пестицидів . При дотриманні всіх агротехнічних умов та своєчасної сівби можна виростити гречку без будь-якої хімії, тобто екологічно чисту продукцію.

Збирання гречки

Збирання гречки — це важливий етап, який має свої певні особливості. Цю культуру можна збирати і прямим, і роздільним способом.

«Витратна частина на вирощування цієї культури майже удвічі менша, у порівнянні з соняшником, кукурудзою чи пшеницею, тому багато середніх та малих підприємств її вирощують», — підсумував Віктор Кабанець.

Оскільки культура достигає протягом тривалого часу, то вибір строку збирання значно впливає на успіх отримання високих врожаїв. Гречку найбільш доцільно збирати в фазі побуріння 65-75% зерен на рослинах у серпні-вересні, в залежності від погодних умов, морфотипу і строків сівби.

Насіннєвий матеріал гречки

Насіння гречки, яке зібрали вчасно, володіє високими посівними якостями, має високу схожість і енергію проростання. Залежно від величини та вологості скошеної маси, а також погоди, гречка у валках лежить протягом 3-5 днів. Обмолочують гречку, коли вологість зерна становить 15-17%, а стебел і листків – 30-36%.

«Зараз гречку «штормить». Раніше були часи, коли гречка коштувала невиправдано дорого. Не може ця культура коштувати понад 50 грн за кг та й 19 грн — це також багато. Зараз ціна на крупи в середньому тримається 26-30 грн за кг. Якби вона такою і залишалась, а держава стимулювала підтримку цінової політики через аграрні фонди, то можна було б уникнути падіння площ гречки, які ми на сьогодні спостерігаємо», — зазначив пан Віктор.

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій